Рішення

від 11.03.2015 по справі 903/126/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 березня 2015 р. Справа № 903/126/15 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат громадського харчування АЕС" до приватного підприємства "Гал-Віта-Компані" про стягнення 16 390,00 грн.

В судовому засіданні 25.02.2015 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат громадського харчування АЕС" звернулося в суд з позовом до приватного підприємства "Гал-Віта-Компані" про стягнення 16 390,00 грн.

Позов мотивувало тим, що 06.03.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Комбінат громадського харчування АЕС" та приватним підприємством "Гал-Віта-Компані" укладено договір про постачання нафтопродуктів № 06032014-Т. Нафтопродукти по даному договору відпускались на умовах попередньої оплати.

Приватним підприємством "Гал-Віта-Компані", як постачальником на нашу адресу було виставлено для оплати рахунок №ОУ-0000246 від 04.08.2014 р. на суму 16 390,00 грн. за поставку бензину А-95 мустанг. Згідно виставленого рахунку товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат громадського харчування АЕС" 06.08.2014 р. перерахувало на даний рахунок кошти в сумі 16 390,00 грн. згідно платіжного доручення №1257 від 06.08.2014 р.

На адресу приватного підприємства "Гал-Віта-Компані" була направлена претензія про повернення коштів за адресою зазначеною в договорі, про те повернулась за закінченням терміну зберігання.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав, а саме перерахував кошти на рахунок відповідача, проте станом на день подачі позову останній своїх зобов'язань не виконав.

Беручи до уваги викладене позивач просив суд стягнути з відповідача 16 390,00 грн. попередньої оплати за договором.

Ухвалою господарського суду від 10.02.2015 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

25.02.2015 р. ухвалою суду відкладено розгляд справи у зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання та з врахуванням поданого клопотання позивачем про відкладення розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням № 4301033017183 від 05.03.2015 р.

Явка сторін обов'язковою не визнавалась. Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутністю представників сторін, за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.03.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Комбінат громадського харчування АЕС" та приватним підприємством "Гал-Віта-Компані" укладено договір про постачання нафтопродуктів № 06032014-Т (а.с.21)

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти в асортименті, а саме: бензин марок: А-98, А-95, А-95 mustang, А-92, А-80 (А-76), а також дизельне пальне, в подальшому іменоване товар, а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його на умовах договору.

У відповідності до договору п.п.4.1., 4.2. розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунки за товар покупець здійснює на умовах 100% передоплати вартості товару. Моментом виникнення зобов'язань покупця по оплаті товару вважається момент поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідачем приватним підприємством "Гал-Віта-Компані" було виставлено рахунок -фактура № ОУ0000246 від 04.08.2014 р. на суму 16 390, 00 грн. (а.с.37).

06.08.2014 р. позивачем (товариством з обмеженою відповідальністю "Комбінат громадського харчування АЕС") відповідно до виставлено рахунок було перераховано кошти на рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №1257 від 06.08.2014 р. на суму 16 390,00 грн. (а.с.38).

Приватне підприємство "Гал-Віта-Компані" умови договору не виконало та не поставило товар.

17.12.2014 р. № 563 позивач направив на адресу відповідача претензію про стягнення коштів на суму 16 390,00 грн., проте претензія повернулась адресату за закінченням терміну зберігання (а.с. 40-41).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок укладення договору та дій позивача по попередній оплаті товару між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст. 265 ГК України , згідно якої одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України , якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма кореспондується з приписами ст. 670 ЦК України .

Згідно із ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати: 1) передання кількості товару, якої не вистачає, або 2) відмовитися від переданого товару та його оплати, 3) а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ст. 599 ЦУ України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач одержав суму попередньої оплати, але на суму перерахованої попередньої оплати не передав товару, у позивача виникло право вимагати повернення сплачених за товар коштів 16 390,00 грн.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 16 390,00 рн суми попередньої оплати підлягає до задоволення.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 525, 526,610, 612,599 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Гал-Віта-Компані" (м. Луцьк, вул. Коперника, 8 а, офіс 20, код ЄДРПОУ 33731735) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат громадського харчування АЕС" (Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комунальна, 25, а/с606, код ЄДРПОУ 31441039) 16 390,00 грн. (шістнадцять тисяч триста дев'яносто гривень) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено

та підписано 11.03.2015 р.

Суддя І. О. Гарбар