Постанова

від 03.03.2015 по справі 823/266/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року справа № 823/266/15

м. Черкаси

10 год. 42 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.,

за участю сторін:

представника позивача - Лясковського В.В. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІВО" до відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ВШК+" про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІВО", в якому просить:

- визнати протиправним накладення арешту на належний товариству з обмеженою відповідальністю "ЗІВО" комплекс загальною площею 10876, 3 кв. м., розташований за адресою: 19000, м. Канів, вул. Леніна, 186, на підставі постанови начальника відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.04.2011;

- визнати протиправною відмову відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції у знятті арешту, накладеного на належний товариству з обмеженою відповідальністю "ЗІВО" комплекс загальною площею 10876, 3 кв. м., розташований за адресою: 19000, м. Канів, вул. Леніна, 186, на підставі постанови начальника відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.04.2011;

- скасувати арешт, накладений на належний товариству з обмеженою відповідальністю "ЗІВО" комплекс загальною площею 10876, 3 кв. м., розташований за адресою: 19000, м. Канів, вул. Леніна, 186, на підставі постанови начальника відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.04.2011.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання наказу Господарського суду Черкаської області №06/5026/334/2011 від 04.04.2011 про стягнення з ТОВ «ВШК+» на користь ДП «Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» боргу в сумі 14661,54 грн. на все майно боржника - ТОВ «ВШК+» постановою начальника відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.04.2011 накладено арешт. Постановою від 26.04.2011 серед іншого майна, було накладено арешт на комплекс загальною площею 10876,3 кв.м., розташований за адресою: 19000, м. Канів, вул. Леніна, 186, який належить на праві власності не боржнику - ТОВ «ВШК+», а ТОВ «ЗІВО», а тому позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідачем направлено на адресу суду письмове заперечення проти позову, в якому відповідач зазначив, що на виконанні у відділі ДВС перебували виконавчі документи щодо стягнення з ТОВ «ВШК+» заборгованості на користь юридичних осіб та в дохід держави, виконавчі документи були об'єднані та виконувались в складі зведеного виконавчого провадження. Під час виконання зведеного виконавчого провадження начальником відділу ДВС 26.04.2011 винесено постанову про арешт майна боржника ТОВ «ВШК+» та оголошення заборони на відчуження майна. 15.03.2012 виконавчі провадження закінченні на підставі п.10 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи направлені на виконання до іншого відділу ДВС - Московського відділу ДВС Харківського міського управління юстиції. Підстав для зняття арешту у відповідача не має. Відповідач клопотав про розгляд справи без участі його представника та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до довідки Вищого адміністративного суду про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби від 05.04.2012, інші особи, які не визначені у статтях 82 Закону України "Про виконавче провадження"та 181 КАС України, також можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, однак у загальному порядку, встановленому КАС України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999р. (далі - по тексту Закон № 606-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» № 202/98-ВР від 24.03.1998р. органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.

Відкривається виконавче провадження державним виконавцем на підставі виконавчого документа, як-то виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу тощо (стаття 17 Закону № 606-XIV).

Судом встановлено, що в процесі виконавчого провадження № 25810774 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області №06/5026/334/2011 відповідачем 26.04.2011 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ТОВ «ВШК+» та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику.

Як встановлено судом та підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим виконавчим комітетом Канівської міської ради 09.01.2009 комплекс загальноюплощею 10876,3 кв. м., розташований за адресою: 19000,м. Канів, вул. Леніна, 186, який належить на праві власності не боржнику - ТОВ «ВШК+», а позивачу - ТОВ «ЗІВО».

Позивач направив на адресу відповідача запит для з'ясування ситуації. 22.12.2014 листом №14543 відповідач повідомив, що у його провадженні виконавчі документи боржника (ТОВ «ВШК+»), в той час як виконавчі документи щодо позивача у нього не перебувають і не перебували.

29.01.2015 позивач звернувся до відповідача з вимогою зняття арешту з комплексу загальною площею 10876,3 кв. м., розташований за адресою: 19000, м. Канів, вул. Леніна, 186.

Проте, 04.02.2015 листом № 1048 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав, визначених статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», для звільнення з-під арешту майна.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно із статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Оскільки, майно щодо якого відповідачем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, належить на праві приватної власності позивачу ТОВ «ЗІВО», а не боржнику згідно виконавчого провадження №25810774 ТОВ «ВШК+», то у відповідача відсутні підстави на накладення арешту на комплекс загальною площею 10876,3 кв. м., розташований за адресою: 19000,м. Канів, вул. Леніна, 186.

Частинами 1 та 2 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ЗІВО».

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір» та положень Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає судовий збір, сплачений позивачем, у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним накладення арешту на належний товариству з обмеженою відповідальністю "ЗІВО" комплекс загальною площею 10876, 3 кв. м., розташований за адресою: 19000, м. Канів, вул. Леніна, 186, на підставі постанови начальника відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.04.2011.

Визнати протиправною відмову відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції у знятті арешту, накладеного на належний товариству з обмеженою відповідальністю "ЗІВО" комплекс загальною площею 10876, 3 кв. м., розташований за адресою: 19000, м. Канів, вул. Леніна, 186, на підставі постанови начальника відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.04.2011.

Скасувати арешт, накладений на належний товариству з обмеженою відповідальністю "ЗІВО" комплекс загальною площею 10876, 3 кв. м., розташований за адресою: 19000, м. Канів, вул. Леніна, 186, на підставі постанови начальника відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.04.2011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІВО" (ідентифікаційний код 36239151) в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст складений та підписаний 10 березня 2015 року