Ухвала

від 25.02.2015 по справі 821/3826/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/3826/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Фінансові резерви» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Фінансові резерви» до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Фінансові резерви» звернулося до суду з адміністративним позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 03.09.14 №0001712200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 35333 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 8833 грн., №0001722200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 33567 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 8392 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року у задоволенні позову ТОВ «Аудиторська компанія «Фінансові резерви» відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ТОВ «Аудиторська компанія «Фінансові резерви» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

24 та 25 лютого 2015 року на адресу Одеського апеляційного адміністративного суду від обох сторін у справі надійшли клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням сторонами примирення на підставі податкового компромісу.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи поданих клопотань, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання підлягають задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Аудиторська компанія «Фінансові резерви» є юридичною особою, здійснює діяльність у сфері організації будівництва будівель, є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Спірні відносини виникли між сторонами внаслідок прийняття Новокаховською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Херсонській області податкових повідомлень-рішень від 03.09.14 року: №0001712200 про збільшення ТОВ «АК «Фінансові резерви» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 35333 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 8833 грн.; №0001722200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 33567 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 8392 грн. Вказані рішення є предметом розгляду у даній справі.

Податкові повідомлення-рішення були прийняті за висновками акту перевірки від 20.08.14 року №1055/220-36971114 про результати позапланової виїзної перевірки щодо підтвердження господарських відносин з контрагентом постачальником ТОВ «А Буд» код 36567362 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, якою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства: прибуток за 2013 рік на 33567 грн.; п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого заниження податку на додану вартість склало 35333,33 грн. у лютому 2013 року.

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки від 20.08.14 №1055/220-36971114 вбачається, що перевірка проводилась на підставі наданої позивачем до перевірки первинної документації (акти приймання-передачі робіт (послуг), податкові накладні, платіжні доручення, податкова звітність з податку на прибуток за 2013 рік та податку на додану вартість за лютий 2013 року) та з урахуванням висновків акту ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.02.14 року № 137/26-54-22-2-36567362 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «А Буд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «А Буд» було укладено договір підряду від 24.12.12 №24/12-ф на оздоблювальні роботи в приміщенні позивача за адресою: пр. Перемоги, 12а, м. Нова Каховка, Херсонської області. Згідно даних позивача, відповідно до податкових накладних №6 та №8 від 28.02.13 вартість оздоблювальних робіт склала 212000 грн., у т.ч. ПДВ 35333,33 грн. Згідно наданих до перевірки актів приймання - передачі робіт (послуг) б/н за лютий 2013 року вбачаються роботи на суму 105000 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 17500 грн. за поліпшене штукатурення цементно-вапняним розчином по каменю стін вручну; шпаклювання стін фасадів мінеральною шпаклівкою «CERESIT» та на суму 107000 грн. у т.ч. ПДВ у сумі 17833,33 грн. за шпаклювання стін фасадів мінеральною шпаклівкою «CERESIT», ґрунтування бетонних обштукатурених поверхонь. Розрахунки проведені у безготівковій формі. Відповідно, дані показники з отриманих доходів та понесених витрат позивач відобразив у своїй податковій звітності.

Перевіряюча посадова особа ДПІ взяла до уваги висновки акту ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.02.14 №137/26-54-22-2-36567362 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «А Буд», зокрема, про відсутність даного товариства за податковою адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 2-Г, кв. 126, а також встановлено факти, які свідчать про відсутність ознак реального здійснення фінансово-господарської діяльності. Так, підприємства за його податковою адресою не знайдено, директора ОСОБА_1 та службових осіб опитати не було можливо, у зв'язку із їх відсутністю за податковою адресою ТОВ «А Буд», керівник зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, виробничі потужності відсутні, що підтверджується звітністю по податку на прибуток, працюючих в товаристві обліковувалось три особи, за звітністю форми 1 ДФ за І квартал 2013 року кількість штатних працівників склала дві особи, за цивільно-правовими договорами чисельність працюючих 0. ТОВ «А Буд» у січні-лютому 2013 року мало єдиного постачальника ТОВ «Сімба Дніпро», яке займалось закупкою та збутом цитрусових фруктів, відповідно не пов'язано з будівельними та оздоблювальними роботами. Таким чином, ТОВ «А Буд» створює умови для штучного формування валових витрат та податкового кредиту підприємствам, шляхом надання послуг, що не відповідає реальному характеру операцій, здійснює лише документування «придбання» послуг, не підтверджено факт здійснення господарських операцій з ТОВ «АК «Фінансові резерви», чисельність працюючих на ТОВ «А Буд» не дає змоги виконувати відповідно до договору послуги, що унеможливлюється також і у зв'язку із відсутністю приміщень, матеріально-технічної бази, транспортних засобів, обладнання, для виконання оздоблювальних робіт, згідно рішення господарського суду Івано-Франковської області від 08.04.14 року №909/190/14 встановлено, що за результатами проведених конкурсних торгів, у переможця ТОВ «А Буд» процедура закупівлі не відповідає вимогам технічної документації конкурсних торгів.

В акті також зазначено про те, що позивачем до перевірки не надані довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми №КБ-3, не надано акти передачі, накладних - вимог, тощо, для підтвердження передачі матеріалів ТОВ «А Буд» для здійснення оздоблювальних робіт, у підприємства відсутні складські приміщення. В ході перевірки не можливо з урахуванням часу, оперативності проведення операцій між ТОВ «АК «Фінансові резерви» з ТОВ «А Буд», та операцій останнього з іншими підприємствами - замовниками, місцезнаходження майна замовників, віддаленості контрагентів один від одного (замовник ТОВ «Архіград проект»: АРК, м. Сімферополь, вул. Маяковського, 14) з кількістю працівників 2 особи, відсутністю обладнання, устаткування, власного або найманого транспорту, встановити факт можливості виконання замовлених робіт ТОВ «А Буд» у 2013 році. По витратам труда ТОВ «А Буд» має суперечливі дані, витрати на оплату праці не відповідають чисельності робітників підприємства, залучення до виконання робіт третіх осіб не встановлено.

Виходячи з вищевказаного, інспектор робить висновок про те, що у ТОВ «АК «Фінансові резерви» відсутні правові підстави на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціям з ТОВ «А Буд», підприємством завищено витрати за 2013 рік у сумі 176666,67 грн., відповідно завищено податок на прибуток за 2013 рік у сумі 33566,67 грн. та податковий кредит у лютому 2013 року на 35333,33 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Аудиторська компанія «Фінансові резерви» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальність отримання робіт саме від ТОВ «А Буд», з чим погоджується апеляційний суд.

Так, згідно п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п. 139.1.9 ст. 139 ПКУ). Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку. Отже, за відсутності відповідних первинних документів або їх неналежного оформлення підприємство не може включити до валових витрат понесені при виконанні угод витрати.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, суд першої інстанції вірно керувався тим, що податкова інспекція повинна аналізувати реальність господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку угодах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з судом першої інстанції, що надані позивачем докази: договір підряду № 24/12-ф, акти надання послуг, акти приймання виконаних робіт за лютий 2013 року з комерційними кошторисами об'єкта, договірними цінами, підсумковою відомістю ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат, акти передачі будівельних матеріалів, податкові накладні від 28.02.13 р. №6 та №8, платіжні доручення, податкова звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість та ліцензія ТОВ «А Буд», не можливо прийняти в якості доказів на підтвердження правомірності формування позивачем у спірному періоді податкового кредиту та валових витрат, оскільки як до перевірки, так і суду не було надано доказів наявності у позивача та його контрагента матеріально-технічної бази задля здійснення своєї господарської діяльності у сфері організації будівель з боку позивача та будівництва житлових і не житлових споруд з боку контрагента ТОВ «А Буд», а наявність ліцензії у ТОВ «А Буд» у сфері будівництва не є достатнім доказом можливості товариства виконати замовлені роботи з моменту укладання договору підряду до дати складання акту приймання виконаних будівельних робіт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. №668 затверджено Загальні умови укладення га виконання договорів підряду в капітальному будівництві. Відповідно до п. 5 зазначеної постанови істотними умовами договору підряду серед іншого є: строки початку та закінчення робіт, невід'ємною частиною договору підряду є календарний графік виконання робіт. В договорі №24/12-ф інформація щодо строків початку та закінчення робіт, календарний графік виконання робіт, гарантійні строки якості закінчених робіт, порядок усунення недоліків відсутні. В договорі №24/12-ф зазначено лише адресу, за якою здійснюються оздоблювальні роботи, не вказано загальну площу приміщення та інші основні показники, що дало б змогу ідентифікувати характер та об'єм робіт.

Судом першої інстанції було правильно враховано, що лише два робітника у ТОВ «А Буд», виходячи з наявних матеріалів, зокрема з об'єму робіт, які мають виконуватись, не спроможні були виконати договірні обсяги робіт. Відповідно до п. 30 Постанови №668 підрядник мав право залучати до виконання робіт за згодою замовника третіх осіб (субпідрядників). Однак, субпідрядники та додаткова робоча сила до виконання оздоблювальних робіт не залучалися, про що свідчить відсутність записів у графі «субпідрядник» в актах приймання виконаних будівельних робіт б/н за лютий 2013 р. та кількість працівників у формі 1 ДФ за І квартал 2013 р.

Відповідно до п. 2.8 Договору №24/12-ф замовник приймає на себе зобов'язання повністю забезпечити підрядника необхідними матеріалами. Матеріальні ресурси передаються відповідно до графіка їх передачі та у порядку, визначеному договором підряду. Разом з тим, доказів передачі матеріальних ресурсів від замовника до підрядника немає. З даних матеріалів не можливо встановити, хто займався закупівлею матеріалів для виконання ремонтних робіт, у кого здійснено закупівлю, ким поставлявся товар, яким чином та за допомогою чого було понесені витрати самим ТОВ «А Буд» в ході проведеної роботи.

Вартість заробітної плати працівників ТОВ «А Буд» за актом б/н за лютий 2013 року склала 91578 грн. 42 коп., що не було відображено даним платником податків у податковому розрахунку форми 1 ДФ за 1 квартал 2013 року.

Посадовою особою ДПІ проаналізовані відомості акту приймання виконаних будівельних робіт б/н за лютий 2013 року, підписаний сторонами 18.02.2013 року у розділі «Локальний кошторис на оздоблювані роботи» зазначено витрати труда робітників будівельників на обсяг робіт, людино-годин 1889,14. Якщо перерахувати людино-години в кількість працівників, то це складає проміжок часу 56 днів, отже, ці роботи повинні здійснювати 34 працівника. В іншому акті приймання робіт, який підписано 28.02.2013 року у розділі «Локальний кошторис на оздоблювані роботи» зазначено виграти труда робітників - будівельників на обсяг робіт, людино-годин 1261,88, тобто з 19.02.2013 року по дату підписання акту заявлений обсяг оздоблювальних робіт повинно було здійснювати 126 працівникам. Представником позивача не спростовані ці висновки податкової інспекції.

Крім того, в лютому 2013 року ТОВ «А Буд» у своїй податковій звітності задекларувало надання послуг (робіт) іншим контрагентам, крім позивача, ці контрагенти знаходяться в різних обласних центрах України, тобто, на значній відстані (м. Київ, Херсон, Херсонська область, м. Севастополь, АР Крим), що також свідчить про неможливість фактичного виконання задекларованих робіт при кількості працюючих 2 особи.

З наданого суду рішення господарського суду Івано-Франковськси області від 08.04.2014 року по справі №909/190/14 вбачається, що задоволено позов прокурора про визнання недійсним рішення комітету з конкурсних торгів Управління капітального будівництва виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, оформленого протоколом оцінки пропозицій конкурсних торгів від 21.10.2013 року щодо вибору переможця - ТОВ «А Буд» на закупівлю робіт з будівництва дитячого садка в с. Микитині Івано-Франківської міської ради, та визнання недійсним договору підряду на виконання робіт по будівництву даного об'єкта. Прокуратурою м. Івано-Франківська виявлено факт порушення вимог чинно законодавства при проведенні Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету міської ради, як замовником, закупівлі робіт з будівництва дитячого садка. В судовому рішення зазначено, що пропозиція конкурсних торгів переможця процедури ТОВ «А Буд» не відповідає вимогам технічної документації конкурсних торгів, а саме: в наданій довідці ТОВ «А Буд» про наявність власної (орендованої) матеріально-технічної бази, машин та механізмів та в договорі про надання послуг спецтехнікою відсутня належна інформація щодо наявності необхідних для виконання робіт машин та механізмів з вказівкою найменування, вантажопідйомності та інше.

Як правильно враховано судом першої інстанції, єдиним постачальником ТОВ «А Буд» в лютому 2013 року було підприємство, яке займалось закупівлею та продажем цитрусових фруктів. Суду також не надано доказів того, що ТОВ «А Буд» на час укладання угод та виконання робіт було юридичною особою, перебувало за своєю податковою адресою в м. Києві. Суду надано витяг з ЄДР станом на 10.07.14 № 18979841, з якого вбачається місцезнаходження ТОВ «А Буд» з лютого 2014 року по вул. Українська, 45, м. Запоріжжя, Запорізька область, засновник ОСОБА_1 проживає АДРЕСА_1. За договором підряду та іншими наданими доказами, адреса ТОВ «А Буд» зазначена пр. Героїв Сталінграду, 2-Г, кв. 126, м. Київ.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Господарський кодекс у ст. 3 визначає, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Таким чином, підприємство, для здійснення своєї господарської діяльності задля отримання прибутку, певної економічної вигоди, що, як наслідок, відображає в своїй податковій звітності, має нести певні витрати за рахунок власного майна (приміщення, транспортного засобу, трудових ресурсів, що надає можливість виконати певні роботи, вчинити необхідні господарські операції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги наведені ДПІ в акті перевірки інформацію про відсутність у контрагента позивача технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність за податковою адресою, та погоджується з податковим органом, що первинні документи, оформлені контрагентом не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій. Складені акти виконаних робіт носять ознаки дефектності, бо мають суперечливі дані щодо кількості зайнятих в роботах працівників, відомості про розмір заробітної плати в актах суперечать звітності ТОВ «А Буд», і позивач в ході розгляду справи ці суперечності не спростував жодним чином.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено реальність отримання робіт саме від ТОВ «А Буд».

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Аудиторська компанія «Фінансові резерви».

Разом з тим, 24 та 25 лютого 2015 року на адресу Одеського апеляційного адміністративного суду від обох сторін ц справі надійшли клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням сторонами примирення на підставі податкового компромісу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 51 КАС України, сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.

Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Відповідно до т. 194 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 113 КАС України, сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

За клопотанням сторін суд зупиняє провадження у справі на час, необхідний їм для примирення.

У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

У разі невиконання умов примирення однією із сторін суд за клопотанням іншої сторони поновлює провадження у справі.

Згідно з п. 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Згідно з п. 11 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Предметом адміністративного спору є податкові повідомлення-рішення №0001712200 від 03.09.14 року, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 35333 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 8833 грн., №0001722200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 33567 грн. та застосовано штрафної санкції в сумі 8392 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що до податкових зобов'язань, нарахованих оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, може бути застосована процедура податкового компромісу.

Згідно з п. 8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Відповідно до п. 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Колегія суддів виходить з того, що у матеріалах справи наявне рішення від 10.02.2015 року №10/02 про намір досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань, тобто Новокаховською ОДПІ прийнято рішення про погодження застосування процедури податкового компромісу відповідно до заяви ТОВ «Аудиторська компанія «Фінансові резерви» про намір досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань.

Згідно з платіжним дорученням АТ «БМ Банк» (м. Київ) від 16 лютого 2015 року №1 на суму 1767,00 грн., від 16 лютого 2015 року №2 на суму 1679,00 грн., наявним в матеріалах справи (а.с. 138), ТОВ «Аудиторська компанія «Фінансові резерви» сплачено 5 відсотків суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, відповідно до п. 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 3.14 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України №13 від 17 січня 2015 року, у разі подання заяви про компроміс по ППР під час процедури судового оскарження до моменту набрання законної сили рішенням суду (винесення рішення судом апеляційної інстанції незалежно від факту оскарження до Вищого адміністративного суду України) після досягнення податкового компромісу відповідний орган ДФС подає до суду першої або апеляційної інстанції, який розглядає справу, вмотивоване письмове клопотання із дотриманням встановлених Кодексом адміністративного судочинства України вимог щодо затвердження примирення сторін у справі у зв'язку із досягненням такими сторонами податкового компромісу.

24 лютого 2015 року Новокаховською ОДПІ подано до суду вмотивоване письмове клопотання щодо затвердження примирення сторін у справі у зв'язку із досягненням такими сторонами податкового компромісу.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що умови примирення не суперечать вимогам закону, не порушують чиїх-небудь прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо сторони досягли примирення.

Відповідно до ч. 3 ст. 157 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Враховуючи те, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року є законною та обґрунтованою, а обставина, яка є підставою для закриття провадження у справі, виникла після її ухвалення, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає визнанню нечинною, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст. ст. 113, 157, 194, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, п. 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Фінансові резерви» та Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року - визнати нечинною, а провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Фінансові резерви» до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов