Ухвала

від 02.03.2015 по справі 816/5023/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 р.Справа № 816/5023/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Зеленського В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2015р. по справі № 816/5023/14

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

до Приватного підприємства "Юріс-Будінвест"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

18 грудня 2014 року позивач, Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Юріс-Будінвест" про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 10295 грн. 22 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість в загальній сумі 10295 грн. 22 коп., що виник внаслідок несплати відповідачем узгоджених грошових зобов'язань по податкових повідомленнях - рішеннях від 30.05.2013 № 0007891502, від 21.09.2013 № 0001302205, від 04.11.2013 № 0002142205, від 15.01.2014 № 0000282205, від 14.03.2014 № 0001752203.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 року адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області до Приватного підприємства "Юріс-Будінвест" про стягнення податкового боргу задоволено частково.

Стягнуто з розрахункових рахунків Приватного підприємства "Юріс-Будінвест" (код ЄДРПОУ 35439683) кошти на погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 10295 грн. 22 коп. (десять тисяч двісті дев'яносто п'ять гривень двадцять дві копійки) на р/р 31117029700002, код бюджетної класифікації платежу 14010100, одержувач УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, ЗКПО 38019510, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПП "Юріс-Будінвест" /код ЄДРПОУ 35439683/ є юридичною особою та перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Полтаві з 19.09.2007 за № 17526 /а.с. 8-10/.

ПП "Юріс-Будінвест" зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100071759 серії НБ № 000645 від 17.10.2007 /а.с. 12/.

30.05.2013 ДПІ у м. Полтаві на підставі акту перевірки № 2179/15.2/35439683 від 18.04.2013 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0007891502, яким ПП "Юріс-Будінвест" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість", у тому числі, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 170 грн. /а.с. 21/. Вказане податкове повідомлення - рішення направлене відповідачу 31.05.2013 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте повернуто поштовою установою до ДПІ у м. Полтаві з відміткою 02.07.2013 "за закінченням терміну зберігання" /а.с. 22-23/.

21.09.2013 ДПІ у м. Полтаві на підставі акту перевірки № 51/16-01-22-05/35439683 від 15.08.2013 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0001302205, яким ПП "Юріс-Будінвест" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість", у тому числі, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 4080 грн. /а.с. 26/. Вказане податкове повідомлення - рішення направлене відповідачу 02.10.2013 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте повернуто поштовою установою до ДПІ у м. Полтаві з відміткою 04.11.2013 "за закінченням терміну зберігання" /зворот а.с. 26, а.с. 27/.

04.11.2013 ДПІ у м. Полтаві на підставі акту перевірки № 74/16-01-22-05/35439683 від 13.09.2013 винесено податкове повідомлення - рішення № 0002142205, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість", у тому числі, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1020 грн. /а.с. 30/. Вказане податкове повідомлення - рішення направлене відповідачу 05.11.2013 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте повернуто поштовою установою до ДПІ у м. Полтаві з відміткою 07.12.2013 "за закінченням терміну зберігання" /а.с. 31-32/.

15.01.2014 ДПІ у м. Полтаві на підставі акту перевірки № 167/16-01-22-05/35439683 від 12.11.2013 винесено податкове повідомлення - рішення № 0000282205, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість", у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 2040 грн. /а.с. 35/. Вказане податкове повідомлення - рішення направлене відповідачу 17.01.2014 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте повернуто поштовою установою до ДПІ у м. Полтаві з відміткою 18.02.2014 "за закінченням терміну зберігання" /зворот а.с. 35, а.с. 36/.

14.03.2014 року ДПІ у м. Полтаві на підставі акту перевірки № 65/16-01-22-05/35439683 від 22.01.2014 винесено податкове повідомлення - рішення № 0001752203, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість", у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 3060 грн. /а.с. 39/. Вказане податкове повідомлення - рішення направлене відповідачу 18.03.2014 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте повернуто поштовою установою до ДПІ у м. Полтаві з відміткою 19.04.2014 "за закінченням терміну зберігання" /зворот а.с. 39, а.с. 40/.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, зазначені вище податкові повідомлення - рішення вважаються врученими відповідачу.

Пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відомостей щодо оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень матеріали даної адміністративної справи не містять.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 10295 грн. 22 коп. правомірно віднесено позивачем до податкового боргу підприємства і підлягає стягненню з розрахункових рахунків Приватного підприємства "Юріс-Будінвест" (код ЄДРПОУ 35439683).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом зараховано у рахунок погашення податкового боргу відповідача з податку на додану вартість переплату в загальній сумі 74 грн. 78 коп.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, сума несплачених грошових зобов'язань, визначених відповідачу зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями є сумою податкового боргу відповідача.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області винесено податкову вимогу форми "Ю" від 25.10.2013 № 196-22, яка надіслана відповідачу 01.11.2013 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте, повернута до контролюючого органу поштовою установою /а.с. 20/.

Доказів щодо оскарження відповідачем зазначеної податкової вимоги матеріали справи не містять.

Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість у загальному розмірі 10295 грн. 22 коп., що підтверджується витягом з інтегрованої картки відповідача з податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків врегульовано статтями 95- 99 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктів 95.1. - 95.3. статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, приписами Податкового кодексу України встановлено окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків. При цьому, органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються.

Виняток із наведеного правила становить процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи. На відміну від загального правила, передбаченого пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 87.11 статті 87 цього Кодексу орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Системне тлумачення наведених законодавчих норм також дає підстави для висновку про послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу з платників податків, крім фізичних осіб. Контролюючий орган вправі використати майно платника для погашення його податкового боргу у випадку недостатності або відсутності грошових коштів на рахунках підприємства або відсутності інформації про існування таких рахунків взагалі.

При цьому виявлення рахунків платника та стягнення як готівкових, так і безготівкових коштів на погашення податкового боргу здійснюється контролюючим органом як органом стягнення у процесі виконання відповідного рішення суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 у справі К/9991/20352/12.

Таким чином, посилання позивача на відсутність відкритих рахунків відповідача у банках є передчасним.

Слід також зазначити, що у довідці ДПІ у м. Полтаві від 17.12.2014 № 20014/9/16-01-10-34 щодо відсутності відкритих рахунків у фінансових установах вказано, що гарантувати повноту та достовірність відомостей про рахунки фінансових установ платників податків органи державної податкової служби не можуть. Дані по підприємству надані згідно відомостей державного реєстратора /а.с. 19/.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем проводилось стягнення коштів з розрахункових рахунків відповідача в рахунок погашення вищевказаного податкового боргу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість посилання позивача на положення пп. 20.1.19 п. 20.1. статті 20 Податкового кодексу України в обґрунтування підстав стягнення податкового боргу безпосередньо з відповідача, оскільки вказаною нормою надано право контролюючим органам стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Натомість, сам порядок стягнення податкового боргу з юридичних осіб визначений пунктами 95.1. - 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, які не передбачають способу стягнення податкового боргу, зазначеного позивачем у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов частково.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 12.01.2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2015р. по справі № 816/5023/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Зеленський В.В.