Рішення

від 04.03.2015 по справі 910/1151/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2015Справа №910/1151/15-г

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В. За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М. Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рестсервіс Плюс" доРеспубліканського вищого училища фізичної культури простягнення 8072,56 грн. представники: від позивача: Базик М.В. (довіреність б/н від 25.02.2015р.) від відповідача: Кожушко В.Е. (довіреність №9 від 05.01.2015р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рестсервіс Плюс" (надалі - ТОВ "Рестсервіс Плюс") звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Республіканського вищого училища фізичної культури про стягнення 6504,00 грн. заборгованості за договором про закупівлю товарів за державні кошти №02-2/06 від 02.06.2014р., 3% річних у розмірі 102,41 грн., інфляційних втрат у розмірі 681,39 грн. та пені у розмірі 784,76 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Республіканське вище училище фізичної культури в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки товару № 02-2/06 від 02.06.2014р. належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2015р. порушено провадження у справі № 910/1151/15-г, розгляд справи призначений на 11.02.2015р.

09.02.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду та письмові пояснення по суті спору.

10.02.2015р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 5 основного боргу, 3% річних у розмірі 111,04 грн., інфляційних втрат у розмірі 821,98 грн. та пені у розмірі 903,27 грн. Дана заява прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання 11.02.2015р. не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 11.02.2015р. розгляд справи було відкладено на 04.03.2015р. у зв'язку із неявкою відповідача та необхідністю витребування у позивача письмових пояснень по суті спору.

18.02.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 04.03.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.03.2015р. не заперечував щодо існування між сторонами господарських відносин та визнав зменшені позовні вимоги. Разом з тим, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що не мав можливості підготуватись до судового засідання.

Клопотання відповідача визнано необґрунтованим, причини неявки до суду - неповажними. Відповідачем у справі являється юридична особа (Республіканське вище училище фізичної культури Міністерства освіти і науки України), а не конкретний представник. Господарським процесуальним кодексом України передбачено можливість ведення справи через представника, що надає можливість направити на розгляд справи іншу уповноважену особу.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/1151/15-г.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.06.2014р. між ТОВ "Рестсервіс Плюс" (продавець за договором) та Республіканським вищим училищем фізичної культури (замовник за договором) укладено договір поставки №02-2/06 за умовами якого продавець зобов`язується у 2014 році поставити та передати у власність замовникові «Корнеплоди та бульби їстівні з високим умістом крохмалю та інуліну» (ДК 016-2010-01.13.5) (надалі - товар), в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікаціях (Додаток №1), що додається до цього договору і є його невід`ємною частиною, а замовник - прийняти і оплатити товар.

Додатком №1 до договору (специфікація) сторони погодили асортимент, кількості та ціни товару.

Сума цього договору становить 19500,00 грн., без ПДВ (п. 3.1); розрахунки за поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку згідно видаткових накладних (п.3.3).

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником, після пред'явлення продавцем, оформлених належним чином (підписи, печатки тощо) рахунка на оплату та видаткової накладної (далі - рахунок). До рахунка обов'язково надаються видаткові накладні.

Згідно з п. 4.4 договору оплата товару здійснюється в продовж 15 календарних днів з дати підписання рахунку та за умови, що продавець виконав умови п.4.3 договору.

Умовами п. 4.3 договору сторони погодили, що ціна товару, що вказана в рахунку, який надається продавцем замовнику, повинен відповідати специфікації цього договору.

Згідно з п. 4.5 договору у випадку, якщо продавець не виконав умови п. 4.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється в продовж 15 календарних днів з дати надання замовнику всіх належним чином оформлених документів згідно п.4.2.

Відповідно до п. 5.5 договору товар вважається поставленим замовнику, з моменту підписання замовником видаткової накладної на відповідну партію товару.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками (п.10.1); строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та діє до 30.06.2014 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором (п.10.2).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору, поставив відповідачу товар загалом на суму 19500,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №42 від 04.06.2014р. на суму 6504,00 грн., №65 від 27.06.2014р. на суму 799,99 грн., №67 від 27.06.2014 р. на суму 2744,69 грн., №85 від 23.07.2014 р. на суму 1951,20 грн., №249 від 04.11.2014р. на суму 7500,25 грн.

Проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково на суму 13796,12 грн., у зв'язку з чим станом на момент подання позову заборгованість за договором складає 5704,01 грн.

02.12.2014 р. позивач надіслав відповідачеві претензію щодо сплати заборгованості №1 від 02.12.2014 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у лист від 02.12.2014 р. та фіскальним чеком поштової установи від 02.12.2014р. Однак, як зазначав позивач, зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки товару № 02-2/06 від 02.06.2014р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму: на суму 19500,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №42 від 04.06.2014р. на суму 6504,00 грн., №65 від 27.06.2014р. на суму 799,99 грн., №67 від 27.06.2014 р. на суму 2744,69 грн., №85 від 23.07.2014 р. на суму 1951,20 грн., №249 від 04.11.2014р. на суму 7500,25 грн., належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, а оригінали досліджено у судовому засіданні, які підписані представниками позивача та відповідача, підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем партії товару загальною вартістю 19500,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 зазначено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Пунктом 4.4 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється в продовж 15 календарних днів з дати підписання рахунку та за умови, що продавець виконав умови п.4.3 договору.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається із платіжних доручень за період з 27.06.2014р. по 06.11.2014р. відповідачем не здійснено оплату отриманого товару у розмірі 5704,01 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

За таких обставин, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару в частині 5704,01 грн. та не спростував заявлених позовних вимог в цій частині, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги ТОВ "Рестсервіс плюс" про стягнення з Республіканського вищого училища фізичної культури заборгованості у розмірі 5704,01 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 903,27 грн.

Як встановлено судом, в п. 7.4. договору за порушення умов договору замовником (крім обставин зазначених в п. 7.2 даного договору), останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості наданого товару.

Відповідачем належним чином не доведено підставу для звільнення його від відповідальності за порушення строків оплати в розумінні п. 7.2. договору. Таким чином, дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 7.4. договору.

Як вбачається із матеріалів справи, розрахунок пені позивачем виконано за період з 04.06.2014р. по 22.01.2015р.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ознайомившись з розрахунком пені позивача, суд зазначає, що пеня за прострочення оплати отриманого товару за договором, розрахована позивачем без урахування вимог частини другої статті 530 ЦК України, а отже, період за який було нараховано позивачем пеню, є невірним.

Розрахунок пені здійснюється за формулою: Пеня = С х 2УСД х Д : 100, (де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення).

Встановлено, що відповідачем не повністю оплачено накладну №42 від 04.06.2014р., яку відповідно до умов договору відповідач мав оплатити у строк до 19.06.2014р., отже відповідно пеня нараховується з 20.06.2014р. та відповідно до вимог ч.6 ст. 232 ГК України по 20.12.2014р.:

- з 20.06.2014р. по 20.07.2014р. на суму 6504,00 грн. - розмір пені становить 109,23 грн.;

- з 21.07.2014р. по 20.12.2014р. на суму 5704,01 грн. (часткова оплата 21.07.2014р.) - розмір пені становить 615,57 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що загальний розмір пені за вказаний вище період становить 724,80 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 111,04 грн. 3% річних та 821,98 грн. інфляційних втрат за період з 04.06.2014р. по 22.01.2015р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 04.06.2014р. по 22.01.2015р. та встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних також здійснено без урахування вимог частини другої статті 530 ЦК України.

За перерахунком суду з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 103,77 грн. за період з 20.06.2014р. по 22.01.2015р.

Згідно розрахунку суду інфляційні втрати за період з 20.06.2014р. по 22.01.2015р. становлять 877,72 грн. При цьому позивачем заявлено про стягнення інфляційних втрат у розмірі 821,98 грн. Оскільки ТОВ "Рестсервіс плюс" заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у меншому розмірі ніж визначено законом, а суд самостійно не може вийти за межі позовних вимог, то судом задовольняється вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 821,98 грн.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають частковому задоволенню, а саме: 5704,01 грн. - основний борг, 724,80 грн. - пені, 821,98 грн. - інфляційних втрат та 103,77 грн. - 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 78, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестсервіс плюс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Республіканського вищого училища фізичної культури (02156, м. Київ, вулиця Матеюка, будинок 4, ідентифікаційний код 02125315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестсервіс плюс" (03680 м. Київ, вулиця Виборзька, будинок 99, ідентифікаційний код 38900417) заборгованість у розмірі 5704 (п`ять тисяч сімсот чотири) грн. 01 коп.; пеню у розмірі 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 80 коп.; 3% річних у розмірі 103 (сто три) грн. 77 коп.; інфляційні у розмірі 821 (вісімсот двадцять одну) грн. 98 коп.; судовий збір у розмірі 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 10.03.2015р.

Суддя В.В. Князьков