Постанова

від 11.03.2014 по справі 872/17192/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2014 рокусправа № 804/10093/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства "Безпека Комплекс" на постанову Дніпропетровского окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року

у адміністративній справі № 804/10093/13-а за позовом Приватного підприємства "Безпека Комплекс" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року відмовлено у задоволені адміністративного позову Приватного підприємства "Безпека Комплекс" про визнання протиправними та скасування винесених Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби податкових повідомлень рішень: за № 0001162210 від 15.07.2013 року, яким ПП "Безпека комплекс" збільшено суму грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 79 050 грн., в тому числі за основним платежем - 63240 грн., за штрафними санкціями - 15810 грн.; та за № 0001152210 від 15.07.2013 року Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на підставі якого Приватному підприємству "Безпека комплекс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 83001,50 грн., в тому числі за основним платежем - 66402 грн., за штрафними санкціями - 16600,50 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на винесення судом рішення без повного та всебічного розгляду всіх обставин справи та з порушенням м норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, та пп. 138.1.1, п.138.1, п.138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що на підтвердження правомірності та реальності укладених з ПП "ВКФ "Експостач" правочинів та обґрунтованості відображення в податковому обліку у складі витрат та податкового кредиту відповідних сум по придбанню послуг з оренди транспортних засобів від зазначеного контрагента, ним до суду були надані усі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам чинного законодавства, а будь-які недоліки господарської діяльності контрагента не повинні впливати на податкові правовідносини позивача, як платника податків.

Колегія суддів перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі акту перевірки від 04.07.2013р. №512/222-33611884 "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Безпека Комплекс" (код ЄДРПОУ 33611884) по взаємовідносинам з ПП "ВКФ "Екопостач" (код ЄДРПОУ 32466363) за січень 2012 року", оформленого за результатами проведеної працівниками Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на підставі наказу від 19.06.2013р. №579 "Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ПП "Безпека Комплекс" документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Безпека Комплекс" по взаємовідносинам з ПП "ВКФ "Екопостач" за січень 2012 року, під час якої було виявлено наступні порушення, а саме: пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1, п.138.1, п.138.2, п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України внаслідок заниження податку на прибуток підприємств у сумі 66401 грн. в т.ч. за 1 кв. 2012 року 66402 грн. та п.198.1, 198.2,п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок заниження податку на додану вартість у сумі 63240 грн. в т.ч. за січень 2012 року у сумі 63240 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень - рішень від 28 березня 2013 року за № 0000700221 та за № 0000690221.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки висновки про заниження ПП "Безпека Комплекс" сум податку на додану вартість та податку на прибуток ґрунтуються на доводах відповідача про безпідставне завищення податкового кредиту за січень 2012 року в загальному розмірі 63240 грн., та завищення витрат за 2 квартал в загальному розмірі 113552,00 грн. в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "ВКФ "Екопостач".

Виходячи з позиції контролюючого органу, яку суд першої інстанції узяв за основу у цій справі, операції контрагента позивача ПП "ВКФ "Екопостач" не підтверджуються із-за кількості працюючих на підприємстві у січні та лютому 2012 р. 12 осіб, які враховуючи реальні можливості не могли здійснювати обсяг роботи відображений підприємством в податковій звітності, що відображено в акті перевірки ПП "ВКФ "Енергопостач" № 1816/225/32466362 від 10.12.2012 року.

При цьому, суд першої інстанції акцентував увагу на недостатність наданих позивачем до перевірки податкової накладної, акту прийому передачі транспортних засобів та акту прийому передачі виконаних послуг для підтвердження реальності здійснених господарських операцій, зокрема, доказів на підтвердження: фактичного переміщення транспортних засобів від орендодавця до орендаря, здійснення прийому передачі транспортних засобів, тобто, хто саме їх приймав; інформації про надання транспортних засобів з екіпажем або без екіпажу, про зберігання транспортних засобів у кількості 20 шт. та про наявність або відсутність посади водія у штатному розписі підприємства; товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей на осіб, які здійснювали доставку транспортних засобів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій та які б підтверджували перевезення орендованих транспортних засобів, а відомості, які зазначені в акті прийому передачі виконаних послуг, не дають можливості в повній мірі встановити суть цих господарських операцій.

За вищенаведених обставин, та спираючись на положення п.п.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємців", п.198.1, п.198.2 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ст.662 Цивільного кодексу України, ст.268 Господарського кодексу України ст.ст.1, 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, п.п.11.5 - 11.7 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, суд першої інстанції визнав підтвердженими висновки відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами, які є належними і достатніми доказами, що суд першої інстанції вважає свідчить про правомірність визначеного відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, і про відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Під час перегляду даної справи і апеляційному порядку, з урахуванням того, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів, колегія суддів звертає увагу на помилковість правового аналізу судом першої інстанції мети укладення позивачем договору з ПП "ВКФ "Експостач" від 01.01.2012 року №07-т, та змісту долучених позивачем до матеріалів справи первинних документів, які оформлювалися внаслідок здійснення ним господарських операцій з ПП "ВКФ "Енергопостач"

Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується відповідачем по справі, основним видом діяльності ПП "Безпека комплекс" є діяльність приватних охоронних служб, здійснення якої безпосередньо пов'язано і організацією мобільних груп реагування, які на автомобілях здійснюють патрулювання та виїзд за викликами. Оскільки ПП "Безпека комплекс" не має на праві власності транспортних засобів для забезпечення свого основного напрямку діяльності, ним задля ефективного функціонування мобільних груп реагування з ПП "ВКФ "Експостач" було укладено договір від 01.01.2012 року №07-т, за умовами якого, орендодавець зобов'язувався передати орендарю в тимчасове користування транспортні засоби, транспортні засоби з екіпажем для здійснення орендарем своєї господарської діяльності, з визначенням орендної плати за транспортний засіб та послуги екіпажа з розрахунку складає 30грн./год./ в тому числі ПДВ 5 грн. при балансовій вартості транспортного засобу 70000 грн. та 35 грн./год. в тому числі ПДВ 5.83, якщо балансова вартість вища за 70000грн.

Висновки суду першої інстанції, щодо неможливості здійснення спірних господарських операцій та здійсненням позивачем останніх з метою штучного формування податкового кредиту, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки дана обставина спростовується наступними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що підтвердженням виконання умов договору від 01.01.2012 року №07-т (а.с.21-23) в січні 2012 року є: заявка № 1 ПП "ВКФ "Енергопостач" в адресу ПП "Безпека комплекс" за змістом якої за січень 2012 року надано послуги з оренди транспортних засобів в кількості 20 одиниць загальною кількістю годин 12648 (а.с.24)

На підтвердження виконання умов договору від 01.01.2012 року №07-т та реальності передачі позивачу в тимчасове володіння та користування 20 одиниць транспортних засобів Chevrolet Niva 212300L, а також доведення фізичного переміщення цих автомобілів, позивачем було надано бухгалтерські та податкові документи, а саме: акт прийому передачі транспортних засобів (а.с.25); акт прийому передачі наданих послуг № 656 від 31.01.2012 р., відповідно якого позивачу було надано послуги по оренді транспортних засобів в період з 01 по 31 січня 2012 року, а саме: транспортних засобів Chevrolet Niva 212300L у кількості 14 одиниць за графіком 01.01.2012-31.01.2012 по 24 год. на добу, вартістю однієї години 25 грн., що складало загальну вартість 260400 грн., та транспортних засобів Chevrolet Niva 212300L у кількості 6 одиниць за графіком 01.01.2012-31.01.2012 с 21-00 год. по 9-00 годину, вартістю однієї години 25 грн., що складало загальну вартість 55800 грн. (а.с.26); податкова накладна від 31.012012 року № 585 щодо отримання послуг з оренди транспортних засобів за січень 2012 р. на загальну вартість 379440,00 грн., де сума ПДВ складала 63240,00 грн. (а.с.27), яка внесена до Єдиного державного реєстру, що підтверджено квитанцією № 2 (а.с.178).

З метою доведення належного здійснення позивачем визначеної в Статуті (а.с.63-75) діяльності по наданню охоронних послуг, на яку позивач має ліцензію (а.с.61-62), позивачем були надані листи Дніпропетровської філії АТ «Індустріально-експортного банку» та Промінвестбанку (а.с.180-181) і національним сертифікатом (а.с.182).

Можливість позивача користуватися орендованими у ПП "ВКФ "Енергопостач" транспортними засобами без екіпажу вказаного контрагента, що передбачається п.«А» розділу 1 Договору оренди транспортних засобів № 07-т від 01.01.2012 р. (а.с.21), та податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2011 р. згідно якого кількість працюючих у позивача складало 77 осіб (а.с.183-186) і за 1 квартал 2012 згідно якого кількість працюючих у позивача складало 89 осіб (а.с.187-190), а також Інструкцією охоронця (а.с.191-194)

Розрахунки позивача за отримані в користування автомобілі від ПП "ВКФ "Енергопостач" проводились між суб'єктами господарювання у безготівковій формі, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень про часткову оплату за оренду транспортних засобів : № 316 від 25.01.2012 року на суму 60000,00 грн., № 332 від 31.01.2012 року на суму 60000,00 грн., № 394 від 16.03.2012 р. на суму 42000,00 грн., № 18 від 25.04.2012 р., № 442 від 19.04.2012 р. на суму 60000,00 грн. (а.с.88-91, 95), які свідчать про проведені позивачем розрахунки за орендні послуги у січні 2012 р. За вказаних обставин зафіксована під час перевірки наявна у позивача станом на 01.01.2012 року заборгованість позивача в сумі 757100 грн., в даному випадку не має визначального значення, тим більш, що дія договору від 01.01.2012 року №07-т між позивачем та його контрагентом була визначена до 31.12.2012 року, але ПП "ВКФ "Енергопостач" закрило банківські рахунки у зв'язку з ліквідацією, що не може вважатися виною позивача.

Наведені вище первинні документи, що оформлені позивачем у повні відповідності до вимог ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, і є безспірним підтвердженням реальності отримання послуг з оренди транспортних засобів у січні 2012 р., та свідчать про зміну в структурі активів та зобов'язань, і власному капіталі позивача, що надає останньому право на податковий кредит та витрати.

Тобто, колегією суддів встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача у перевіреному періоді було надання охоронних послуг, а тому вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо виробничої необхідності отримання у контрагента ПП "ВКФ "Енергопостач" в оренду транспортних засобів з метою здійснення власної господарської діяльності, а з наданих позивачем первинних документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам договорів та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявна в матеріалах справи податкова накладна відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової адміністрації від 21.12.2010 року № 969, тобто підстави вважати зазначений податковий документ недійсним відсутні.

Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство на момент складання на адресу позивача податкової накладної був зареєстрований органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 внаслідок завищення податкового кредиту не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції та доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого, виходячи з позиції податкового органу, занижено податок на прибуток у сумі 66401 грн. в т.ч. за 1 кв. 2012 року 66402 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

За приписами п.44.1. ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною 1 ст.9 цього Закону встановлено підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування витрат обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Копії наявних в матеріалах справи первинних документів, що були складені під час здійснення господарських операцій не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Тобто, позивачем доведено, що всі витрати, які були включені позивачем до складу податкового кредиту та витрат по операціях з вищезазначеним контрагентом, є документально підтвердженими та пов'язаними із провадженням господарської діяльності позивача.

При цьому, в судовому засіданні представником відповідача не заперечувалось, що позивач реально отримував та використовував у власній господарській діяльності транспортні засоби, але виникає сумнів в тому, що постачальником цих автомобілів був саме ПП "ВКФ "Енергопостач". Між тим, вказані доводи податкового органу не підтверджені належними доказами та не спростовують реальність спірних господарських операцій, за результатами яких позивачем був сформований податковий кредит та витрати.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з ПП "ВКФ "Енергопостач" повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів також зазначає, що порушення контрагентом ПП "ВКФ "Енергопостач" правил ведення господарської діяльності, його подальша ліквідація - не впливає на результати діяльності позивача, як платника податків.

Так, відповідно до ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Колегія суддів погоджується також зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Згідно з п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належними первинними документами було підтверджено правомірність формування податкового кредиту та витрат по господарським операціям з ПП "ВКФ "Енергопостач".

Отже, оскільки відповідачем не надано належних доказів обґрунтування правомірності прийнятих ним рішень, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції невірно були встановлені фактичні обставини та надана оцінка наявним у справі документам, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального законодавства, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.1-4 ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, судова колегія -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Безпека Комплекс" - задовольнити

Постанова Дніпропетровского окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року - скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову Приватного підприємства "Безпека Комплекс".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001162210 від 15.07.2013 року Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, яким Приватному підприємству "Безпека комплекс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість і вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 79 050 грн., в тому числі за основним платежем - 63240 грн., за штрафними санкціями - 15810 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001152210 від 15.07.2013 року Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на підставі якого Приватному підприємству "Безпека комплекс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 83001,50 грн., в тому числі за основним платежем - 66402 грн., за штрафними санкціями - 16600,50 грн.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, що передбачені ст.212 КАСУ.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов