Постанова

від 06.03.2015 по справі 820/226/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 березня 2015 р. № 820/226/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - Коваль О.Ю.,

представника відповідача - Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КАПІТАЛ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО КАПІТАЛ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0004582201 від 26.12.2014 р. в повному обсязі.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях до нього, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0004582201 від 26.12.2014 р. є законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки від 28.11.2014 року №2442 та згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КАПІТАЛ" (код ЄДРПОУ 37188187) з питань перевірки відносин з платниками податків з ТОВ «БАНТО ПРОМ ГРУП» (код ЄДРПОУ 38855574) за листопад, грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 15.12.2014 року № 5852/20-30-22-01/37188187.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ТОВ "АГРО КАПІТАЛ" п.п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, із змінами і доповненнями, підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 82924,0 грн. у тому числі за листопад 2013 року у сумі 69761,0 грн. за грудень 2013 року у сумі 13163,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки №5852/20-30-22-01/37188187, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004582201 від 26.12.2014 р. яким ТОВ "АГРО КАПІТАЛ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 103655,0 грн. в т.ч. за основним платежем 82924,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20731,0 грн.

Перевіряючи вказані в акті перевірки висновки відповідача і винесений на їх підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд приходить до наступних висновків.

Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «БАНТО ПРОМ ГРУП» (код ЄДРПОУ 38855574).

Між ТОВ «БАНТО ПРОМ ГРУП» та ТОВ "АГРО КАПІТАЛ" укладено договір транспортного експедирування №АК0111С від 01.11.2013 року та договір поставки №АК1811 від 18.11.2013 року.

За умовами договору №АК0111С від 01.11.2013 року ТОВ "АГРО КАПІТАЛ" (замовник) доручає, а ТОВ «БАНТО ПРОМ ГРУП» (експедитор) бере на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок замовника забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу замовника автомобільним транспортом в межах території України (п.1.2. договору).

Позивачем до суду на підтвердження реальності здійснення господарських операцій надано звіт від 30.11.2013 року, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, акти надання послуг №0911 від 09.11.2013 року, №1111 від 11.11.2013 року, №1411 від 14.11.2013 року, №1511 від 15.11.2013 року, №1911 від 19.11.2013 року, №3011 від 30.11.2013 року, договори оренди транспортних засобів, виписки з особового рахунку, розрахунок-калькуляцію, податкові накладні, калькуляції.

Суд звертає особливу увагу на те, що відповідно до актів надання послуг до даного договору виконавцем були виконані роботи по експедируванню та супроводженню сільськогосподарської продукції, проте предметом договору №АК0111С від 01.11.2013 року є забезпечення організації та здійснення перевезень, що також не узгоджується з відомостями податкових накладних.

Відповідно до п.1.3 договору за домовленістю сторін договору експедитор також може надавати додаткові послуги необхідні для доставки вантажу (перевірка кількості і стану вантажу, його цілісність і схоронність, вантажно-розвантажувальні роботи).

Доказів в підтвердження наявності додаткових домовленостей між сторонами договору до суду не надано.

Відповідно до розрахунку-калькуляції до договору №АК0111С від 01.11.2013 року наданими послугами є: експедирування сільськогосподарської продукції, охорона сільськогосподарської продукції, супроводження сільськогосподарської продукції, але надання цих послуг не передбачено умовами вищевказаного договору.

Крім того, у розділі 2 п.2.1 договору, вказано, що вартість послуг, які включають у себе провізну плату й винагороду, що належить експедитору, а також розмір зборів за виконання експедитором пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення операцій та послуг, визначаються за взаємною згодою сторін і фіксуються у рахунках.

До матеріалів справи позивачем не надано рахунків на підтвердження виконання вказаного пункту договору.

Представник позивача у своїх поясненнях посилався на ряд договорів: договір про надання послуг №ТВ0409ТР від 04.09.2013 року укладений між ТОВ «ТПК-ВЕЛЕС», та ТОВ "АГРО КАПІТАЛ", договір купівлі продажу №ТВ2910сг від 29.10.2013 року укладений між ФГ «СОЛВІ» та ТОВ «ТПК-ВЕЛЕС», договір складського зберігання зерна №31У-13 від 05.11.2013 року укладений між ТОВ «Балаклійське хлібоприймальне підприємство» та ТОВ «ТПК-ВЕЛЕС» та інші, як на підставу для укладання договору, який перевірявся.

Однак, суд зазначає, що відповідно наданих до суду первинних документів неможливо встановити економічну обґрунтованість укладеного правочину та пов'язаність договору №АК0111С від 01.11.2013 року з іншими договорами, які відображені вище.

Суд досліджує господарську операцію лише в рамках укладеного договору транспортного експедирування №АК0111С від 01.11.2013 року.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо виконання умов п.п. 3.3.1, а саме щодо підготовки вантажу для завантаження та перевезення тощо.

На підтвердження господарської операції позивачем надано товарно-транспортні накладні, з яких неможливо встановити пов'язаність з договором транспортного експедирування №АК0111С від 01.11.2013 року, оскільки в останніх немає жодного посилання на договір, в рамках якого вони складені.

Також суду не надано доказів отримання прибутку підприємством позивача за наслідками вказаної господарської операції.

Слід звернути увагу на стислі строки, в межах яких складено 6 актів здачі-прийняття робіт.

За умовами договору №АК1811 від 18.11.2013 року ТОВ «БАНТО ПРОМ ГРУП» (постачальник) зобов'язується впродовж дії договору поставляти ТОВ "АГРО КАПІТАЛ" (покупець) товари (запасні частини для автомобілів, авто хімію, масла, супутні товари для автотранспорту та інше) окремими партіями за цінами, а асортименті (по номенклатурі) і кількості(далі по тексту «товар»), відповідно до умов цього договору, а покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його на встановлених цим договором умовах (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.5 договору разом з видатково-прибутковою накладною постачальник зобов'язується надати покупцю документ, що посвідчує якість товару.

Жодних документів, які б підтверджували якість товару позивачем не надано, в порушення положення укладеного договору.

Відповідно до п.п.3.1. договору договір вступає в дію з дати його укладання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому, але в будь-якому випадку не пізніше ніж до 31.12.2013 року включно.

Окрім того, у розділі 6 «Умови оплати договору» п.6.2. оплата товару здійснюється не пізніше 20 (двадцяти) робочих днів з дня отримання покупцем товару (підпис накладної особою, що має право на отримання ТМЦ) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, або на умовах 100 % попередньої оплати, що відображається у виставленому постачальником покупцю рахунку-фактурі.

Матеріали справи не містять рахунків-фактури та копії вказаних документів не надані на вимогу суду позивачем.

Як вбачається з виписки з особового рахунку оплата за надані послуги відбулась 28.01.2014 року, тобто після закінчення дії договору.

Також в товарно-транспортних накладних зазначено, що товар отримував водій ОСОБА_4, проте до суду не надано довіреностей на одержання ТМЦ, копії посвідчення водія відповідної категорії.

Слід звернути увагу на те, що умовами договору (п.1.1) передбачена поставка продукції саме постачальником.

В порушення умов п. 2.1 та п. 7.1 позивачем не надано прайс-листа на продукцію та повідомлення постачальника про наявність товару на складі.

Враховуючи вказані вище договори між позивачем та його контрагентом, суд звертає увагу на те, що позивачем не наведеного жодного доказу в підтвердження отримання доходу за наслідками вказаних господарських операцій.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст.48 Закону України .«Про автомобільний транспорт» встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні

Відповідно до абз.27 п.1 Правил товарно-транспортна накладна - Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Враховуючи наведене та беручи до уваги докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що зазначені операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічних ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Крім того, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 (далі по тексту - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 3 вище зазначеної Інструкції передбачено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

З змісту товарно-транспортних накладних наданих позивачем до матеріалів справи неможливо встановити до яких саме договорів вони відносяться.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених ТТН на перевезення вантажів не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від контрагента позивача - ТОВ «БАНТО ПРОМ ГРУП» (код ЄДРПОУ 38855574), що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Відповідно до ст.. 1 та ст.. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, суд зазначає, що згідно із пунктом 9 Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999, № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних не є вичерпною умовою для формування податкового кредиту підприємства платника податків.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлена нереальність та фіктивність укладених правочинів, а надані документи є недостатніми доказами по справі щодо виконання правочинів сторонами.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 204 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б спростовували висновки контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки про встановлені порушення податкового законодавства.

За таких обставин, висновки податкового органу, що викладенні в акті перевірки відповідають дійсності, податкове повідомлення - рішення № 0004582201 від 26.12.2014 р. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відповідає ч.3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.

На виконання вимог КАС України, а саме Глави 7 Розділу 2, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, відповідно до відхиленої частини вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КАПІТАЛ" решту суми судового збору в розмірі 1865,79 грн. на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КАПІТАЛ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КАПІТАЛ" (код ЄДРПОУ 37188187) суму судового збору в розмірі 1865,79 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят п'ять гривень 79 копійок) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківській області, код: 37999628, МФО банку: 851011, назва банку: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31217206784011, призначення платежу: Судовий збір).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 березня 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко