Рішення

від 05.03.2015 по справі 753/2196/15-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2196/15-ц

провадження № 2/753/2546/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2015 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі

судді Вовка Є.І.,

при секретарі Яковюк Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, (з уточненнями а.с.211-213), в якому просила: cтягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 фактично понесені додаткові витрати на неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у сумі 240 грн. - у розмірі ? частини коштів за придбані туфлі підліткові для танців, а також у сумі 1050 грн. - у розмірі ? частини понесених ОСОБА_2 додаткових витрат на оплату гуртка спортивно-бального танцю за період з 02 серпня 2013 року по січень 2014 року включно; стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 1300 грн.; стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору - 243 грн. 60 коп.

Позовні вимоги обґрунтовани тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30.09.2013 року стягнуто аліменти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття. На даний час відповідач ОСОБА_3 сплачує аліменти у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказує, що, зокрема, у вказаний період щомісячно несе додаткові витрати у розмірі 350 грн. на розвиток здібностей до танцю сина ОСОБА_4, який постійно з 2010 року відвідує гурток спортивно-бального танцю в Палаці культури і техніки "Дніпро", мати змушена постійно витрачати додатково кошти на спеціальне взуття та одяг для спортивно-бальних танців. За таких обставин, просить суд cтягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 фактично понесені додаткові витрати на неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у сумі 240 грн. - у розмірі ? частини коштів за придбані туфлі підліткові для танців, а також у сумі 1050 грн. - у розмірі ? частини понесених ОСОБА_2 додаткових витрат на оплату гуртка спортивно-бального танцю за період з 02 серпня 2013 року по січень 2014 року включно, а також витрати на правову допомогу в сумі 1300 грн. та судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача, посилаючись на вказані вище обставини, позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували та просили суд відмовити в його задоволені в повному обсязі. У судовому засіданні 27.02.2015 року відповідач та його представник визнали позовні вимоги щодо стягнення додаткових витрат на неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у сумі 240 грн. - у розмірі ? частини коштів за придбані позивачем туфлі підліткові для заняття сином танцями. Щодо вимог позивача про стягнення інших додаткових витрат на дитину відповідач та його представник заперечували, посилаючись на не доведення стороною позивача факту їх дійсної сплати. З пояснень відповідача вбачається, що він визнав, що не надавав коштів на оплату занять сина ОСОБА_4 танцями у приміщенні Палацу культури і техніки "Дніпро", за період з 02 серпня 2013 року по січень 2014 року включно, при цьому, стороною відповідача була надана довідка щодо вартості оплати у вказаному танцювальному гуртку в розмірі 280 грн. на місяць. Відповідач та його представник заперечували проти стягнення з відповідача вищевказаних судових витрат.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що сторонами не заперечується (а.с.6-9).

Судом встановлено, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, що у вказаний спірний період (з 02 серпня 2013 року по січень 2014 року включно) син сторін ОСОБА_4 проживав разом з матір'ю - позивачем за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03.02.2009 року розмір стягуваних з ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 було збільшено до 1/2 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 фактично понесені додаткові витрати на сина у розмірі 1831 грн. 95 коп. (а.с.6-9).

Згідно з довідки про доходи (після утримання податків) Приватного підприємства "ДС" відносно ОСОБА_3 нарахування аліментів за період з 05.2009 року по 04.2014 року проводилося у розмірі 30 % від прожиткового мінімуму. Нарахована заробітна плата ОСОБА_3 за період з травня 2011 року по квітень 2014 року становить 00 грн. 00 коп. (а.с.41).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Наказу № 4 ПП "ДС" від 29.04.2011 року директорові ОСОБА_3 надано відпустку без збереження заробітної плати з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року у зв'язку з відсутністю обсягів виробництва (а.с.53).

Відповідно до Наказу №5 ПП "ДС" від 31.05.2011 року директорові ОСОБА_3 надано відпустку без збереження заробітної плати з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року у зв'язку з відсутністю обсягів виробництва (а.с.54).

Відповідно до Наказу №6 ПП "ДС" від 29.06.2011 року директорові ОСОБА_3 надано відпустку без збереження заробітної плати з 01.07.2011 року по 30.07.2011 року у зв'язку з відсутністю обсягів виробництва (а.с.55).

Відповідно до Наказу №7 ПП "ДС" від 29.07.2011 року директорові ОСОБА_3 надано відпустку без збереження заробітної плати з 01.08.2011 року до поновлення діяльності підприємства у зв'язку з відсутністю обсягів виробництва (а.с.56).

Крім того, судом встановлено, що згідно довідки № 288 від 18.02.2014 р. ОСОБА_2 працює на посаді лаборанта з 31.08.2010 р. з посадовим окладом 1218,00 гривень (а.с.13).

Статтею 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями ст.185 СК України: той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо); розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотні значення; додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

У п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства га стягнення аліментів» роз'яснено, що участь у додаткових витратах на утримання дитини, можна притягати лише батьків, у цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 2010 року систематично займався в колективі занять танцями в Палаці культури і техніки "Дніпро" (за адресою: м. Київ, вул. Бриспільська, 10) на платній основі в тому числі в період з 02 серпня 2013 року по січень 2014 року включно (довідки №4 та №5, видані Палацом культури і техніки "Дніпро" 14.02.2014 року, які підписані директором з прикладенням печатки вказаної юридичної особи а.с.19, 20).

Крім того, згідно з довідкою №4 від 14.02.2014 року - плата за вказане навчання в тому числі в період з 02 серпня 2013 року по січень 2014 року включно становило 350 грн. щомісячно, яку здійснює мати ОСОБА_2 (а.с.19). При цьому, суд вважає встановленою ту обставину, що вказана оплата була здійснена позивачем за період з 02 серпня 2013 року по січень 2014 року включно, оскільки згідно з довідкою №02, виданою Палацом культури і техніки "Дніпро" (ідентифікаційний код 02597137) 02.03.2015 року (підписаної директором з прикладенням печатки вказаної юридичної особи а.с.231)- заборгованість по сплаті за навчання ОСОБА_4 з 02.08.2013 року по січень 2014 року відсутня, при цьому, відповідач визнав, що не сплачував за вказане навчання ОСОБА_4. При цьому, вказана довідка №02 від 02.03.2015 року раніше не була предметом розгляду судових інстанцій, а тому в цій частині посилання сторони відповідача на обставини, встановлені в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.12.2014 року (а.с.195-196) є безпідставними, оскільки саме сукупність всіх вказаних доказів раніше не була предметом дослідження. Крім того, суд вважає, що питання належного оприбуткування Палацом культури і техніки "Дніпро" (або його директором як посадовою особою з відповідними повноваженнями) отриманих за вказане навчання коштів (щодо наявності відповідних фінансово-господарських документів) не є безпосереднім предметом даного судового розгляду, а тому факт не надання таких документів вказаною особою (в тому числі на відповідний запит суду) не спростовує наявність вищевказаних обставин, встановлених судом.

При цьому, судом враховано, що відповідно до положень ст.1 ЦПК України - завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а також положення ст.157 ЦПК України щодо строку розгляду цивільних справ вказаної категорії.

Крім того, згідно з довідкою №5 від 14.02.2014 року - Палац культури і техніки «Дніпро» не забезпечує колективи, створені на платній основі безкоштовним тренувальним одягом та взуттям (а.с.20).

10.11.2013 року позивачем були придбані туфлі підліткові для танців для вказаної дитини сторін вартістю 480 грн., що не заперечується відповідачем (при цьому, стороною позивача надано товарний чек на туфлі підліткові на цю суму а.с.21). При цьому, суд вважає не доведеним стороною відповідача факт, що в день судового розгляду справи - 05.03.2015 року відповідач сплатив на користь позивача суму 240 грн. за вказані туфлі, оскільки з наданого відповідачем фіскального чеку (а.с.232) не вбачається призначення платежу, а також платника та отримувача платежу (як і їх адреси), в тому числі, оскільки у чеці зазначено лише дані - "Кому: ОСОБА_3", що не надає можливості ідентифікації особи отримувача вказаного платежу, при цьому, представник позивача заперечувала проти визнання факту такої сплати, посилаючись на ці обставини встановлені судом, а також зазначаючи, що позивач вказані кошти не отримувала, крім того, представник позивача вказувала, що вказану суму відповідач міг сплатити в якості виконання своїх вищевказаних аліментних зобов"язань.

Також, суд вважає, що не є належним та допустимим доказом довідка, надана ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 з 2010 року по теперішній час дійсно займається в колективі спортивно-бального танцю СПОРТ-СТАЙЛ (підписана ОСОБА_8 та ОСОБА_7.), який знаходиться в Палаці культури і техніки "Дніпро" на платній основі з оплатою 280 грн. щомісячно, оскільки відсутні реквізити, які б дозволяли ідентифікувати осіб, які підписали цю довідку, а саме відсутні: адреса осіб які підписали довідку, ідентифікаційний номер цих фізичних осіб (або код юридичної особи), повна назва юридичної особи (або ім"ям та по-батькові фізичних осіб), крім того, з цієї довідки не вбачається період, який вона охоплює, при цьому, дата її підписання відсутня, і факт дописування ручкою дати на фотокопії вказаної довідки, не спростовує такого висновку суду, оскільки відсутнє застереження осіб, які підписали вказану довідку щодо такого дописування (а.с.52).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачка понесла витрати на розвиток вказаного неповнолітнього сина, який зокрема в період з 02 серпня 2013 року по січень 2014 року включно відвідував вказаний гурток танцю в Палаці культури і техніки "Дніпро", тому відповідно половину цих додаткових витрат повинен оплачувати батько, оскільки зобов'язаний брати участь у додаткових витратах.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що обов'язок по утриманню дітей покладено на обох батьків, з`ясувавши фактичне матеріальне становище сторін, враховуючи пояснення відповідача, суд приходить до висновку, що зазначені позивачем обставини є підставою для часткового задоволення позову щодо додатково понесених фактичних витрат, враховуючи, що за серпень 2013 року позивач фактично просить стягнути вказані додаткові витрати за вирахуванням періоду - 01 серпня 2013 року, тобто за неповний місяць, а отже належить вирахувати і відповідну плату за цей період в сумі 11 грн. 29 коп. (виходячи з суми 350 грн. за 31 день серпня), а тому належить: стягнути на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, фактично понесені додаткові витрати на неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у сумі 240 грн. - у розмірі ? частини коштів за придбані туфлі підліткові для танців, а також у сумі 1044 грн. 35 коп. - у розмірі ? частини понесених ОСОБА_2 додаткових витрат на оплату занять танцями за період з 02 серпня 2013 року по січень 2014 року включно.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, відповідно до ст.ст.79, 84 ЦПК України, належать, в тому числі й витрати на правову допомогу.

Відповідно з ч.ч.1, 3 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру", оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Згідно з ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячний розмір за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП "Сучасна Феміда" в особі адвоката ОСОБА_9 було укладено договір про надання юридичної допомоги від 17.02.2014 року (а.с.14, 16).

Згідно із актом прийняття-передачі послуг від 17.02.2014 року, позивач оплатила адвокату за юридичну консультацію, складення та подання позовної заяви до суду 800 грн. Виконавець витратив на виконання послуг по складенню позовної заяви до суду 120 хвилин часу; юридичну консультацію - 60 хвилин часу (а.с.15).

02.06.2014 року між позивачем та ПП "Сучасна Феміда" в особі адвоката ОСОБА_9 було укладено договір про надання юридичної допомоги (а.с.72).

Згідно із актом прийняття-передачі послуг від 10.06.2014 року, позивач оплатила адвокату за юридичну консультацію, складення позовної заяви (уточнення до позову) до суду 500 грн. Виконавець витратив на виконання послуг по складенню позовної заяви до суду 60 хвилин часу; юридичну консультацію - 30 хвилин часу (а.с.77, 78).

Розподіл судових витрат між сторонами здійснюється відповідно до ст.88 ЦПК України.

Таким чином, належить: стягнути на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, суму судового збору - 242 грн. 53 коп.;стягнути на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, витрати на правову допомогу в сумі 1294 грн. 31 коп., і заперечення сторони відповідача з цього приводу не грунтуються на вимогах діючого законодавства, оскільки уточнення позову (в тому числі, зменшення позовних вимог) не позбавляє позивача права на відшкодування понесених судових витрат в порядку, передбаченому ст.88 ЦПК України, в тому числі, витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити, як у безпідставних.

Решту судового збору в сумі 47 коп. належить зарахувати в доход держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_2задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2,фактично понесені додаткові витрати на неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у сумі 240 грн. - у розмірі ? частини коштів за придбанітуфлі підліткові для танців, а також у сумі 1044 грн. 35 коп. - у розмірі ? частини понесених ОСОБА_2 додаткових витрат на оплату занять танцями за період з 02 серпня 2013 року по січень 2014 року включно.

Стягнути на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, витрати на правову допомогу в сумі 1294 грн. 31 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, суму судового збору - 242 грн. 53 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Решту судового збору в сумі 47 коп. зарахувати в доход держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: