Ухвала

від 10.03.2015 по справі 920/1753/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.03.2015 Справа № 920/1753/14

Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши заяву Державного управління охорони навколишнього середовища в Сумській області № 26 від 26.02.2015 року про відстрочку виконання рішення Господарського суду Сумської області від 24.11.2014 року у справі № 920/1753/14 та матеріали зазначеної справи, порушеної за позовом Освітнього закладу Сумської автомобільної школи ТСО України (колективного підприємства), м. Суми, м. Суми, до відповідача - Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Сумській області, м. Суми, про стягнення 38316,91 грн.

За участю представників сторін:

позивача - Лаврика С.В. за довіреністю б/н від 01.09.2014 року,

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.11.2014 року позов задоволено повністю та стягнуто з Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Сумській області на користь Освітнього закладу Сумської автомобільної школи ТСО України (колективного підприємства) заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 28389,60 грн., заборгованість по сплаті комунальних послуг у розмірі 9927,31 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн., про що 08.12.2014 року видано відповідний наказ.

26.02.2015 року до суду надійшла заява № 26 від 26.02.2015 року Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Сумській області про відстрочку виконання рішення Господарського суду Сумської області від 24.11.2014 року у справі № 920/1753/14, де відповідач, посилаючись на відсутність можливості перереєстрації кредиторської заборгованості у зв'язку з відсутністю кошторисів фінансування відповідача на 2014 - 2015 року, просить суд відстрочити виконання зазначеного рішення суду терміном на один рік, до 20.02.2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні 10.03.2015 року просить відмовити у задоволенні вищевказаної заяви у повному обсязі, оскільки відповідач без поважних причин не сплачує існуючу заборгованість та не наводить об'єктивних причин, які б свідчили про реальну неможливість сплатити боржником (відповідачем) заборгованість перед позивачем.

Згідно зі статті 124 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до положень статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановлений господарським судом способом.

В даному випадку, посилання відповідача на відсутність грошових коштів, не є винятковими обставинами в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких можливе надання відстрочки виконання рішення.

Викладені в заяві обставини не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду, не враховані матеріальні інтереси позивача, його фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Посилаючись на відсутність грошових коштів, відповідач не зазначає яким чином та за рахунок чого відповідна заборгованість буде погашена за умови відстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до статті 4 2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України, частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».

У зв'язку з тим, що відстрочення виконання рішення подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість надання відстрочки, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

На даний час набравше законної сили 08.12.2014 року судове рішення, яке підлягає обов'язковому виконанню, не виконується відповідачем (боржником) понад три місяці.

Згідно статті 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Відсутність у відповідача затвердженого кошторису по загальному та спеціальному фондам не є підставою для відстрочення виконання судового рішення, яке набрало законної сили і підлягає обов'язковому виконанню.

На підставі вищевикладеного, господарський суд не приймає до уваги обставини, на які посилається заявник в якості виняткових та таких, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, тому заява Державного управління охорони навколишнього середовища в Сумській області № 26 від 26.02.2015 року про відстрочку виконання судового рішення від 24.11.2014 року у справі № 920/1753/14 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4 2 , 86, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного управління охорони навколишнього середовища в Сумській області № 26 від 26.02.2015 року про відстрочку виконання рішення Господарського суду Сумської області від 24.11.2014 року у справі № 920/1753/14 - відмовити.

Суддя П.І. Левченко