Рішення

від 05.03.2015 по справі 723/3031/14-ц

СТОРОЖИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 723/3031/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

05 березня 2015 року Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Бужори В.Т.

при секретарі Крупчак М.І.

за участю:

представника позивача Бабчук Ю.В.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до виконавчого комітету Сторожинецької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа відділ Держземагенства у Сторожинецькому районі про визнання частково незаконним рішення, договору дарування земельної ділянки та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця", уточнивши в ході розгляду справи в суді свої позовні вимоги, звернулося з позовом до відповідачів про визнання частково незаконним рішення, договору дарування земельної ділянки та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, посилаючись на те, в ході здійснення інвентаризації земель, залізниці стало відомо що рішенням Сторожинецької міської ради, Чернівецької області №97 від 20.05.1994 року відповідачу ОСОБА_5, була передана в приватну власність земельна ділянка яка накладається на земельну ділянку залізниці загальною площею 0,0166 га, яку в подальшому відповідач ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3

Зазначаючи про те, що залізниця як суміжний землекористувач, проект відведення земельної ділянки, акт встановлення і узгодження меж землекористування з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не погоджувала і згоди на вилучення земельної ділянки не надавала, позивач просив визнати незаконним і скасувати рішення Сторожинецької міської ради №97 від 20.05.1994 року. При цьому позивач зазначає, що право користування залізницею вказаною землею підтверджується "Планом границ полоси отвода", який було розроблено у 1959 році, Будівельними нормами і правилами в т.ч. СНіП 11-39-76 і СН 468-74.

Крім цього, посилаючись на зазначені обставини і норми діючого законодавства, позивач просив також, визнати недійсним договір дарування земельної ділянки серії ВСР № 303359 від 22.03.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1184, де ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку, площею - 0,3648 га для особистого підсобного господарства в частині перетину земельної ділянки площею 0,0166 га та скасувати його державну реєстрацію.

Представник позивача, в суді підтримав змінені позовні вимоги, посилаючись на викладені обставини та просив залучити до участі в справі, як відповідача ОСОБА_4

Представник відповідача по справі, виконавчий комітет Сторожинецької міської ради, в суді позовні вимоги позивача не визнав посилаючись на не представлення позивачем належних документів які б підтверджували право власності чи користування земельною ділянкою, а представлені докази не є належними доказами. Крім того вважав, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду. Просив відмовити в позові.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, однак направила на адресу суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, просила рішення прийняти на розсуд суду.

Третя особа - відділ Держземагентства, в судове засідання свого представника не направила, надіслала клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника, просила прийняти рішення на розсуд суду.

Розглянувши справу та встановивши фактичні обставини справи і відповідні правовідносини, суд знаходить що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в межах м. Сторожинець, Чернівецької області під об'єктами залізничного транспорту знаходиться земельна ділянка загальною площею 23,093 га. Вказана обставина не заперечувалась сторонами і підтверджується довідкою позивача від 23.10.2013 року за №3338 (а.с.28), а тому у відповідності до положень ст.61 ЦПК України, доказуванню не підлягає.

Судом також встановлено і сторонами також не заперечувалося, що на підставі оспорюваного рішення, виконкому Сторожинецької міської ради від 20.05.1994 року № 97 ОСОБА_5 було виділено 0,31 га землі для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1

Спірну земельну ділянку площею 0,3648 га, відповідач ОСОБА_5 подарувала 22.03.2006 року ОСОБА_3, що підтверджується договором дарування земельної ділянки (а.с.15). В склад цієї землі ввійшла земельна ділянка площею 0,0166 га, яка відноситься до земель залізниці.

Спірна земельна ділянка площею перекриття 0,0166 га, згідно Плану меж смуги відводу лінії "Адинката-Берегомет" Львівської залізниці, в адмінмежах Сторожинецького району, Чернівецької області (а.с.10-12), Акту обстеження земельної ділянки від 12.11.2012 року (а.с.8), розташована в межах смуги відведення залізниці від 17+046 по км. 24 + 380 за напрямком Глибока-Буковинська-Берегомет на відстані 9,2 метри від осі колії. Ширина смуги відведення залізниці складає 15 м. від осі колії.

Із зазначеного плану меж смуги відводу лінії "Адинката-Берегомет" Львівської з.д. в адмінмежах Сторожинецького району, Чернівецької області, вбачається, що позивач, земельною ділянкою під об'єктами залізничного транспорту на території м.Сторожинець в тому числі спірною земельною ділянкою, користується з 1959 року.

Згідно зі ст.68 ЗК України, до складу земель залізничного транспорту входять, у першу чергу, землі, які є смугою відведення залізниць. Крім того, землями залізничного транспорту вважаються землі, зайняті станціями з усіма будівлями та спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, а також землі під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Статтею 11 Закону України "Про транспорт" передбачено, що до земель транспорту належать землі, надані згідно із Земельним Кодексом, підприємствам і організаціям транспорту (залізничного, водного (морського, річкового), автомобільного, авіаційного, міського електротранспорту, а також трубопровідного), для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку відповідних об'єктів. Землями залізничного транспорту є землі, надані його підприємствам і організаціям. До їх складу входять землі, що є смугою відведення залізниць; під залізничним полотном та його облаштуванням; залізничні станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарств, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, землі під захисні та укріплювальні насадження, службові, культурно-побутові будівлі та інших споруд, які створюються для обслуговування роботи залізничного транспорту.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України, на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і Законам України.

Таким чином, право постійного користування залізницею, частиною спірної земельної ділянки підтверджується Постановами Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року "Про порядок введення в дію Земельного кодексу України" та "Про земельну реформу" із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, яким визнано неконституційними пункти 6 вказаних постанов Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року, внаслідок чого виготовлення та отримання державних актів на земельні ділянки, що перебувають у користуванні залізниць, не передбачалося. Землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до п. 54 та п. 55 Загальних засад землекористування і землеустрою, затверджених ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року та згідно Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу від 20 грудня 1996 р. № 411, Інструкції про норми і порядок відведення земель для залізниць і використання смуги відведення, затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 30 січня 1963 р. і Норм відведення земель для залізниці 468 -74, затверджених постановою Держбуду СРСР від 19 грудня 1974 року № 247, № 247, які були чинними на час передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_6

В статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст.155 ЗК України, у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З огляду на вказане, суд знаходить, що виконком міської ради не мав права передавати в приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку яка входить в склад земель смуги відведення державної залізниці, а відповідно рішення ради в цій частині є незаконним.

Згідно вимог п. "г" ч.3 ст.152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, що свідчить про обгрунтованість позовних вимог в цій частині.

Підтвердженням цього висновку суду є також і те, що відповідно до п."б" ч.4 ст.84 ЗК України, землі під державними залізницями не можуть передаватися у приватну власність, а невиконання вказаного положення безумовно тягне за собою скасування незаконного рішення.

На думку суду вказане рішення підлягає скасуванню частково в частині передачі ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0166 га для ведення особистого селянського господарства, яка входить в склад ділянки площею 0,3648 га.

Заявляючи вимогу про визнання незаконним і скасування рішення виконкому Сторожинецької міської ради, позивач крім цього, посилаючись на те що це рішення є незаконним, просив також визнати недійсним і договір дарування земельної ділянки серії ЯЗ №300927 на право власності на земельну ділянку площею 0,3646 га, який був виданий ОСОБА_4, на підставі рішення міської ради.

Положеннями ст.155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Виходячи з цього, суд вважає, що договір дарування виданий на земельну ділянку площею 0,3646 га для ведення особистого селянського господарства, яка частково накладається на земельну ділянку позивача загальною площею 0,0166 га має бути визнаний незаконним тільки в частині земельної ділянки яка накладається на іншу, а саме в розмірі 0,0166 га.

Вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності до спірних вимог, суд, зважає на заяву виконкому Сторожинецької міської ради про застосування наслідків спливу строку позовної давності та виходить з наступного.

Згідно вимог ст.ст. 256, 257, 260, 267 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Зважаючи на предмет позову та виходячи із правила, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, суд знаходить, що позивачем строки позовної давності не порушені, оскільки про спірне рішення міської ради чи про наявний державний акт, позивач не знав і не міг знати ні в момент його прийняття ні в подальшому. Днем коли позивач довідався про порушення його прав, на думку суду, була дата відповідного акту складеного за результатами інвентаризації земель.

Крім того суд вважає, що на вказані вимоги поширюється спеціальна позовна давність визначена п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 року № 4176, який набрав чинності з 14.01.2012 року і згідно якого особа має право звернутися до суду в строк до 14.01.2015 року, з позовом про визнання незаконним правового акту органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право цієї особи.

Судові витрати по справі, зважаючи на правила статті 88 ЦПК України, підлягають стягненню із відповідачів на користь позивача.

На підставі ст. ст. 67, 68, 80, 83, 84, 116, 118, 126, 152, 155, 158 ЗК України, ст.11 Закону України "Про транспорт" ст.6 Закону України "Про залізничний транспорт" ст.19 Конституції України, ст.ст. 256, 257, 260, 267, 268, 388 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 213, 215, 223 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця" - задовольнити.

Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Сторожинецької міської ради № 97 від 20.05.1994р. в частині виділення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_5 площею 0,0166 га. для ведення особистого підсобного господарства, що перетинається із смугою відведення ДТГО «Львівська залізниця»;

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки серії ВСР № 303359 від 22.03.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1184, де ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку, площею - 0,3648 га для особистого підсобного господарства в частині перетину земельної ділянки площею 0,0166 га та скасувати його державну реєстрацію.

Витребувати від ОСОБА_4 частину земельної ділянки за кад. номером 7324510100:04:002:0066 площею 0,0166 га, що перетинається із смугою відведення ДТГО «Львівська залізниця»;

Стягнути з Сторожинецької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок, на відшкодування понесених судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: