Постанова

від 14.01.2015 по справі 810/4870/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2015 року № 810/4870/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайросс» до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Тайросс» з позовом до Київської митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 01.08.2014 №125000003/2014/110149/2, картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.08.2014 №125130013/2014/00019, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені кошти у сумі 43 459,19 грн. та суму судових витрат.

Ухвалою суду від 14.01.2015 залишено без розгляду позовну заяву в частині вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені кошти у сумі 43 459,19 грн. та виключено зі складу відповідачів Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Київська митниця Міндоходів позову не визнала, подала до суду письмові заперечення, в яких вказала, що під час митного оформлення задекларованого товару спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка показала, що аналогічний товар розмитнювався у попередні періоди за більшою вартістю, ніж заявлена позивачем, тому у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару. Як стверджував відповідач, надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої позивачем митної вартості за основним методом, тому митний орган обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості, відповідно, підстави для його скасування відсутні.

Представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким просив розглядати справу за його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «Тайросс» є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та здійснює господарську діяльність у сфері торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, у торгівлі товарами широкого асортименту та неспеціалізованої оптової торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Як встановлено судом, у липні 2014 позивач пред'явив до митного оформлення на Київську митницю Міндоходів товар:

- томати очищені від шкіри, консервовані в натуральному соці, без додавання оцту чи оцтової кислоти, розфасовані для роздрібної торгівлі: томати порізані шматочками «Benincasa», 425 мл, розфасовані в 144 упаковки. Виробник: Benincasa SRL. Країна виробництва: ІТ;

- томати очищені від шкіри, консервовані в натуральному соці, без додавання оцту чи оцтової кислоти, розфасовані для роздрібної торгівлі: томати порізані шматочками «Benincasa», 2650 мл, розфасовані в 1100 упаковки. Виробник: Benincasa SRL. Країна виробництва: ІТ (Італія).

Даний товар придбаний позивачем у компанії «Benincasa SRL» на підставі контракту від 03.09.2012 №03/09/12-в, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах Франко-завод Ангрі (Салерно) - Італія (ІНКОТЕРМС 2000) консервовані чищені томати, в'ялені томати, томатне пюре.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Київської митниці Міндоходів вантажну митну декларацію (ВМД) № 125130013/2014/411264 від 25.07.2014, в якій задекларував товар:

- томати порізані шматочками «Benincasa», 425 мл, заявив вартість товару на загальну суму 1 316,86 Євро, що за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення становить 20 715,50 грн. Всього ввезено 1382,4 кг товару по ціні 0,95 Євро за 1 кг.

- томати порізані шматочками «Benincasa», 2650 мл, заявив вартість товару на загальну суму 11 445,01 Євро, що за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення становить 180 041,22 грн. Всього ввезено 16830 кг товару по ціні 0,68 Євро за 1 кг.

Також позивач додав до ВМД №125130013/2014/411264 від 25.07.2014 відповідні документи, вказані у графі 44 ВМД, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 09.07.2014 №100/2012/0001486; міжнародну автомобільну накладну CMR від 23.07.2014 №024857; коносамент (Bill of Landing) від 05.07.2014 №UA03470889; банківський платіжний документ щодо товару від 26.06.2014 №б/н; Довідку про транспортні витрати від 15.07.2014 №298; рахунок-фактуру (інвойс) від 01.07.2014 №92/2014; Пакувальний лист від 01.07.2014 №б/н; зовнішньоекономічний договір від 03.09.2012 №03/09/12-в; договір про транспортно-експедиційні послуги від 14.07.2014 №1444/20; сертифікат походження товару від 09.07.2014 №S/0335355 2991/2014; екологічну декларацію від 22.07.2014 №46193; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 23.07.2014 №2730; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 22.07.2014 №9000.

Згідно даних позивача митна вартість задекларованих товарів - томатів порізаних шматочками «Benincasa», 425 мл, становила 0,95 Євро за 1 кг, та томати порізані шматочками «Benincasa», 2650 мл, становила 0,68 Євро за 1 кг.

З метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованих товарів інспектором митної служби, який здійснював митні процедури, 25.07.2014 витребувано від декларанта додаткові документи, а саме: прайс-лист виробника; відповідну бухгалтерську документацію; попередню оплату за поставки, здійснені раніше; митну декларацію країни відправлення; висновок експертної організації щодо вартості товару.

Про дані обставини на зворотному боці декларації митної вартості інспектором вчинено відповідні записи.

На вимогу митного органу позивач 01.08.2014 надав такі документи, а саме: прайс-лист виробника від 01.07.2014 №б/н, видаткову накладну №ТА-000000000098 від 30.06.2014, податкову накладну від 30.06.2014 №12, попередню оплату swift від 26.06.2014, митну декларацію країни відправлення від 02.07.2014 №14ITQSB010016721Е0, експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 01.08.2014 №Ц-1487.

За результатами отриманих від позивача документів та проведених консультацій Київською митницею Міндоходів прийнято рішення від 01.08.2014 №125000003/2014/110149/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом, а саме:

- томати порізані шматочками «Benincasa», 425 мл, - збільшено митну вартість товару до 1658,88 Євро;

- томати порізані шматочками «Benincasa», 2650 мл, - збільшено митну вартість товару до 20196,00 Євро.

Згідно даного рішення митний орган вирішив, що метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується, оскільки в наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, декларант відмовився від подання додаткових документів для підтвердження митної вартості. Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з відсутньою інформацією щодо вартості ідентичних, подібних товарів та невідповідності вимогами ст.ст. 59-60 МК України. Методи згідно із ст.ст. 62, 63 МК України не застосовуються у зв'язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами. Застосовано метод № 6 - митна вартість щодо раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, зокрема за ВМД №1002700001/2014/208765 від 20.05.2014.

У подальшому, митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.08.2014 №125130013/2014/00019, згідно з якою позивачу відмовлено в митному оформленні товару за вантажною митною декларацією №125130013/2014/411264 від 25.07.2014.

Позивачем оформлено нову вантажну митну декларацію від 02.08.2014 №12513013/2014/411702 у режимі "під гарантійне зобов'язання", в якій задекларовано цей же товар за митною вартістю, визначеною з урахуванням рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, сплачено всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів визначеною декларантом, перераховано на спеціальний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Вважаючи рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. (ст. 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст. 52 МК України).

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма узгоджується зі ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п.п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з визначеними ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зі змісту ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 54, ст. 58 МК України слідує, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право органу доходів і зборів витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.

Крім того, п.п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

З матеріалів справи слідує, що приводом для витребування митним органом додаткових документів стало те, що у митного органу наявна інформація щодо митної вартості імпортованих товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості.

Проте, митний орган не довів суду, що позивач у деклараціях митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

У даній справі судом також не встановлено існування будь-яких обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому, в ході розгляду справи судом встановлено, що справжньою причиною витребування митним органом додаткових документів від декларанта стало те, що спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками, згідно з даними якої товар подібний тому, що задекларовано позивачем, іншим декларантом розмитнювався за більшою вартістю, ніж задекларована позивачем.

Так, відповідно до ст. 361 МК України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Проте, управління ризиками - це завдання органів доходів і зборів з аналізу ризиків, їх виявлення та оцінки, розроблення та практичної реалізації заходів спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів.

Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); 4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Суд зазначає, що орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю, у т.ч. з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар задекларований однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі та способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не тягне за собою підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та обов'язкове її визначенні за резервним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Суд також зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На підставі вкладеного суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, прийняв рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийняті митної декларації.

Крім того, судом враховується, що позивачем на виконання вимог митного органу надано усі витребувані документи, що також спростовує доводи відповідача, зазначені у рішенні про коригування митної вартості товарів про відмову декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, тому ці рішення підлягають скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів щодо правомірності застосування норм митного законодавства, а відтак, відповідач не довів суду правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 182,70 грн. (платіжне доручення від 11.08.2014 № 112), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, ст.ст. 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 01.08.2014 №125000003/2014/110149/2

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Митного посту «Святошин» Київської митниці Міндоходів у прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.08.2014 №125130013/2014/00019

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайросс» (код ЄДРПОУ 38124243) витрати по сплаті судового збору в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.