Постанова

від 04.03.2015 по справі 813/6745/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 року Справа № 813/6745/14

16 год. 42 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Небесна М.В.,

від позивача Сєров О.В.,

від відповідача Холявка І.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод телеграфної апаратури» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Відкрите акціонерне товариство «Львівський завод телеграфної апаратури» (далі - позивач, ВАТ «ЛЗТА») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000322201 від 05.06.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що доводи та висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки позивача від 20.05.2014 року, не відповідають вимогам чинного законодавства, а прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 року - протиправне та слід скасувати. На думку позивача, у нього наявні усі необхідні первинні документи, оформлені із дотриманням законодавчо встановлених вимог щодо їх форми та змісту, які підтверджують правомірність формування позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а тому висновки відповідача щодо завищення позивачем такого від'ємного значення є надуманими та не відповідають дійсності.

24.11.2014 року представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідності до якої позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000322201 від 05.06.2014 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6997463,03 грн. /Т.І, а.с.190/

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, що викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 04.03.2015 року в порядку ст. 55 КАС України допущено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, на його процесуального правонаступника - Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях /Т.І, а.с.179-182/. Зазначив, що рішення контролюючого органу є правомірним, відповідає фактичним обставинам справи та слід залишити в силі. Пояснив, що найбільш вагому суму витрат у розмірі 7415153,00 грн. відображено позивачем у складі інших витрат загальногосподарського призначення (р.06.2.12) у поданій у 2012 р. уточнюючій Декларації з податку на прибуток за 2010 р., а згідно порядку складання декларацій з податку на прибуток, у разі заповнення цього рядка є необхідним надання у довільній формі чіткого пояснення щодо структури цих витрат та періоду їх виникнення. Позивачем же такої розшифровки до ДПІ подано не було. Під час перевірки підприємство не надало документів на підтвердження походження цих витрат. З врахуванням вищевикладеного, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та, -

в с т а н о в и в :

ВАТ «ЛЗТА» зареєстроване Львівським міським управлінням юстиції 21.10.1993 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 14308397 та взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 21.10.1993 року ДПІ у м. Львові, з 29.11.2000 р. по даний час перебуває на обліку в ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області /Т.І, а.с.9/.

ДПІ у Франківському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, про що складено акт № 1061/22-01/14308397 від 20.05.2014 року /Т.І., а.с.8-35/.

Вищевказаним актом перевірки встановлено порушення ВАТ «ЛЗТА»: пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3, п.44.5 (1 абзац), п.44.6 ст.44, пп.138.2, п.138.5, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9. п139.1.ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р.№2755-VI, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на загальну суму 7799141,00 грн. /Т.І, а.с.35/

За результатами перевірки та на підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення форми «П» № 0000322201 від 05.06.2014 року яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7799141,00 грн. (сім мільйонів сімсот дев'яносто дев'ять тисяч сто сорок одна гривня 00 копійок) /Т.І, а.с.41/.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення незаконним, необґрунтованим та такими що підлягає скасуванню, ВАТ «ЛЗТА» звернулося із первинною скаргою (вих. № 3 від 19.06.2014 року) на податкове повідомлення-рішення /Т.І, а.с.42-46/. Розглядаючи скаргу ВАТ «ЛЗТА» на вищевказане податкове повідомлення-рішення 29.07.2014 року Головне управління Міндоходів у Львівській області Міністерства доходів і зборів України прийняло рішення «Про призначення позапланової перевірки». Відповідно до даного рішення (вих. №18254/10/13-01-10-08-05/1138) для з'ясування обставин справи, керуючись підп. 78.1.5. п. 78.1. ст.78 Податкового кодексу України ГУ Міндоходів у Львівській області вирішило призначити документальну позапланову перевірку з питань, що стали предметом оскарження. ДПІ у Франківському районі м. Львова було зобов'язано провести відповідну документальну позапланову перевірку ВАТ «ЛЗТА». Проте, як зазначив представник відповідача під час судового розгляду справи, така перевірка не була проведена.

В подальшому ГУ Міндоходів у Львівській області повідомило ВАТ «ЛЗТА» про залишення скарги останнього без задоволення (вих. №20115/10/13-01-10-08-05/1282 від 21.08.2014 року) /Т.І, а.с.47-51/

Не погодившись із даним рішенням ВАТ «ЛЗТА» звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України (вих. №11 від 03.09.2014 року) /Т.І, а.с.52-56/. Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги (№ 3401/6/99-99-10-01-15 від 15.09.2014 року) позивачу повідомлено про залишення скарги без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін /Т.І, а.с.57-60/.

Не погодившись із результатами процедури адміністративного оскарження ВАТ «ЛЗТА» звернулося з адміністративним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відносини щодо порядку сплати податку на прибуток регулюються Податковим кодексом України, який набув чинності з 01.01.2011 року (далі - ПК України) (чинний з 01.01.2011 року).

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 966-ХІV) обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону № 966-ХІV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону № 966-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 966-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 Закону № 966-ХІV).

Частиною 5 ст. 8 Закону № 966-ХІV передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 р. № 3146/6/15-016 зазначено, що ч. 2 і ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Щодо правомірності формування від'ємного значення об'єкту оподаткування Позивачем, судом встановлено наступне.

11 жовтня 2010 року Позивач уклав із ТзОВ «Донбас ВДМ» договір № 11/10/2010 /Т.І, а.с.61-62/ на утилізацію брухту і відходів, які містять дорогоцінні метали. Відповідно до п .1.1 даного договору Позивач (він же Постачальник) передає на переробку та утилізацію товар з вмістом дорогоцінних металів, який вказаний в акті прийому-передачі, а також зобов'язується передати право власності на дорогоцінні метали, отримані в результаті переробки та утилізації Товару, а ТзОВ «Донбас ВДМ» (він же Переробник) зобов'язується прийняти, переробити та утилізувати товар, прийняти у власність отриманні в результаті переробки дорогоцінні метали та оплатити вартість дорогоцінних металів, отриманих в результаті переробки товару.

Відповідно до актів приймання-передачі від 12.10.2010 року і накладних (накладні № 21-26 від 14.10.2010 р., № 27-28 від 18.10.2010 р., № 29-41 від 19.10.2010 р.) на ТзОВ «Донбас ВДМ» було передано матеріальні цінності на суму 6883143,40 грн., які містять вміст дорогоцінних металів, а саме: напівфабрикати на суму 138707,31 грн.; товар на суму 388155,30 грн.; незавершене виробництво на суму 4303588,28 грн.; готову продукцію на суму 2052692,51 грн. Оригінали даних накладних та актів прийому-передачі оглянуті судом під час розгляду справи, а їх копії долучені позивачем до матеріалів справи /Т.І, а.с.70-131/. Доводи відповідача про те, що виходячи із використання позивачем абревіатур у вигляді сполучення букв та цифр у вказаних актах прийому-передачі для найменування товару неможливо зробити висновок про те, який саме товар передавався судом не беруться до уваги, оскільки спростовуються додатковими поясненнями Позивача наданими під час розгляду справи зі змісту яких встановлено, що саме такими абревіатурами позначалася продукція, яка випускалася Позивачем.

На підтвердження вищевказаного, представником позивача надано для огляду в судовому засіданні, а до матеріалів справи долучено копії відповідного каталогу продукції Позивача, де присутнє відповідне зображення товару та назва цього товару із використанням абревіатур /Т.ІІ, а.с.103-170/

Згідно п.4.2. договору № 11/10/2010 розрахунок за отриманні в результаті переробки дорогоцінні метали проводиться Переробником протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання рахунку від Постачальника. На виконання свого обов'язку по оплаті ТзОВ «Донбас ВДМ» перерахувало Позивачу 15.12.2010 р. кошти в сумі 45 972,96 (сорок п'ять дев'ятсот сімдесят дві гривні 96 копійок) грн. за лом з вмістом дорогоцінних металів та 29.11.2010 кошти в сумі 22 103,40 (двадцять дві тисячі сто три гривні 40 копійок) за платину, що підтверджується банківськими виписками, які надано Позивачем /Т.ІІ, а.с.171-172/.

Позивачем також долучено до матеріалів справи копії установчих документів ТзОВ «Донбас-ВДМ», в тому числі і Ліцензію міністерства промислової політики України (бланк серії АВ №147405) видану ТзОВ «Донбас-ВДМ» на заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів /Т.І, а.с.64-69/.

Застережень до вищевказаних первинних документів відповідачем у судових засіданнях не висловлено.

Щодо проведення уцінки майна на суму різниці вартості уціненого майна в розмірі 114 319,63 грн. судом встановлено наступне.

Позивачем проведено незалежну експертну оцінку матеріальних активів, які тривалий час зберігалися на підприємстві, що втратили матеріальну цінність станом на 01.12.2010 року. Суб'єктом оцінки виступило приватне підприємство «Юрексперт», об'єктом оцінки виступили малоцінні необоротні матеріальні активи, що знаходяться у власності Позивача. Конкретний перелік малоцінних необоротних матеріальних активів вказаний у звіті про незалежну оцінку вартості малоцінних необоротних матеріальних активів, що належать ВАТ «ЛЗТА» /Т.І, а.с.134-170/. Балансова вартість даних активів на момент оцінки становила 122942,63 грн.

Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість майна вартість даних матеріальних активів склала 8623,00 грн. (вісім тисяч шістсот двадцять три гривні 00 копійок) (копія звіт незалежної експертної оцінки додається) /Т.І, а.с.164/.

Суд не бере до уваги твердження Відповідача про необхідність проведення амортизації даних амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів Позивачем з огляду на таке.

Станом на дату існування відповідних правовідносин питання проведення амортизації регламентувалося Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі - Закон). Так, відповідно до підп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 даного Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. З метою оподаткування амортизація поділяється на звичайну, бонусну та прискорену. Звичайною вважається амортизація основного фонду, що здійснюється за нормами, встановленими підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 цієї статті.

Згідно підп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 вищевказаного Закону під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Абзацом другим даного підпункту встановлено, що витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

А у відповідності до підп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Таким чином, беручи до уваги що предметом оцінки були малоцінні товари, вартістю менше 1000 гривень, виходячи із вищенаведених норм діючого на той момент закону, суд дійшов висновку, що Позивач не повинен був здійснювати амортизацію вказаних у звіті товарно-матеріальних цінностей.

Водночас суд відхиляє доводи Відповідача щодо ненадання позивачем пояснень до Декларації та не подання документів під час проведення перевірки та при написанні заперечень з огляду на таке.

Відповідно до листа-вимоги Відповідача № 5248/13-05-22-01-10 від 14.04.2013 року «Про надання документів» (як зазначено Позивачем та підтверджено Відповідачем, дата листа в частині року зазначена, помилково, оскільки перевірка мала місце в квітні 2014 року) під час проведення перевірки працівниками Відповідача вимагалося лише надання документів, що підтверджують фінансово-господарську діяльність підприємства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року /Т.І, а.с.187-188/. Господарські операції, а відповідно і документи, які підтверджують формування збитків проводилися/укладалися в 2010 році, отже на вказану вимогу працівників Відповідача вони Позивачем правомірно не надавалися, так як не охоплювали відповідний період.

Доказів витребовування дрокументів за інший період контролюючим органом не надано, а отже під час проведення перевірки не вимагалося.

У своїх запереченнях до акту перевірки (вих. №1 від 28.05.2014 року) /Т.І, а.с.36-38/ Позивач зазначив відповідні господарські операції з посиланням на документи які стали причиною формування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що безумовно свідчить про наявність таких документів у Позивача на момент подання заперечень. Проте Відповідачем дані обставини перевірені під час розгляду заперечень не були. В подальшому при поданні адміністративної скарги Позивачем аналогічно зазначено про відповідні господарські операції.

Як уже зазначалося вище, розглядаючи скаргу Позивача на вищевказане податкове повідомлення-рішення 29.07.2014 року Головне управління Міндоходів у Львівській області Міністерства доходів і зборів України прийняло рішення «Про призначення позапланової перевірки».

Відповідно до такого рішення (вих. № 18254/10/13-01-10-08-05/1138) для з'ясування обставин справи, керуючись підп. 78.1.5. п. 78.1. ст. 78 ПК України ГУ Міндоходів у Львівській області вирішило призначити документальну позапланову перевірку з питань, що стали предметом оскарження. ДПІ у Франківському районі м. Львова було зобов'язано провести відповідну документальну позапланову перевірку ВАТ «ЛЗТА» /Т.І, а.с.189/. Проте, як зазначив представник Відповідача під час судового розгляду справи, така перевірка не була проведена, оскільки на думку Відповідача первинні документи надані Позивачем містили абревіатури в назвах товарно-матеріальних цінностей, а тому не спростовували висновків акту перевірки, а тому доцільності в проведені повторної перевірки не було.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач повідомив відповідача у доступний йому спосіб про причини виникнення у нього збитків. Однак внаслідок вищевказаної бездіяльності Відповідача фактичні обставини формування від'ємного значення об'єкту оподаткування не були належним чином досліджені та вивчені, що призвело до винесення неправомірного по суті податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Крім цього, судом враховано і той факт, що відповідачем фактично не заперечується реальний характер господарських операцій платника податків, наслідком яких стало утворення відповідних збитків.

Таким чином, сукупність встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги в частині неправомірного зменшення податковим органом від'ємного значення об'єкту оподаткування позивача на суму 6997463,03 грн. обґрунтованими, доведеними доказами у справі, і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

До матеріалів адміністративної справи долучено квитанцію № ПН 9475 від 25.09.2014 року, відповідно до якої позивачем сплачено судовий збір за подання позову до Львівського окружного адміністративного суду ВАТ «ЛЗТА» у розмірі 487,20 грн., та з врахуванням вищевикладеного, підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. ст. 2, 7-14, 50, 71, 86, 143, 158-163, КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000322201 від 05.06.2014 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 997 463,03 (шість мільйонів дев'ятсот дев'яносто сім тисяч чотириста шістдесят три гривні 03 копійки) грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод телеграфної апаратури» (код ЄДРПОУ 14308397) судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім гривень) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 10.03.2015 року.

Суддя Кравців О.Р.