Ухвала

від 05.03.2015 по справі 807/3243/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 р. Справа № 876/626/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Довгої О.І., Каралюса В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгірський хлібокомбінат» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у адміністративній справі №807/3243/14 за позовом Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгірський хлібокомбінат» про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Міжгірському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгірський хлібокомбінат» про стягнення податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб в сумі 14125,68 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгірський хлібокомбінат» на користь Державного бюджету України заборгованість по орендній платі з юридичних осіб у сумі 14125,68 грн. за рахунок коштів, які належать йому на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на розрахункових рахунках.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема вважає, що позивач порушив норми ст.ст. 75, 76, 86 Податкового кодексу України та вважає,що позивач повинен був звернутись до суду в порядку ст. 183-3 КАС України. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Сторони в судове засіданні не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідач надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності у зв'язку із тим, що відповідачем сплачений податковий борг в розмірі 14125, 68 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Станом на 15.10.2014 року за ТОВ «Міжгірський хлібокомбінат» значився податковий борг в сумі 20125,68грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб.

23.05.2014р. ДПІ у Міжгірському районі подала до суду позовну заяву про стягнення з товариства 10032,69 грн. податкової боргу. Ухвалою Закарпатського окружної адміністративного суду від 23.07.2014 року (справа №807/1839/14) провадження у справі закрито у зв'язку із клопотанням позивача про відмову від позову. Клопотання позивача мотивоване повним погашенням ТОВ «Міжгірський хлібокомбінат» боргу у розмірі 10032,69 грн.

Після подачі до суду позову по справі №807/1839/17 заборгованість TOB «Міжгірський хлібокомбінат» за цим платежем змінювалася наступним чипом.

30.05.2014р., 30.06.2014р., 30.07.2014р., 30.08.2014р., 30.09.2014р. відповідачу кожного разу нараховувалося 4953,73грн. орендної плати на підставі поданих ним декларацій від 19.05.2014р., від 19.06.2014р., від 17.07.2014р., від 17.08.2014р. та від 20.09.2014 р.

Відповідач вносив до бюджету кошти на сплату орендної плати: 29.05.2014р. сплачено 1621.04грн., 24.06.2014р. - 10000,00грн., 26.06.2014р. - 36.83грн., 30.07.2014р. - 1150.00 грн., 15.09.2014р. -2200,00грн., 16.10.2014 р. - 4000, 00 грн., 22.10.2014 р. - 2000,00 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав що за відповідачем рахується податковий борг у сумі 14125,68 грн., який не сплачений до бюджету та являється узгодженим.

Колегія суддів апеляційного погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники, землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Пунктом 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Статтею 54 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Приписами Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до ст. 129 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, Відповідачу було проведено нарахування пені в сумі 301,71 грн.

Отже, на момент розгляду справи за ТОВ «Міжгірський хлібокомбінат» рахується податковий борг по орендній платі з юридичних осіб 14125,68 грн.

Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України, якою передбачені обов'язки платника податків, одним із обов'язків є обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми \ грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з несплатою узгоджених сум Відповідачу на підставі п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України, було виставлено податкову вимогу від 03.03.2014 р. №31-11(а.с.18) про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями. Дана вимога була вручена особисто відповідачу 12.03.2014 р., у відповідності до відмітки на корінці вищезазначеної вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.28 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Нормами п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України зазначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Крім того, відповідно до п. 56.11. ст. 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання самостійно визначене платником податків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за відповідачем рахується податковий борг у сумі 14125,68 грн., який не сплачений до бюджету, являється узгодженим та відповідачем не вжито достатніх заходів щодо погашення в добровільному порядку заборгованості по самостійно узгодженому податковому зобов'язанню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Що стосується доводів апелянта про те, що позивач необхідно було звертатись до суду із поданням в порядку ст. 183-3 КАС України, то такі судом до уваги не беруться, оскільки податковий орган вправі самостійно визначити порядок звернення до суду.

Щодо посилань апелянта на акт камеральної перевірки, то сторонами не представлено будь-яких доказів на підтвердження даної обставини.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгірський хлібокомбінат» - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у адміністративній справі №807/3243/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді О.І. Довга

В.М. Каралюс