Постанова

від 06.03.2015 по справі 826/16695/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И місто Київ 06 березня 2015 року                                         №826/16695/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Інститут інформаційно-аналітичних систем» додержавної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2014 №0014102206, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут інформаційно-аналітичних систем» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському   районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2014 №0014102206. Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському  районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 06.10.2014 №1463/26-59-22-06-38061845 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Плуар  ЛТД», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 №0014102206. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 06.10.2014 №1463/26-59-22-06-38061845 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 20.10.2014 №0014102206 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Справу №826/16695/14 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Оцінивши повідомлені позивачем обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд – ВСТАНОВИВ: Державною податковою інспекцією у Шевченківському  районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут інформаційно-аналітичних систем»  з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Плуар  ЛТД» за квітень 2012 року. Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут інформаційно-аналітичних систем» пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.1 статті 201 Податкового кодексу України,  що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2012 року на 315 000,00 грн.. За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському   районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 06.10.2014 №1463/26-59-22-06-38061845 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 №0014102206, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 393 750,00 грн., у тому числі: 315 000,00 грн. – основний платіж, 78 750 грн. – штрафні (фінансові) санкції. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11. Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському    районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 06.10.2014 №1463/26-59-22-06-38061845 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут інформаційно-аналітичних систем» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛУАР  ЛТД» за договорами від 28.02.2012 №0228, від 29.02.2012 №0229, від 02.03.2012 №0302, від 05.03.2012 №0305. З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут інформаційно-аналітичних систем» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛУАР  ЛТД» (виконавець) укладено типові договори від 28.02.2012 №0228, від 29.02.2012 №0229, від 02.03.2012 №0302, від 05.03.2012 №0305, відповідно до яких виконавець зобов'язується протягом строку дії договору надати замовнику послуги, які передбачені в умовах договорів, а замовник – прийняти і оплатити такі послуги. На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів від 28.02.2012 №0228, від 29.02.2012 №0229, від 02.03.2012 №0302, від 05.03.2012 №0305; календарних планів за відповідні періоди; додаткових угод до договорів за відповідні періоди; актів приймання-передачі послуг за відповідні періоди; звіту про надання послуг за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; платіжних доручень за відповідні періоди. У свою чергу, державною податковою інспекцією у Шевченківському  районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛУАР  ЛТД» вказано на акт державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі від 22.10.2012 №398/22-238097761 «Про результати виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛУАР ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з товариством з обмеженою відповідальністю «Тайтрейд» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012», відповідно до якого господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась з метою штучного формування витрат, у зв'язку з відсутністю реального характеру виконання робіт виконавцем для замовника. Аналізуючи надані сторонами докази суд приходить до наступного висновку. З довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ 38061845 по товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут інформаційно-аналітичних систем» вбачається, що основним видом діяльності позивача є консультування з питань інформатизації; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук; комп'ютерне програмування; інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем. Згідно штатного розкладу товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут інформаційно-аналітичних систем» на підприємстві працює 15 осіб, та є 15 вільних вакансій. Предметом договорів від 28.02.2012 №0228, від 29.02.2012 №0229, від 02.03.2012 №0302, від 05.03.2012 №0305 були послуги (консультування з питань інформатизації, дослідження та накопичення інформації і т.п.), які є основним видом діяльності саме позивача, при цьому товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут інформаційно-аналітичних систем» необґрунтовано неможливість самостійного виконання відповідних робіт за наявності достатньої кількості працівників у науково-дослідному підрозділі. Окрім того, суд звертає увагу, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, код 38097761 по товариству з обмеженою відповідальністю «ПЛУАР ЛТД», основним видом діяльності підприємства є: загальне прибирання будинків; неспеціалізована оптова торгівля (основний); інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; консультування з питань комерційної діяльності й керування; рекламні агентства; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки. Позивачем не надано доказів можливості надання його контрагентом послуг з розробки проектів, зокрема: наявність у товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛУАР ЛТД» кваліфікованих працівників. Також, суд  звертає увагу, що з наданих позивачем звітних матеріалів не вбачається, що дані звіти складені саме товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛУАР ЛТД». Так, жодних ідентифікуючих реквізитів щодо особи, яка їх склала, погоджувала, відповідні звіти не містять, а тому дані звіти не є належними доказами в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містять інформацію щодо предмету доказування. Також позивачем не обґрунтовано суду складові вартості послуг (близько 2 млн.грн.) за договорами від 28.02.2012 №0228, від 29.02.2012 №0229, від 02.03.2012 №0302, від 05.03.2012 №0305, наявності економічної доцільності у взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛУАР ЛТД». А відтак суд погоджується із доводами контролюючого органу, що первинні документи по взаємовідносинам із товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛУАР ЛТД», на підставі яких позивачем сформовано дані свого податкового обліку, не відображають фактичного руху активів в процесі здійснення господарських операцій і складені з метою мінімалізації податкового навантаження відповідних осіб. За таких обставин, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут інформаційно-аналітичних систем» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2014 №0014102206, не підлягають задоволенню. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному. Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно із приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 487,20 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 4  382,80 грн. (4  872,00 грн. – 487,20 грн.). Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, П О С Т А Н О В И В: В задоволенні позову відмовити повністю. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут інформаційно-аналітичних систем» (03055, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 29, код ЄДРПОУ 38061845) а користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4  382 (чотири тисячі триста вісімдесят дві) грн. 80 коп. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                 Літвінова А.В.