Рішення

від 03.03.2015 по справі 922/423/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р.Справа № 922/423/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Науково-виробничого підприємства "Електроспецтехнологія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю м. Харків до Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Жовтневого району м. Харкова, м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Хан А.О. (дов. б/н від 22.12.2014 року);

відповідача -

Ситнік Л.Ю.(дов. № 181 від 02.02.2015 року); Таркіна О.В.(посвідчення № 09).

ВСТАНОВИВ:

Науково-виробниче підприємство -"Електроспецтехнологія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Жовтневого району м. Харкова (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 108514,04 грн. з яких: 76000,00 грн. - сума основного боргу, 21874,35 грн. - пеня, 6604,40 грн. - інфляційні, 4035,29 грн. - 3% річних та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 270 від 21.12.2012 року у частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою від 16.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 03.03.2015 року в межах строків, передбачених ст. 69 ГПК України.

27.02.2015 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 7672), в якому просить суд залучити до участі у справі Департамент у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради, як відповідача. Також у своєму відзиві відповідач просить суд позов в частині стягнення штрафних санкцій за договором № 970 від 21.12.2012 року залишити без задоволення.

03.03.2015 року представник позивача надав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів. В яких зазначив, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснювалось з січня 2013 року по жовтень 2014 року.

03.03.2015 року представник відповідача надав до суду клопотання щодо застосування до пені строку позовної давності та у надав заяву, в якій зазначив про помилку, допущену під час складання тексту довіреності, а саме невірно вказано дату видачу паспорту Ситнік Л.Д., замість 27.01.2012 року, вважати вірною дату 21.01.1999 року.

03.03.2015 року представник відповідача надав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи довіреності.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради, як відповідача, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Відповідно до пункту 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» року, господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.

Заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК. Ухвали про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача не можуть бути оскаржені в апеляційному та у касаційному порядку. У разі якщо заява (клопотання) про залучення іншого відповідача або про заміну відповідача залишається судом без задоволення, то ухвала з цього приводу не виноситься, а про відхилення відповідної заяви (клопотання) зазначається в описовій частині рішення суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи. Стаття 24 ГПК не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи та клопотання відповідача про залучення до участі у справі Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради, як відповідача, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відповідачем не надано належних доказів в обґрунтування даного клопотання у відповідності до ст.ст. 32-33 ГПК України. Крім того, у зазначеному клопотанні позивачем не наведено позовних вимог, які ставляться до Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради, як до відповідача по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 03.03.2015 року позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.03.2015 року проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.03.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

21.12.2012 року між Науково-виробничим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Електроспецтехнологія» (позивач) та Центром соціальних служб дітей, сім`ї та молоді Жовтневого району м. Харкова (відповідач) було укладено договір № 970 з надання послуг зі створення інформаційної продукції.

Пунктом 1.1 договору сторони узгодили, що послуги зі створення інформаційної продукції для організації та підвищення ефективності роботи фахівців із соціальної роботи у вигляді інформаційних буклетів (ДК 016-97: 22.11.2 - Книги, брошури, листівки друковані та продукція аналогічна ) та роздаткових матеріалів (листівок) (ДК 016-97: 22.22.1 - продукція друкована інша).

Відповідно до п. 2.2 договору відповідач зобов`язується проводити оплату наданих послуг згідно з п. 3.2 договору.

Згідно із пунктом 3.1 договору загальна вартість договору складає 76000,00 грн., в тому числі ПДВ 12666,67 грн. Відповідач зобов`язується провести оплату послуг шляхом перерахування суми, зазначеної у специфікації, на розрахунковий рахунок позивача після підписання сторонами акту здачі-прийомки виконаних робіт (пункт 3.2 договору).

Додатком № 1 до договору сторони обумовили вартість послуг зі створення інформаційної продукції для організації та підвищення ефективності роботи фахівців із соціальної роботи. Сторони узгодили договірну ціну на послуги зі створення інформаційної продукції для організації та підвищення ефективності роботи фахівців із соціальної роботи (додаток № 2 до договору) (а.с. 21-22).

На виконання умов вищезазначеного договору, позивачем було надано відповідач послуги на загальну суму 76000,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийомки виконаних робіт від 23.12.2012 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками (а.с. 23-24).

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив умови договору та не виконав свого обов`язку оплатити надані позивачем послуги, у зв`язку з чим у нього утворився борг перед позивачем в сумі 76000,00 грн. (основна заборгованість), що й стало підставою для звернення останнього до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 970 від 21.12.2012 року в сумі 76000,00 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 4035,29 грн. 3% річних та 6604,40 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 4035,29 грн. за період з січня 2013 року по жовтень 2014 року та інфляційних втрат в сумі 6604,40 грн. за період з січня 2013 року по жовтень 2014 року заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 21874,35 грн. пені за період з 23.12.2012 року по 01.11.2014 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Крім того, відповідачем було подано до суду клопотання про застосування сторку позовної давності, у зв`язку із чим суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.13р.№ 10 якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

З урахуванням того, що позивачем під час здійснення розрахунку пені було перевищено період нарахування пені, встановлений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та враховуючи клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 21874,35 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.ст.44- 49 ГПК України. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1732,79 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 901 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Жовтневого району м. Харкова (61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 35, код ЄДРПОУ 32745595) на користь Науково-виробничого підприємства «Електроспецтехнологія» підприємство -"Електроспецтехнологія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 7, оф. 1, код ЄДРПОУ 31064682) 76000,00 грн. основної заборгованості, 6604,40 грн. інфляційних втрат, 4035,29 грн. 3% річних та 1732,79 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 21874, 35 грн. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 10.03.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова