Постанова

від 10.03.2015 по справі 908/3871/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р. Справа № 908/3871/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларан-07", м. Запоріжжя (вх. №689 З/1-18)

на рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2014р.

у справі № 908/3871/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укржелдорремсервіс", м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларан-07", м. Запоріжжя

про стягнення 25 078,38 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.12.2014р. у справі №908/3871/14 (суддя Корсун В.Л.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларан-07" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укржелдорремсервіс" 22949,13 коп. основного боргу та 1671,88 коп. судового збору; позовні вимоги в частині стягнення 1471,25 пені та 658,00 коп. - 3% річних залишено без розгляду. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт поставки товару відповідачу. Крім того, в оскаржуваному рішенні вказано про те, що відповідач не надав доказів сплати ним заборгованості за неналежне виконання грошового зобов'язання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ларан-07" м. Запоріжжя з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2014р. у справі №908/3871/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції апелянт зазначає, що позивачем не доведено факту поставки товару відповідачу саме за договором поставки від 20.08.2013р. №40/08/13. Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи не є підтвердженням проведення господарської операції між сторонами у даній справі, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Розпорядженням секретаря судової палати №1 Харківського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Хачатрян В.С.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 10.03.2015р. об 11:30 год.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №6102214269154, №6102214269146, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

20.08.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укржелдоррем-сервіс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ларан-07" (покупець) укладено договір поставки № 40/08/13, за умовами п. 1.1 якого, постачальник зобов'язався прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними в специфікаціях, які є додатками до цього договору.

Сторони погодили, що поставка товару здійснюється окремими партіями. Кожна партія товару визначається специфікацією до цього договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.4 договору встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем банківським переводом грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно умовам, обумовлених в кожній специфікації до цього договору на підставі наданого покупцю рахунку - фактури.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що приймання-передача товару здійснюється представниками обох сторін на складі доставки згідно наданих Постачальником супровідних документів на товар з підписанням відповідних накладних.

Відповідно до п.8.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р.

На виконання умов договору поставки від 20.08.2013р. № 40/08/13, між сторонами узгоджено специфікації від 20.08.2013р. № 1 на загальну суму товару 80 594,40 грн. з ПДВ та від 03.09.2013р. № 2 на загальну суму товару 11 303,86 грн. з ПДВ.

Відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо оплати поставленого товару в строк визначений договором виконав частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 22 949,13 грн.

Вищезазначене стало підставою для звернення позивача до господарського суду Запорізької області з позовом, в якому останній просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за поставку товаром за договором у сумі 25 078,38 грн.

08.12.2014р. господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості, пені та 3% річних за договором поставки від 20.08.2013р. №40/08/13.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено в частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось вище, між сторонами укладений договір поставки від 20.08.2013р. №40/08/13.

На виконання умов специфікацій, укладених між сторонами у даній справі, 02.09.2013р., 05.09.2013р. та 18.09.2013р., позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 91 898,26 грн.

Матеріали справи містять копії видаткових накладних, а саме: від 02.09.2013р. № РН-0000070 на суму 35 450,40 грн., від 05.09.2013р. № РН-0000073 на суму 45 144 грн. та від 18.09.2013р. № РН-0000071 на суму 11 303,86 грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії товарно-транспортних накладних, податкових накладних, довіреностей від 02.09.2013р. № 1162 та від 18.09.2013р. № 1250, виданих ТОВ "Ларан-07" Аленічеву В.Є. для отримання від ТОВ "Укржелдорремсервіс" товарно-матеріальних цінностей за рахунками-фактурами від 28.08.2013р. № СФ-000131 та від 03.09.2013р. № СФ-000138 та виставленими на оплату рахунками-фактурами від 28.08.2013р. № СФ-000131, від 05.09.2013р. № СФ-000143 та від 18.09.2013р. № СФ-000138.

А отже, місцевим господарським судом вірно встановлено та видатковими накладними підтверджено, що позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а саме поставив відповідачу товар на суму 91898,26 грн., проте відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору поставки неналежним чином виконав свої зобов'язання, а саме зобов'язання щодо оплати поставленого товару в строк визначений договором, виконав частково, внаслідок чого станом на момент розгляду справи в господарському суді першої інстанції за ним утворилась заборгованість.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем банківським переводом грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно умовам, обумовлених в кожній специфікації до цього договору на підставі наданого покупцю рахунку - фактури.

Сторони погодили, що порядок розрахунку визначається в додатку (специфікації) до цього договору. (п.2.7 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору поставки не виконано, а саме за поставлений товар у повному обсязі не сплачено.

Як вже зазначалось, позивач при зверненні до господарського суду першої інстанції просив стягнути з відповідача на його користь 22 949,13 грн. за поставлений товар за видатковими накладними від 02.09.2013р. №РН-0000070, від 05.09.2013р. №РН-0000073 та від 18.09.2013р. №РН-0000071.

Місцевим господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується факт поставки товару за договором та наявність основної заборгованості за поставлений товар.

Крім того, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості у сумі 22 949,13 грн.

А отже, посилання апелянта на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту поставки товару саме за спірним договором спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів зазначає, що найменування товару, його кількість, одиниця виміру, ціна товару в грн. без ПДВ та з ПДВ, сума товару в грн. без ПДВ та з ПДВ, що визначена сторонами в узгоджених специфікаціях за №1 та № 2 (додатки до договору від 20.08.2013р. № 40/08/13) повністю відповідає найменуванню товару, його кількості, одиниці виміру, ціни товару в грн. без ПДВ та з ПДВ та суми товару в грн. без ПДВ та з ПДВ, що визначені у видаткових накладних від 02.09.2013р. № РН-0000070, від 05.09.2013р. № РН-0000073 та від 18.09.2013р. № РН-0000071, а тому є достатнім підтвердженням факту поставки товару відповідачу за договором поставки від 20.08.2013р. №40/08/13.

Також, апелянт в обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи не є підтвердженням господарської операції між сторонами у даній справі та не можуть бути прийняті судом як беззаперечний доказ поставки товару відповідачу позивачем.

З такими доводами колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на основних принципах, один з яких є принципом повного висвітлення.

Повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Абзацем 2 частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як встановлено в п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи є первинними документами, в розумінні ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та абз. 2 ч. ст. 207 Цивільного кодексу України, оскільки містять підписи сторін та скріплені їх печатками, відповідно до вимог діючого законодавства України.

Підсумовуючи викладене вище, видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи є достатнім підтвердженням факту здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин між сторонами у даній справі, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за поставлений товар.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 22 949,13 грн. підлягають до задоволення.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 1 471,25 грн. пені та 658,00 грн. - 3% річних за неналежне виконання зобов'язання.

Місцевим господарським судом встановлено, що у викладеному позивачем на 2-му аркуші позовної заяви розрахунку пені та 3% річних зазначено лише кількість днів прострочення зобов'язання. При цьому, позивачем не вказано чіткого періоду нарахування, тобто дати початку нарахування пені, 3% річних та дату закінчення такого нарахування.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Запорізької області у даній справі від 06.10.2014р. про порушення провадження у справі зобов'язано позивача надати суду розрахунок суми позову та всі документи на його підтвердження і обґрунтування, в якому зазначити період (точні дати), за який нараховано суму пені (окремо) та 3% річних (окремо), в т.ч. період нарахування пені та 3% річних за специфікацією № 1 (окремо) та за специфікацією № 2 (окремо) з визначенням точної дати початку нарахування та дати закінчення нарахування.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.11.2014р. у даній справі повторно зобов'язано сторони в повному обсязі виконати вимоги, викладені в ухвалі господарського суду від 06.10.2014р. та завчасно, не пізніше 24.11.2014р., надати до суду витребувані вищевказаною ухвалою документи.

Проте, позивачем вимоги ухвали не виконано, витребовуваних місцевим господарським судом документів не надано.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Як встановлено в пункті 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" із послідуючими змінами передбачено, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Відповідно до п. 4.9 зазначеної постанови, при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду або в порядку ст. 38 ГПК України, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про те, що ненадання позивачем детального розрахунку 3% річних та пені позбавляє суд можливості здійснити перевірку та правильність такого нарахування.

А отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про залишення позову без розгляду в цій частині.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення у даній справі прийнято при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи. Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларан-07", м. Запоріжжя слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області - без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларан-07", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2014р. у справі №908/3871/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 12.03.2015р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Хачатрян В.С.