Рішення

від 03.03.2015 по справі 922/426/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р.Справа № 922/426/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Науково-виробничого підприємства "Електроспецтехнологія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків до Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Дзержинського району м. Харкова, м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача: Хан А.О. (дов. б/н від 22.12.2014 року);

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Науково-виробниче підприємство -"Електроспецтехнологія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Дзержинського району м. Харкова (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 163045,86 грн. з яких: 114000,00 грн. - сума основного боргу30039,48 грн. - пеня, 9906,60 грн. - інфляційні, 3260,92 грн. - 3% річних та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 121 від 17.12.2012 року у частині повного та своєчасного розрахунку.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 16.02.2015 року на 03.03.2015 року.

03.03.2015 року представник позивача надав до суду пояснення, в яких відмовляється від позову в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 33039,48 грн. та зазначає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснюється з 01.01.2013 року по 20.10.2014 року.

03.03.2015 р. представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи.Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовляє в його задоволенні у зв`язку із наступним.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

Cуд вважає клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами. До клопотання не додано жодних доказів неможливості з`явлення представника відповідача в судове засідання.

Крім того, суд відмовляючи в задоволенні цього клопотання і вважаючи неповажними причини неявки представника відповідача, у судове засідання, керується ч. 1 ст. 28 ГПК України. Згідно її положень справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Пояснень щодо причин неприбуття в судове засідання інших представників Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Дзержинського району м. Харкова також не надано.

Представник позивача в судовому засіданні 03.03.2015 року позовні вимоги підтримав (з урахуванням заяви про відмову від нарахування пені), просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 03.03.2015 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про вручення.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.03.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

17.12.2012 року між Науково-виробничим підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Електроспецтехнологія» (позивач) та Центром соціальних служб дітей, сім`ї та молоді Дзержинського району м. Харкова (відповідач) було укладено договір № 121 з надання поліграфічних послуг(а.с. 19).

Згідно із п. 1.1 договору, послуги з створення інформаційної продукції для організації та підвищення ефективності роботи фахівців із соціальної роботи у вигляді інформаційних буклетів (ДК 016-97: 22.11.2 - Книги, брошури, листівки друковані та продукція аналогічна ) та роздаткових матеріалів (листівок) (ДК 016-97: 22.22.1 - продукція друкована інша).

Відповідно до п. 2.2 договору відповідач зобов`язується проводити оплату наданих послуг згідно з п. 3.2 договору.Загальна вартість договору складає 114000,00 грн., в тому числі ПДВ 19000,00 грн.(пункт 3.1 договору)

Відповідно до п. 3.2 договору відповідач зобов`язується провести оплату послуг шляхом перерахування суми, зазначеної у специфікації, на розрахунковий рахунок позивача після підписання сторонами акту здачі-прийомки виконаних робіт.

Додатком № 1 до договору сторони обумовили вартість послуг зі створення інформаційної продукції для організації та підвищення ефективності роботи фахівців із соціальної роботи. Сторони узгодили договірну ціну на послуги зі створення інформаційної продукції для організації та підвищення ефективності роботи фахівців із соціальної роботи(додаток № 2 до договору) (а.с. 21-22).

На виконання умов вищезазначеного договору, позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 114000,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийомки виконаних робіт від 17.12.2012 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками (а.с. 23).

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив умови договору та не виконав свого обов`язку оплатити надані позивачем послуги, у зв`язку з чим у нього утворився борг перед позивачем в сумі 114000,00 грн. (основна заборгованість), що й стало підставою для звернення останнього до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Доказами у справі є будь-які фактичні дані(ст. 32 ГПК України).

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов"язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 121 від 17.12.2012 року в сумі 114000,00 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 6099,78 грн. 3% річних та 9906,60 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 6099,78 грн. за період з січня 2013 року по жовтень 2014 року та інфляційних втрат в сумі 9906,60 грн. за період з січня 2013 року по жовтень 2014 року заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Розглянувши заяву позивача про часткову відмову від позову, в якій позивач відмовляється від позову в частині стягнення пені в сумі 33039,48, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі, до прийняття рішення по справі, відмовитись від позову.

Відповідно ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, до прийняття відмови позивача від позову або дозатвердження мирової угоди сторін господарський суд перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Заява позивача від 03.03.2015 року підписана представником позивача Хан Антоном Олександровичем, що діє на підставі довіреності від 22.12.2014 року, яка підписана директором ТОВ НВП «Електроспецтехнологія» Васильєвим І.Р. Серед повноважень зазначено відмова від позову в будь який час до закінчення судового розгляду(а.с. 34).

Відповідно п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З урахуванням викладеного, приймаючі до уваги, що позивач після роз'яснення судом наслідків припинення провадження у справі, передбачених ст.80 ГПК України, підтримав заяву про часткову відмову від позову, суд приходить до висновку про те, що часткова відмова від позову не суперечить чинному законодавству і тому підлягає прийняттю судом, отже припиняє провадження в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України при задоволенні позову - на відповідача. У зв`язку з чим, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2600,13 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 901 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, п. 4 ст. 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Дзержинського району м. Харкова (61166, м. Харків, пр. Леніна, 17-А, код ЄДРПОУ 26357001) на користь Науково-виробничого підприємства «Електроспецтехнологія» (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 7, оф. 1, код ЄДРПОУ 31064682) 114000,00 грн. основної заборгованості, 9906,60 грн. інфляційних втрат, 6099,78 грн. 3% річних та 2600,13 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 33039,48 грн. провадження у справі припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Повне рішення складено 10.03.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова