Рішення

від 04.03.2015 по справі 910/1606/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2015Справа №910/1606/15-г

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомДержавного підприємства "Державний автотранспортний Науково-дослідний і проектний інститут", м.Київ доПриватного підприємства "Естрела", м.Київ простягнення 4 795,20 грн. за участю представників сторін:

від позивача:Костів Г.Т. від відповідача:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Державний автотранспортний Науково-дослідний і проектний інститут" (надалі - ДП "ДержавтотрансНДІпроект", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Естрела", (надалі - ПП "Естрела", відповідач) про стягнення 4 795,20 грн. на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 29.01.2015р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва у складі судді Князькова В.В. порушено провадження у справі №910/1606/15-г та розгляд справи призначено на 18.02.2015р.

18.02.2015р. через канцелярію суду позивачем подано документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 18.02.2015р. у зв`язку із неявкою представника відповідача та не повністю наданням витребуваних судом документів розгляд справи відкладено на 04.03.2015р.

Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою №3.47.01-05/197 від 27.02.2015р. змінив підстави позову та просить стягнути заборгованість за не поставлений товар у розмірі 4 795,20 грн.

Уповноважений представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст.59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду про порушення провадження по справі від 29.01.2015р. та відкладення розгляду справи від 18.02.2015р., відправлені на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу: 04111, м.Київ, вулиця Салютна, 4-А.

Вищий господарський суд України у п.11 інформаційного листа від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/1606/15-г.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

16.01.2012р. між Державним підприємством "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" (покупець) та Приватним підприємством "Естрела" (постачальник) було укладено договір поставки №16 (надалі - Договір), згідно із п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність (повне господарське ведення) покупцеві у зумовлені цим договором строки канцелярські, господарські товари та витратні матеріали (далі - Товари), на підставі окремих замовлень покупця на придбання товарів, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти вказані товари і сплатити за них обумовлену цим договором грошову суму.

Відповідно до п.2.1.1 договору, постачальник зобов'язаний поставляти та передавати у власність покупця товари, зазначені у п.1.1 цього договору протягом 7-ми календарних днів, а в екстрених випадках протягом 3-х календарних днів, з моменту отримання від покупця замовлення на придбання товарів.

Аналогічні умови передбачені п.5.2 договору поставки №16 від 16.01.2012р.

Згідно п.4.2 договору, покупець проводить оплату вартості товарів на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником відповідно до отриманого від покупця замовлення на придбання товарів на протязі п'яти банківських днів з моменту поставки постачальником товару покупцю за відповідним замовленням.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, на підставі замовлення на придбання товарів від 23.07.2012р. (папір офісний А4/80г/м у кількості 120 шт.) Приватним підприємством "Естрела" було виставлено позивачу рахунок-фактуру №052 від 23.07.2012р. на загальну суму 4 795,20 грн.

На виконання умов п.4.2 договору №16 від 16.01.2012р., 24.07.2014р. позивачем було оплачено вказаний вище рахунок-фактуру №052 від 23.07.2014р. у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку ДП "ДержавтотрансНДІпроект" №260003011057 в ФГоловне управління по АТОЩАД м.Києв, МФО 322669 за 24.07.2012р.

Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги банківську виписку по особовому рахунку ДП "ДержавтотрансНДІпроект", суд дійшов висновку щодо належного виконання позивачем обов'язку по оплаті Приватному підприємству "Естрела" товару на загальну суму 4 795,20 грн.

Як вказувалося вище, згідно п.п.2.1.1, 5.2 договору поставки №16 від 16.01.2012р. постачальник зобов'язаний поставляти та передавати у власність покупця товари, зазначені у п.1.1 цього договору протягом 7-ми календарних днів, а в екстрених випадках протягом 3-х календарних днів, з моменту отримання від покупця замовлення на придбання товарів.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №16 від 16.01.2012р. зобов'язання не виконав, продукцію у визначений договором строк не поставив.

Позивач листом №3.47.01-06/374 від 25.03.2014р. звернувся до відповідача з вимогою терміново повернути кошти перераховані постачальнику покупцем за товар у розмірі 4 795,20 грн. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без виконання.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На підставі ч.1 ст.665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Пунктом 2 ч.1 статті 236 ГК України, передбачено, що у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно- господарських санкцій: відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо).

Факт наявності прострочення виконання ПП "Естрела" зобов'язань щодо поставки позивачу товару судом встановлено та по суті відповідачем не оспорено.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

Таким чином, враховуючи оплату Державним підприємством "Державний автотранспортний Науково-дослідний і проектний інститут" продукції на суму 4 795,20 грн., приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання стосовно поставки товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення 4 795,20 грн. з Приватного підприємства "Естрела" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Державний автотранспортний Науково-дослідний і проектний інститут" до Приватного підприємства "Естрела" про стягнення 4 795,20 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Естрела" (04111, м.Київ, вулиця Салютна, будинок 4-А, ЄДРПОУ 34794618) на користь Державного підприємства "Державний автотранспортний Науково-дослідний і проектний інститут" (03113 м.Київ, проспект Перемоги, будинок 57, ЄДРПОУ 01527695) заборгованість у розмірі 4 795 (чотири тисячі сімсот дев'яносто п'ять) грн. 20 коп.; судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 04.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 10.03.2015р.

Суддя В.В. Князьков