Рішення

від 05.03.2015 по справі 914/4639/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2015 р. Справа № 914/4639/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Пам'ять-Плюс", м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства "Синевирка", м. Дубляни Жовківського району Львівської області

про стягнення 48 413, 10 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від позивача: Наконечна О.-А.Є. - представник

від відповідача: Марчук Г.О. - представник

Зміст ст.22 ГПК України представникам сторін роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Пам'ять-Плюс" до Приватного підприємства "Синевирка" про стягнення 48 413, 10 грн.

Ухвалою суду від 31.12.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.01.2015 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідній ухвалі суду.

Ухвалою суду від 02.03.2015 р. продовжено строк вирішення спору в межах строків, визначених ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав наведених у позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Пам'ять-Плюс" (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Приватного підприємства "Синевирка" (надалі - відповідач) про стягнення 48 413, 10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.04.2014 р. між ним (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 06 (надалі - договір). Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування наступні нежитлові приміщення: складські приміщення, площею 219, 42 кв.м., що знаходяться в будівлі літера Б-1; офісні приміщення, площею 34, 20 кв.м., що знаходяться в будівлі літера Б-5, загальною площею 253, 62 кв.м., та які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 367.

Згідно п. 4.1 договору розмір щомісячної орендної плати складає 7 098, 66 грн. Крім того, умовами договору передбачено, що відповідач зобов'язаний сплачувати комунальні платежі за користування об'єктом оренди.

Пунктом 5.3.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата сплачується відповідачем у національній валюті України, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, що передує розрахунковому, тобто шляхом передоплати на підставі рахунку виставленого позивачем (п. 4.3 договору).

В порушення умов договору відповідач своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати в розмірі 13 777, 10 грн. та комунальних платежів в розмірі 154, 66 грн. не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 13 931, 76 грн.

07.07.2014 р. позивач на адресу відповідача надіслав вимогу про сплату вказаної заборгованості, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

На підставі п. 3.5.1 договору, 15.07.2014 р. позивачем розірвано договір оренди в односторонньому порядку, про що в той же день було повідомлено відповідача.

Крім цього, відповідно до п. 2.5 договору, після закінчення строку дії договору, а також у випадку його дострокового розірвання або припинення, відповідач зобов'язаний протягом 3 календарних днів повернути об'єкт оренди позивачу на підставі акту приймання-передачі, що має бути підписаний обома сторонами.

Об'єкт оренди відповідачем не був повернутий позивачу та не звільнений відповідачем від належного йому майна, внаслідок чого позивачем було здійснено опис цього майна та вилучено орендовані приміщення з користування, про що 25.07.2014 р. складено акт вилучення з користування нежитлових приміщень.

Позивач 15.08.2014 р. звернувся до відповідача з листом в якому запропонував звільнити та передати орендовані ним приміщення позивачеві. Вказаний лист був залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 13 931, 76 грн. - заборгованість із орендної плати та комунальних платежів, а також, на підставі п. 6.2 договору, 34 481, 34 грн. пені.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив з мотивів, що позивачем, не зважаючи на те, що відповідачем орендна плата частково була сплачена, а саме: за квітень 2014 р. в повному розмірі та за травень - частково в розмірі 5 000, 00 грн. (дата сплати 04.07.2014 р.), були заблоковані орендовані відповідачем приміщення, та не допущено його працівників до робочих місць, не допущено до бухгалтерських та інших документів, до товарів, про що відповідачем 27.06.2014 р. складено акт про блокування і заборону допуску до орендованих приміщень та протидію законній господарській діяльності.

Зважаючи на те, що позивач повідомив відповідача про блокування орендованих приміщень та його майнових активів не до початку такого блокування, а після блокування, відповідач був позбавлений права здійснити дії по запобіганню нанесенню шкоди належним йому товарам, оскільки в цих приміщеннях знаходилися товари з коротким терміном придатності (масло, кондитерські вироби, мінеральні води), тобто відповідач не міг вивезти ці товари з орендних приміщень.

Також, представник відповідача зазначив, що хоча право позивача обмежити доступ до орендованих приміщень дійсно передбачено договором, проте така умова договору не відповідає нормам чинного законодавства. Таким чином, відповідач фактично був позбавлений права користування орендованими приміщеннями, власним майном та продукцією з 27.06.2014 р., тому на думку представника відповідача, його заборгованість щодо сплати орендної плати складає 8 250, 83 грн. та з комунальних платежів 154, 66 грн., які він повинен був сплатити за користування орендними приміщеннями до 26.06.2014 р. включно. Нарахування орендної плати та комунальних платежів після вказаної дати є неправомірним. Аналогічної думки відповідач дотримується і щодо пені за прострочення сплати орендної плати, яка на його думку повинна бути нарахована на заборгованість, що виникла до 26.06.2014 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк та згідно із ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлено договором найму.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень від 11.04.2014 р. № 06, позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування наступні нежитлові приміщення: складські приміщення, площею 219, 42 кв.м., що знаходяться в будівлі літера Б-1; офісні приміщення, площею 34, 20 кв.м., що знаходяться в будівлі літера Б-5, загальною площею 253, 62 кв.м., та які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 367.

Згідно п. 4.1 договору розмір щомісячної орендної плати складає 7 098, 66 грн. Крім того, умовами договору передбачено, що відповідач зобов'язаний сплачувати комунальні платежі за користування об'єктом оренди.

Відповідно ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 5.3.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата сплачується відповідачем у національній валюті України, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, що передує розрахунковому, тобто шляхом передоплати на підставі рахунку виставленого позивачем (п. 4.3 договору).

Однак, відповідач свої зобов'язання по договору щодо сплати орендної плати та комунальних платежів належним чином не виконав, чим порушив вимоги п. 5.3.2 договору оренди.

Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача повідомив, що позивачем чиняться перешкоди у користуванні відповідачем орендованим майном, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для сплати орендної плати з моменту вчинення вказаних перешкод.

З приводу твердження відповідача, що у нього існує заборгованість з орендної плати та комунальних платежів лише до 26.06.2014 р., оскільки після цієї дати він був позбавлений права користуватися об'єктом оренди, суд зауважує наступне.

Частиною 6 ст. 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до п. 6.5 договору орендодавець може обмежити право орендаря користуватися об'єктом оренди і не допускати орендаря до приміщень об'єкту оренди, у випадку порушення орендарем зобов'язань, зокрема щодо внесення орендної плати.

Отже, визначальною умовою звільнення орендаря від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає, проте, як встановлено судом, саме через порушення орендарем (відповідачем) умов договору щодо сплати орендної плати та комунальних платежів, він був позбавлений позивачем можливості доступу до орендованих приміщень.

Представник відповідача в судових засіданнях доказів сплати заборгованості з орендної плати та комунальних платежів не представив, тому суд приходить до висновку, що відповідач без належних на те підстав своєчасно не сплачував орендну плату та комунальні платежі, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 13 931, 76 грн. За таких обставин, позовна вимога про стягнення вказаної заборгованості є обґрунтованою, тому підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 34 481, 34 грн. нарахованої за порушення строків оплати орендної плати та комунальних платежів, суд зазначає наступне.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку порушення порядку та строків внесення орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 29.05.2013 р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зазначив, що з огляду на положення частини шостої статті 231, частини другої статті 343 ГК України та статтей 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким би способом не визначався в договорі оренди (найму) розмір пені за прострочення платежу за відповідним зобов'язанням, стягнуто може бути лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України».

Таким чином, визначений згідно з договором розмір пені, не може перевищувати той розмір, який визначений законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Крім того, ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку пені долученого до позовної заяви, в порушення вимог ст. 232 ГК України, позивачем нарахована пеня за порушення строків оплати орендної плати за травень 2014 р. за період 243 дні (з 20.04.2014 р. по 04.07.2014 р., тобто за 74 дні, оскільки 04.07.2014 р. відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості в розмірі 5 000, 00 грн., а потім з 04.07.2014 р. по 19.12.2014 р., ще за 169 днів), а щодо заборгованості за червень 2014 р. пеня нарахована за 213 днів. Щодо нарахованої пені за липень 2014 р. період її розрахунку визначено вірно.

Тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за порушення строків оплати орендної плати нарахованої за травень в розмірі 428, 24 грн., за червень в розмірі 827, 99 грн. та за липень в розмірі 565, 26 грн.

Крім того, відмовляючи в стягненні пені нарахованої позивачем за квітень 2014 р., суд виходить з того, що сторонами строк сплати орендної плати за квітень 2014 р. не визначений, а приписи п. 5.3.2. договору не можуть бути застосовані, оскільки сам договір укладений лише 11.04.2014 р., а відтак неможливо встановити з якого часу відповідачем порушено строки щодо оплати орендної плати за вказаний місяць.

В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 315, 82 грн. за порушення строків оплати комунальних платежів, суд відмовляє, оскільки умовами договору не передбачено нарахування пені за несвоєчасну сплату комунальних платежів.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір покладається на нього пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд , -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Синевирка» (80381, м. Дубляни Жовківського району Львівської області, вул. Львівська, 1, код ЄДРПОУ 36587090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Пам'ять - Плюс» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 367, код ЄДРПОУ 35327681) суму в розмірі 16 337, 89 грн., з них:

- 13 777, 10 грн. - заборгованості зі сплати орендної плати;

- 154, 66 грн. - заборгованості зі сплати комунальних платежів;

- 1 821, 49 грн. - пені;

- 585, 64 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 12.03.2015 року.

Суддя Манюк П.Т.