Рішення

від 03.03.2015 по справі 922/119/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р.Справа № 922/119/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "Енергоочистка", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "УКРЕЛЕКТРОМАШ", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Філатова В.К. (дов. б/н від 18.08.2014 року);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "Енергоочистка" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до публічного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 33221,32 грн. з яких 18970,00 грн. - сума основного боргу, 14251,32 грн. - сума пені та штрафних санкцій та до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 13-13/Є від 20.02.2013 року у частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

02.02.2015 року позивач через канцелярію суду надав уточнення до позовної заяви у яких просить стягнути із відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 32221,32 грн. з яких 17970,00 грн. - сума заборгованості за договором, 14251,32 грн. - сума пені та штрафних санкцій. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 1827,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. покласти на відповідача.

17.02.2015 року представник позивача надав пояснення (вх. № 6219) щодо нарахування пені та документи для долучення ло матеріалів справи.

03.03.2015 року представник позивача надав до суду докази направлення на адресу відповідача уточнень до позовної заяви.

Cуд, дослідивши уточнення до позовної заяви, з'ясував, що зі змісту вказаної заяви, уточнення стосується зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги п.6 Інформаційного листа від 14.08.2007 року №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи вправі позивач частково відмовитись від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь - якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України та підписана представником позивача Філатовою В.К., що діє на підставі довіреності від 18.08.2014 року, ця довіреність підписана директором ТОВ «ІВП «Енергоочистка» Бурейко Т.В. Зменшення позовних вимог стосується часткової відмови позивача від позовних вимог, оскільки згідно матеріалів справи відповідачем частково сплачено заборгованість.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

03.03.2015 року через канцелярію суду надійшло клопотання позивача в якому останній повідомив про те, що 27.02.2015 року відповідачем перераховано на рахунок позивача 1000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по спірному договору.

Суд, розглянувши наведене клопотання, враховуючи положення ст. 22 ГПК України, долучив його до матеріалів справи.

У межах строків, передбачених ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладався з 02.02.2015 року на 17.02.2015 року, а з 17.02.2015 року на 03.03.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 03.03.2015 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання 03.03.2015 року не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучено до матеріалів справи.

Присутній в судовому засіданні 03 березня 2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 лютого 2015 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.03.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

20.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВП «Енергоочистка» (позивач) та Публічним акціонерним товариством «ХЕЛЗ «Укрелектромаш» (відповідач) було укладено договір № 13-13/Э, у відповідності до умов якого відповідач доручив позивачу виконання 2-х етапів робіт згідно календарного плану(а.с 16-18).

Вартість робіт по даному договору згідно п. 2.1 складає 79900,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 15980,000 грн., всього 95880,00 грн., згідно доданого до договору протоколу узгодження договірної ціни (додаток 1).

Відповідно до п. 2.2 договору відповідач оплачує роботи згідно календарного плану, доданого до договору (додаток № 3).

Згідно із п. 3.1 договору позивач починає виконувати роботи протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору за умови отримання авансу та виконання відповідачем пункту 5.3 даного договору.

Пунктом 5.3 договору відповідач не пізніше десяти днів з моменту вступу договору в силу надає позивачу всю інформацію та документацію необхідну для виконання робіт (додаток № 2).

Протоколом узгодження цін на науково - технічну продукцію (додаток № 1 до договору) сторони визначили етапи та ціну на створення науково-технічної продукції (а.с. 21).

Додатком № 3 до договору сторони узгодили календарний план виконання робіт (а.с. 22).

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов вищезазначеного договору та календарного плану, позивач виконав перший етап робіт - «Розробка інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин до атмосфери», що підтверджується актами здачі-приймання науково-технічної продукції № 051-2013-Э від 22.08.2013 року та № 072-2013-Э від 28.11.2013 року (а.с. 23-24).

Як вбачається з матеріалів справи, календарним планом та протоколом погодження ціни передбачена вартість виконаних робіт, а саме за етапом 1 відповідач зобов`язується оплатити позивачу 47940,00 грн., з них передплата 50% - 23970,00 грн. протягом 10 днів після підписання договору., а остаточну оплату 50% - 23970,00 грн. відповідач зобов`язується здійснити протягом 5 днів після підписання акту виконаних робіт за етапом 1.

Відповідачем було здійснено передплату 50% в сумі 23970,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 24.12.2014 року (а.с. 25).

Проте, як свідчать матеріли справи, відповідач не здійснив кінцевий розрахунок за виготовлену позивачем продукцію, у зв`язку з чим, заборгованість відповідача станом на 04.12.2013 року (кінцевий термін оплати за 1 етапом) становила 23970,00 грн.

26.08.2014 року, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 044-14 (а.с. 30) про сплату заборгованості в сумі 23970,00 грн., якою встановлено термін оплати 10 календарних днів.

З матеріалів страви вбачається, що відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 5000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку (13.10.2014 року в сумі 2000,00 грн., 14.10.2014 року в сумі 1000,00 грн., 15.10.2014 року в сумі 1000,00 грн., 27.10.2014 року в сумі 1000,00 грн.).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи, 29.01.2015 року відповідачем було частково сплачено заборгованість в сумі 1000,00 грн., та 27.02.2015 року сплачено заборгованість у розмірі 1000,00 грн., у зв`язку з чим, сума несплаченої заборгованості становить 16970,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Наведені норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, а також доведеність факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 13-13/Э від 20.02.2013 року в розмірі 16970,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідачем 27.02.2015 року сплачено заборгованість у сумі 1000,00 грн., тобто після зменшення позивачем позовних вимог, які прийняті судом до розгляду, керуючись положеннями п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд у цій частині припиняє провадження у справі, у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 729,89 грн. 3% річних та 8785,07 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 729,89 грн. за період з 05.12.2013 року по 25.12.2014 року та інфляційних втрат в сумі 8785,07 грн. за період з грудня 2013 року по листопад 2014 року заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 4736,36 грн. пені, суд, визнав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов"язань з боку відповідача. Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін. Крім того, ч.3 п.2. ст. 231 Господарського кодексу України, як підстава стягнення неустойки, не приймається до уваги, оскільки зазначена норма встановлює лише розмір такої неустойки, який нараховується та стягується, відповідно до тлумачення ч. 5 зазначеної статті, лише у випадку встановлення сторонами угоди про неустойку.

Щодо стягнення з відповідача суми послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що послуги з правової допомоги були надані позивачу Філатовою Вікторією Костянтинівною, яка є адвокатом на підставі свідоцтва №1400 від 26.09.2006 року про право заняття адвокатською діяльністю.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Матеріали справи свідчать про те, що між адвокатом Філатовою Вікторією Костянтинівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВП «Енергоочистка», в особі директора Бурейко Т.В., була укладена угода про надання правової допомоги від 18.08.2014 року (а.с. 14).

Суд також зазначає, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 33 Правил адвокатської етики.

Факт надання адвокатських послуг підтверджується квитанцією № 1/08 від 18.08.2014 року про сплату позивачем адвокату Філатовій В.К. 3000,00 грн. адвокатських послуг (а.с. 57).

Вищезазначеною угодою про надання правової допомоги встановлено порядок оплати послуг, відповідно до якого оплата за надані послуги проводиться у розмірі 3000,00 грн.Судом також встановлено співрозмірність винагороди за адвокатські послуги в розмірі 3000,00 грн.

Таким чином, витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн., є судовими витратами, які понесені позивачем у зв'язку із необхідністю судового захисту порушеного права.

В розумінні статті 44 ГПК України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат, які підлягають сплаті та при задоволені позову покладаються на відповідача згідно зі ст. 49 ГПК України, тому вимоги позивача про стягнення витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн. підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Також, відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам. У зв`язку із чим з відповідача підлягає стягненню 1558,44 грн. судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Харківським електротехнічний завод «Укрелектромаш» (61001, Харківська область, м. Харків, вул. Іскринська, буд. 37, р/р 26003000072292 в ПАТ «Укрсоцбанк» м. Харкова, МФО 300023, код ЄДРПОУ 00213799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВП «Енергоочистка» (61001, Харківська область, м. Харків, майдан Повстання, буд. 7/8, літера Ф-15, кімната 12-1, р/р 26004005913201 в АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 300131, код ЄДРПОУ 14087298) 16970,00 грн. основної заборгованості, 8785,07 грн. інфляційних втрат, 729,89 грн. 3% річних, 3000,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката та 1558,44 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 4736,36 грн. - відмовити.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1000,00 грн. припинити провадження.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 10.03.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова