Рішення

від 02.03.2015 по справі 910/1630/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015Справа №910/1630/15-г Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство "Укрінтал-Сервіс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Плеяди-Тур"

про стягнення (повернення) грошових коштів в розмірі 10 380,16 грн.

Представники сторін:

від позивача: Вознюк О.Л.- представник за довіреністю № б/н від 16.02.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство "Укрінтал-Сервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Плеяди-Тур" про стягнення (повернення) грошових коштів в розмірі 10 380,16 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у грудні 2013 року позивач замовив у відповідача туристичні послуги.

26.12.2013 року відповідач виставив позивачеві рахунок-фактуру № 26122013-1 на туристичні послуги на загальну суму 9 444,00 грн., який позивач оплатив, що підтверджується платіжним дорученням № 500 від 27.12.2013 року на суму 8 500,00 грн. та платіжним дорученням № 682 від 27.12.2013 року на суму 944,00 грн.

Відповідач не надав позивачеві послуг і позивач направив відповідачеві вимоги про повернення коштів 31.03.2014 року та 05.05.2014 року.

Відповідач повернув позивачеві 1 000,00 грн.

На підставі викладеного вище позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення основної заборгованості в сумі 8 444,00 грн., індексу інфляції у сумі 1 735,59 грн. та три проценти річних у сумі 200,57 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.01.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.02.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 16.02.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 30.01.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.02.2015 року розгляд справи перенесено на 02.03.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 02.03.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 30.01.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, будинок 38/58, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 30.01.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

У грудні 2013 року позивач замовив у відповідача туристичні послуги.

26.12.2013 року відповідач виставив позивачеві рахунок-фактуру № 26122013-1 на туристичні послуги на загальну суму 9 444,00 грн.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач оплатив послуги відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 500 від 27.12.2013 року на суму 8 500,00 грн. та платіжним дорученням № 682 від 27.12.2013 року на суму 944,00 грн.. не укладаючи з відповідачем окремого договору.

Враховуючи те, що позивач оплатив послуги, а відповідач зобов'язався їх надати, то суд вважає, що сторони уклали договір про надання послуг у спрощений спосіб.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач не надав позивачеві послуг і позивач направив відповідачеві вимоги про повернення коштів від 31.03.2014 року та від 05.05.2014 року.

Відповідач частково повернув позивачеві кошти у сумі 1 000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 8 444,00 грн.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено оплату, а відповідачем послуги не надані, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми оплати в розмірі 8 444,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 1 735,59 грн. та три проценти річних у сумі 200,57 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача індексу інфляції у сумі 1 735,59 грн. та три проценти річних у сумі 200,57 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Плеяди-Тур" (03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, будинок 38/58; код ЄДРПОУ 32043506) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство "Укрінтал-Сервіс" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, 7-А, код ЄДРПОУ 33427896) основний борг в розмірі 8 444 (вісім тисяч чотириста сорок чотири) грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 1 735 (одна тисяча сімсот тридцять п'ять) грн. 59 коп., три проценти річних в розмірі 200 (двісті) грн. 57 коп. та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 11.03.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий