Постанова

від 19.11.2014 по справі 804/17037/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 р. Справа № 804/17037/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Гончаровій В.Г.,

за участю:

представників позивача Василюк М.О., Бабікової Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.10.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) в якому, у урахуванням уточнень позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, які полягають у проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ОАЗІС» (код ЄДРПОУ 30878290), за результатами якої складено Акт № 379/2204/30878290 від 26.06.2014 року «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ОАЗІС» (код ЄДРПОУ 30878290) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «АЛЬКОМ БІЗНЕС» (код 38902367), за лютий 2014р.»;

- визнати протиправними дії Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «ОАЗІС» з контрагентами вказаними у Акті №2204/30878290 від 26.06.2014 року «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ОАЗІС» (код ЄДРПОУ 30878290) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «АЛЬКОМ БІЗНЕС» (код 38902367), за лютий 2014р.» нікчемними в силу припису закону;

- визнати протиправними дії Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «ОАЗІС», в тому числі, дії з виключення з усіх електронних баз даних Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в тому числі, в базах «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в інформаційний базі даних «Податковий блок» та «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «ОАЗІС», здійснені на підставі Акту № 379/2204/30878290 від 26.06.2014 року «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ОАЗІС» (код ЄДРПОУ 30878290) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «АЛЬКОМ БІЗНЕС» (код 38902367) за лютий 2014р.»;

- зобов'язати Дніпропетровську ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності ТОВ «ОАЗІС» в усіх податкових базах даних, в тому числі, зобов'язати відобразити в усіх електронних базах даних та в інформаційній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в інформаційній базі даних «Податковий блок» та «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку вартість, які ТОВ «ОАЗІС» зазначило у податковій декларації з податку на додану вартість за період лютий 2014 р.

В обґрунтування позову зазначено, що у податкового органу не було законодавчо визначених підстав для проведення перевірки, складення акту та коригування показників податкової звітності в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а отже дії відповідача є протиправними.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали та просили суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач - Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, подав до суду письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 150-154, 175-177), у яких посилаючись на те, що дії з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача та коригування показників податкової звітності з ПДВ здійснювались у відповідності до норм діючого податкового законодавства, просив у задоволенні позову відмовити.

Згідно з ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Оскільки, відповідачем не повідомлено про причини неявки в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що в період з 23.06.2014 р. по 26.06.2014 року Дніпропетровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відповідно до п.п.78.1.1, п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ОАЗІС» (код ЄДРПОУ 30878290) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «АЛЬКОМ БІЗНЕС» (код 38902367), за лютий 2014 р.

За результатами перевірки складений Акт від 26.06.2014 року №379/2204/30878290, яким встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188, п.198.6, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «ОАЗІС» завищено податковий кредит всього на суму 108066,67 грн. за лютий 2014 року та завищено податкові зобов'язання на суму 171588,32 грн. за лютий 2014 року. За результатами перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом-постачальником ТОВ «АЛЬКОМ БІЗНЕС» за лютий 2014 року їх вид, обсяг, якість та розрахунки та встановлено відсутність об'єктів оподаткування та не можливість реального здійснення платником податків ТОВ «ОАЗІС» операцій по ланцюгу постачання з контрагентом-покупцем ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» за лютий 2014 року (т. 1 а.с. 67-78).

Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки від 26.06.2014 року №379/2204/30878290, позивач звернувся із запереченням до Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та із скаргою до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, за результатами розгляду яких у задоволенні скарг було відмовлено (т. 1 а.с. 81-119).

Вважаючи дії відповідача щодо проведення перевірки та коригуванні показників податкової звітності з ПДВ протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

16.04.14 р. за № 7326/10/34-17-15-01-25 відповідачем був складений і того ж дня вручений позивачу письмовий запит «Про надання документів та письмових пояснень» з питань взаємовідносин з ТОВ «АЛЬКОМ БІЗНЕС» за лютий 2014 р. (т. 1 а.с.58-59). Зі змісту вказаного запиту вбачається, що юридичною підставою для складання згаданого запиту суб'єкт владних повноважень обрав положення пп. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, абз. 1 п. 73.3 ст. 73, п.78.1.1, 78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, фактичною ж підставою слугувало отримання податкової інформації від ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо виявлення фактів, які свідчать про можливі порушення позивачем норм податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «АЛЬКОМ БІЗНЕС» за лютий 2014р.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що відповідно до пп.20.1.2 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючи органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Системний аналіз положень ПКУ дає підстави для висновку, що такий випадок визначений п.73.3 ст.73 ПКУ, згідно з яким контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. (абз.1 п.73.1); такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту (абз.2 п.73.1); письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) в інших випадках, визначених цим Кодексом (абз.3 п.73.1); запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі (абз.4 п.73.1); платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (абз.5 п.73.1).

З положень наведеної норми кодексу слідує, що запит податкового органу в обов'язковому порядку повинен містити викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації, зокрема, зазначення фактів порушення платником податків законодавства.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних позапланових невиїзних перевірок унормовані ст.79 ПКУ.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПКУ документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно з п.79.1 ст.79 ПКУ обставини, які є підставами для прийняття податковим органом рішення про проведення перевірки діяльності платника податків, визначені ст.ст.77 і 78 Податкового кодексу України. Положеннями пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Аналізуючи положення наведеної норми матеріального права в кореспонденції з приписами ст.42 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) належного складення податковим органом і направлення адресу платника податків обов'язкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) минування строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

В ході розгляду справи судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, представником позивача визнано, що запит від 16.04.14 № 7326/10/34-17-15-01-25 був одержаний позивачем, який надав відповідь від 25.04.14 за вих. № 25/04-1, але без зазначення інформації щодо взаємовідносин з ТОВ «АЛЬКОМ БІЗНЕС» за лютий 2014р., а також без запитуваних документів (т. 1 а.с. 60-61).

За таких обставин, суд вважає, що у контролюючого органу були підстави для винесення наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 20.06.2014 р. № 443 (т. 1 а.с. 63) та проведення перевірки, у зв'язку із чим, не вбачає підстав для задоволення позову в частині вимоги про визнання протиправними дій ОДПІ щодо проведення такої перевірки.

Крім того, суд зазначає, що наказ на перевірку від 20.06.2014 р. № 443 позивачем не оскаржується. В судовому засіданні також позивачем були надані пояснення з приводу того, що копії первинних документів все ж таки були надані до перевірки, що підтверджується відомостями, відображеними в акті перевірки на с. 5 (т. 1 а.с. 71).

Щодо вимог позивача визнати протиправними дії Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «ОАЗІС» з контрагентами вказаними у акті №2204/308788290 від 26.06.2014 року нікчемними в силу припису закону, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Дії податкового органу по проведенню перевірки, складанню акта перевірки та висновків в ньому є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції, а висновки, викладені в акті не впливають безпосередньо на права та обов'язки платника, а є особистою думкою посадових осіб податкового органу, що проводять перевірку, відносно поведінки платника податків, тому в задоволенні таких позовних вимог слід відмовити, оскільки вчинення дій суб'єктом владних повноважень в частині дій щодо проведення перевірки та встановлення актом перевірки висновків про порушення податкового законодавства є способом реалізації наданої законом функції суб'єкту владних повноважень.

Суд зазначає, що в акті перевірки зафіксовано факт проведення перевірки та відповідні результати щодо висновків посадової особи податкового органу про наявність чи відсутність порушень податкового законодавства. Інформація, викладена відповідачем в акті сама по собі не впливає на наявні у позивача права, не створює для нього додаткових обов'язків, не визначає правову поведінку позивача, отже прав та інтересів позивача не порушує.

Актом застосування норм права або правозастосовним актом, у даному випадку, є рішення, викладене у формі податкового повідомлення-рішення, яке приймається на підставі нормативно-правових актів та висновків перевірки і наділено такими характерними ознаками як категоричне, офіційно-владне, обов'язкове для виконання веління, яке охороняється примусовою силою держави та є персоніфікованим. Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, податкового повідомлення-рішення з посиланням на згаданий акт перевірки відповідачем відносно позивача не приймалось.

За вказаних обставин в цій частині позову слід відмовити.

При цьому, суд погоджується з доводами позивача про неправомірність дій відповідача щодо коригування показників податкової ТОВ «ОАЗІС», в тому числі, дії з виключення з усіх електронних баз даних Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в тому числі, в базах «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в інформаційний базі даних «Податковий блок» та «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість на підставі акта перевірки №2204/308788290 від 26.06.2014 року, з огляду на таке.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом. Так, контроль за поданням платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірка їх достовірності є одними з основних функцій органів державної податкової служби. З метою удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість та визначення порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів ДПА України своїм Наказом «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» від 18.04.08 № 266 затвердила відповідні Методичні рекомендації (далі - Методичні рекомендації №266).

Згідно з п. 1.3 Методичних рекомендацій №266 створені такі програмні продукти: система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

За змістом п. 2.12. Методичних рекомендацій №266 інформація податкової звітності з податку на додану вартість надсилається до центральної бази даних податкової звітності та підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Одночасно положеннями пп.16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПКУ передбачено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Податкова декларація - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 46.1 ст. 46 ПКУ). Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПКУ крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Податкова декларація з ПДВ заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу (п.179.5 ст. 179 ПКУ). Внесення змін до податкової звітності, за змістом ст. 50 ПК України, вчиняється шляхом подання уточнюючих розрахунків платником податків.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Положеннями п. 9.8 ст. 9 ПКУ визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженими наказом ДПА України від 31.12.08 №827, передбачено, що за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

На підставі викладених нормативних положень суд доходить до висновку, що обов'язку платника податків подати декларацію з податку на додану вартість кореспондує обов'язок податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності, а показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, і повинні їм відповідати.

Крім того, суд зважує, що вище викладені нормативні положення дають підстави для висновку й про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Такий етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Позаяк питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У розглядуваному випадку ОДПІ в ході перевірки хоча і були дослідженні фінансово-господарські документи позивача, пов'язані з нарахуванням і сплатою податку з ПДВ, данні первинних бухгалтерських документів суб'єкта господарювання - позивача, які зазначені в Акті як наявні, однак при цьому відповідач дійшов висновку про недостовірність задекларованих контрагентами даних податкового обліку.

Суд відмічає, що висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом лише після визначення платнику податкових зобов'язань відповідним податковим повідомлення-рішенням та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Як встановлено в ході розгляду справи, відповідного податкового повідомлення-рішення відповідачем відносно позивача не приймалось.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому ПКУ. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст.54 ПКУ та його узгодження.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що відповідачем не доведений належними та допустимим доказами факт відповідності показників в електронній базі даних деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України показникам, зазначеним позивачем в податковій звітності з ПДВ за лютий 2014р., а за наданими відповідачем до суду поясненнями, показники в ній дійсно були відкориговані (т. 1 а.с. 175-177), з огляду на відсутність відповідного податкового повідомлення-рішення відносно позивача, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача в означені частині підлягають задоволенню.

Належним способом поновлення порушеного права позивача в цьому випадку є відновлення в усіх електронних базах даних та в інформаційній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в інформаційній базі даних «Податковий блок» та «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «ОАЗІС» за лютий 2014 року.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, щодо коригування показників податкової ТОВ «ОАЗІС», в тому числі, дії з виключення з усіх електронних баз даних Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, в тому числі, в базах «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в інформаційний базі даних «Податковий блок» та «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «ОАЗІС», здійснені на підставі Акта №379/2204/30878290 від 26.06.2014 року «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ОАЗІС» (код ЄДРПОУ 30878290) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «АЛЬКОМ БІЗНЕС» (код 38902367) за лютий 2014р.».

Зобов'язати Дніпропетровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності ТОВ «ОАЗІС» в усіх податкових базах даних, в тому числі, зобов'язати відобразити в усіх електронних базах даних та в інформаційній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в інформаційній базі даних «Податковий блок» та «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку вартість, які ТОВ «ОАЗІС» зазначило у податковій декларації з податку на додану вартість за період лютий 2014 р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС» (52072, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Старі Кодаки, вул. Юбілейна, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 30878290) витрати по сплаті судового збору в розмірі 36,54 грн. (тридцять шість грн. 54 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева