Рішення

від 04.03.2015 по справі 910/28290/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2015№910/28290/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метапромсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Транспортно-Логістична Компанія"

про стягнення 311 714,76 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Цапик А.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 04.03.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метапромсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Транспортно-Логістична Компанія про стягнення 311 714,76 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2014 порушено провадження у справі №910/28290/14, розгляд справи призначений на 19.01.2015.

19.01.20145, від відповідача надійшла телеграма, про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2015 було відкладено розгляд справи на 02.02.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2015 було відкладено розгляд справи на 16.02.2015.

Ухвалою від 16.02.2015, відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 04.03.2015.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення.

Незважаючи на належне повідомлення про дата та час розгляду справи, відповідач не виконав вимоги ухвали суду та не надав письмового відзиву на позов чи будь-яких письмових пояснень по суті.

Таким чином, в порядку ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній документами.

В судовому засіданні 04.03.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

19.08.2014 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений контракт №03-2014/ВЄД, за умовами якого, продавець продає, а покупець купляє на умовах цього Договору щебінь гранітний ДСТУ Б В.2.7-75-98 (ГОСТ 8267-93) фр.2-5мм, 5-10 мм, 5-15 мм, 5-20 мм, 10-15 мм, 10-20 мм, 15-20 мм, 20-40 мм, 25-60 мм, 20-70 мм, 40-70 мм, 0-40 мм, 0-70 мм, 0-5 мм (відсів) (далі -товар).

Відповідно до п. 4.1 Договору, ціна за поставлений товар визначаються сторонами в рублях Російської Федерації і включає в себе вартість товару, послуги залізничної дороги а інші збори (в країні продавця) і фіксуються на момент поставки у специфікації.

Порядок розрахунків: попередня оплата коштів на рахунок продавця. Відвантаження товару може здійснюватись продавцем без попередньої оплати, в такому разі товар повинен бути оплачений покупцем на протязі 10 банківських днів з дня отримання і вигрузки продукції на станції покупця. Оплата проводиться на підставі рахунку-фактури, які слідують з вагонами. Також, рахунок-фактура може направлятись по пошті або факсимільним шляхом (п. 4.3.3).

Відповідно до п. 5.1 контракту, товар поставляється на умовах DAP до залізничного переходу границі Україна-Росія, ж/д станції переходу - Зерново (334601) Суземка (204408).

Згідно додатку №1 до контракту, вартість товару за 100 тис. тон складає 36 500 000,00 рублів.

Відповідно до п. 9.2 контракту, якщо спори між сторонами контракту не вирішені шляхом переговорів, спір підлягає розгляду в господарському суді міста Києва за правилами встановленими чинним законодавством України.

Підставою для звернення з даним позовом стало порушення відповідачем умов контракту щодо оплати поставленого товару. Крім того, позивач заявив до стягнення 3% річних, інфляційні втрати та пеню.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.4 ст.265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм ч. 1 та ч. 2 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за контрактом та поставив відповідачу товар, що підтверджується транспортними накладними, деклараціями, інвойсами, відповідно до яких відповідачу було здійснено три поставки товару: 17.09.2014 - 696 тонн, на суму 254 040 рублів; 18.09.2014 - 694,5 тонн на суму 253 492,50 рублів; 19.09.2014 - 1389,5 тон на суму 507 167,50 рублів, загальною масою 2 780 000 на загальну суму 1 014 700 рублів (що еквівалентно по курсу НБУ 296 637, 40 грн.).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд вважає доведеними вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 1 014 700 рублів.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 199,46 грн., 3 % річних - 1 994,60 грн. та інфляційні - 12 883,30 грн., всього: 15 077,36 грн.

Відповідно до п. 7.3 Договору, в разі порушення покупцем умов п.4.3.3 цього Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,3% від вартості відвантаженого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі статтею 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо розміру пені - 0,3 % передбачений п. 7.3 Договору, слід зазначити, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі , застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Частиною 2 ст. 251 Цивільного кодексу України визначено, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з ч.2 ст.252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом ч.1 ст.255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

У постанові Національної комісії регулювання електроенергетики "Про схвалення примірного договору між ДП "Енергоринок" та постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом" від 18.06.2004 № 631 визначено, що слід розуміти під банківським днем, а саме день, коли банківська система України дозволяє перерахування коштів.

У Податковому кодексі України наведено визначення, що слід розуміти під операційним (банківським) днем, а саме частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ та на їх відкликання і, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача та виконання.

Перша поставка товару на суму 254 040 руб., що еквівалентно 74 319,40 грн. отримана 17.09.2014, тому з 18.09.2014 відраховуючи 10 банківських днів, а не календарних, слід зазначити, що прострочення сплати на вказану суму починається з 02.10.2014.

Таким чином за період з 02.10.2014 по 08.12.2014 (кінцеву дату вказану позивачем) пеня становить 3 620,27 грн., що є більшим ніж заявляє за цей період позивач.

За прострочення сплати коштів інших партій товару, суд перераховував аналогічно.

За перерахунком суду розмір пені є більшим ніж заявлений позивачем, тому в порядку ст. 83 ГПК України, суд задовольняє пеню у розмірі 199,46 грн.

На вимогу суду про надання детального розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних за кожною накладною окремо та з урахуванням п. 4.3.3 Договору, позивач надав суду на загальну суму боргу розрахунок пені.

Суд бере до уваги розрахунок наведений позивачем у позовній заяві, оскільки у розрахунку наданому 03.03.2015 позивач вказав суму пені 2 669,74 грн., що є більшим ніж у позовній заяві. У детальному розрахунку позивач вказав інші суми 3 % річних та інфляційних, ніж у позовній заяві, при цьому будь-яких заяв в порядку ст. 22 ГПК України не подавав до суду.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

У листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., зазначено, що визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

При розрахунку інфляційних втрат, суд встановив, що заявлений позивачем до стягнення є меншим ніж перерахований судом, тому інфляційні втрати підлягають задоволенню у розмірі 12 883,30 грн.

За перерахунком суду розмір 3 % річних підлягає задоволенню в частині 1 628,62 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині суми основного боргу у розмірі 1 014 700 рублів (що еквівалентно 296 637,40 грн.), пені - 199,46 грн., 3 % річних - 1 628,62 грн., інфляційних -12 883,30 грн.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Транспортно-Логістична Компанія" (Російська Федерація, 143005, м. Одінцово, вул. Можайське шосе, 165, оф. 10, код 7722804980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метапромсервіс" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 66, код 35965602) суму основного боргу у розмірі 1 014 700 рублів (один мільйон чотирнадцять тисяч сімсот рублів) (еквівалентно 296 637,40 грн. (двісті дев'яносто тисяч шістсот тридцять сім гривень 40 коп.), пеню - 199,46 грн. (сто дев'яносто дев'ять гривень 46 коп.), інфляційні втрати - 12 883,30 грн. (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят три гривні 30 коп.), 3 % річних - 1 628,62 грн. (одна тисяча шістсот двадцять вісім гривень 62 коп.), 6 226,97 грн. (шість тисяч двісті двадцять шість гривень 97 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 10.03.15.

Суддя М.Є. Літвінова