Рішення

від 10.03.2015 по справі 914/101/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015 р. cправа № 914/101/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «БУДДАН», м. Калуш Івано-Франківської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «БРІЛЛІОН», м. Львів

про стягнення 10 713,60 грн.

суддя Юркевич М.В.

Представники сторін:

від позивача : Бойко Р.Б. - адвокат

від відповідача: не з'явився

На розгляд до господарського суду Львівської області поступила позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «БУДДАН» до товариства з обмеженою відповідальністю «БРІЛЛІОН» про стягнення 10 713,60 грн. боргу за непоставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 15.01.2015 р. розгляд справи призначено на 17.02.2015р.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в призначене судове засідання, ухвалою господарського суду від 17.02.2015р. розгляд справи було відкладено на 10.03.2015р.

В судовому засіданні 10.03.2015р. представник позивача роз'яснив та підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача повторно явку свого представника не забезпечив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повернуте відділенням поштового зв'язку повідомлення про вручення поштових відправлень з відміткою - повернене за закінченням терміну зберігання.

Зокрема, з даного приводу Вищим господарським судом було дано роз'яснення в п.3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції», про те, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Виходячи з того, що відповідач ухиляється від виконання вимог ухвал суду, не забезпечив явку свого уповноваженого представника в жодне судове засідання, а в силу приписів ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом з'ясовано:

30.01.2014р. платіжним дорученням №714 від 23.01.2014р. товариством з обмеженою відповідальністю «Буддан» (позивачем) було перераховано товариству з обмеженою відповідальністю «Брілліон» (відповідачу) 10 713,60 грн. як оплату за металопластикову трубу згідно рахунку №000005 від 21.01.2014р.

За твердженням позивача, між сторонами в даному випадку було укладено правочин (договір) у спрощений спосіб шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, а також із наведених вище платіжних документів, позивач на виконання договору здійснив оплату товару, однак відповідач в свою чергу не передав зазначений у рахунку-фактурі №000005 від 21.01.2014р. товар позивачу.

23.10.2014р. позивач листом №44 звернувся до відповідача з вимогою про повернення протягом двох тижнів сплачених за непоставлений останнім товар коштів в сумі 10 713,60 грн. Однак, протягом зазначеного у вимозі строку відповідач коштів не повернув.

11.12.2014р. позивач повторно звернувся до відповідача про повернення коштів. Проте, незважаючи на це останній так і не виконав свої зобов'язання щодо поставки товару позивачу і не повернув кошти сплачені за нього.

З огляду на вищенаведене, ТОВ «Буддан» звернулося до господарського суду з вимогою про стягнення з ТОВ «Брілліон» 10 713,60 грн. коштів за непоставлений товар.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення. При цьому, суд виходить з наступного:

Згідно ч. 1,2 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 30.01.2014р. відповідно до платіжного доручення №714 від 23.01.2014р. було перераховано відповідачу 10 713,60 грн. в якості оплати за товар - металопластикова труба, згідно рахунку-фактури №000005 від 21.01.2014р., що мав бути поставлений відповідачем.

Відтак, дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі - продажу.

Разом з тим, судом встановлено, що ініціатором виникнення господарських зобов'язань з поставки металопластикової труби був відповідач, оскільки саме ним електронним зв'язком було виставлено рахунок-фактуру №000005 від 21.01.2014р. Натомість, позивач, прийнявши зазначену пропозицію, вчинив конклюдентні дії спрямовані на виконання даної домовленості та оплатив вартість товару, що мав бути поставлений відповідачем, тим самим виконавши взяті на себе зобов'язання.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність зобов'язання у відповідача поставити позивачу товар згідно рахунку-фактури №000005 від 21.01.2014р., а також зважаючи на те, що судом встановлено той факт, що відповідач не приступив до виконання свого обов'язку, а саме не поставив спірний товар позивачу, товариство з обмежено відповідальністю "Брілліон" у відповідності до вимог ч.1 ст.612 ЦК України є таким, що прострочило виконання взятого на себе зобов'язання. Докази, які свідчили б протилежне суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Водночас, ч. 2 цієї статті визначено, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Ч. 2 ст. 220 ГК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У відповідності до вищенаведених норм позивач звертався до відповідача з вимогами від 23.10.2014р. та 11.12.2014р. повернути кошти сплачені за товар. Однак, відповідачем вимоги позивача були залишені без задоволення.

Жодних документально підтверджених доказів, які свідчили б, що відповідач належним чином виконав свої зобов'язання та передав позивачу оплачений товар суду не надано. Більше того, відповідач не надав суду жодних доказів та пояснень з приводу заявлених позовних вимог. Доказів, які свідчили б про відповідні дії відповідача спрямовані на виконання своїх зобов'язань перед позивачем суду представлено також не було.

Крім того, суд, розглянувши клопотання позивача про розподіл судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, дійшов висновку його задоволити, виходячи з наступних мотивів:

Як зазначено у постанові Пленуму ВГС України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України», судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Так, на підтвердження оплати послуг адвоката, який здійснював представництво позивача у даній справі, останній надав суду оригінал договору про надання правової допомоги у господарській справі від 16.02.2015р., а також платіжне доручення №493 від 16.02.2015р. про оплату таких послуг на суму 1500,00 грн.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 ,33,34,44,49,75,82,82-1,84,85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БУДДАН» задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БРІЛЛІОН» (79058, м. Львів, вул. Замарстинівська, 85А, код ЄРПОУ - 32969342) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БУДДАН» (77300, м. Калуш Івано-Франківської області, вул. Ковжуна, 4, код ЄДРПОУ 38472613) 10 713,60 грн. коштів за непоставлений товар, 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 1 500,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

У судовому засіданні 10.03.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.03.2015р.

Суддя Юркевич М. В.