Рішення

від 02.03.2015 по справі 916/26/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р.Справа № 916/26/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - Герус О.О.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Троїцький молочний завод" про стягнення 74906,30 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Троїцький молочний завод" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № Л-019 від 14.06.2012 р. в загальній сумі 74906,30 грн., посилаючись на наступне.

14.06.2012 р. між ТОВ „Троїцький молочний завод" та ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (правонаступником якого є ПАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго") було укладено договір про постачання електричної енергії № Л-019, умовами якого передбачено, що ПАТ „Одесаобленерго" продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок останнього з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу, визначені додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а ТОВ „Троїцький молочний завод" оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 9.4. договору останній укладено на строк до 31.12.2012 р. та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про припинення його дії або про перегляд його умов. Так, позивач вказує, що оскільки до цього часу жодною із сторін не було заявлено про припинення його дії або перегляд умов останнього, даний договір діє по теперішній час.

Пунктами 2.3.1., 2.3.3. договору встановлено обов'язки споживача виконувати умови договору, оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків" та „Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії".

Відповідно до п. 1 додатку № 2 „Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії" до договору покази засобів обліку відповідно до додатку „Перелік об'єктів Споживача" фіксуються 25 числа кожного місяця о 09.00 годині.

Пунктом 2 додатку № 2 „Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії" до договору передбачено, що споживач зобов'язаний самостійно здійснити зняття показів розрахункових засобів обліку, оформити „Акт про обсяги спожитої електричної енергії" у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, і в перший день наступного розрахункового періоду надати нарочно постачальнику за адресою: смт. Любашівка, вул. Леніна, 200.

Згідно із п. 4 додатку № 5 „Порядок розрахунків" до договору обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за „Актом про обсяги спожитої електроенергії" за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів. Розмір коштів, які має оплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію визначається на підставі поданого споживачем „Акта про обсяги спожитої електроенергії" як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу, який діяв на кінець розрахункового періоду на обсяг спожитої в розрахунковому періоді електроенергії (п. 5 додатку № 5 „Порядок розрахунків" до договору).

Як зазначає позивач, у липні 2014 р. відповідачем було спожито 17333 кВт.год електричної енергії на суму 21670,40 грн., що підтверджується актом про обсяги спожитої електричної енергії та рахунком-фактурою на оплату вартості спожитої електричної енергії, отриманим представником відповідача. Також у серпні 2014 р. відповідачем було спожито 6695 кВт.год електричної енергії на суму 9529,13 грн., що підтверджується актом про обсяги спожитої електричної енергії та рахунком-фактурою на оплату вартості спожитої електричної енергії, отриманим представником відповідача.

Відповідно до абз. 3 п. 2 додатку № 5 „Порядок розрахунків" до договору остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, нарахувань по протоколах порушень при користування електричною енергією, рахунків за перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції, 3% річних та інші платежі, згідно з умовами договору, здійснюються споживачем самостійно на протязі п'яти операційних днів з дня отримання рахунку. Таким чином, неналежне виконання умов договору у частині своєчасного проведення розрахунків за договором про постачання електричної енергії призвело до виникнення у відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію у період з липня 2014 р. по серпень 2014 р. у розмірі 31199,53 грн.

Крім того, позивач посилається на п. 2.3.4 договору, за яким відповідач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею ПАТ „Одесаобленерго" та електроустановками відповідача згідно з додатком „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Так, за ствердженнями позивача, у червні 2014 р. відповідачем було обчислено плату за перетікання реактивної електричної енергії виходячи з обсягу 13767 кВАрг на суму 504,27 грн., що підтверджується актом про обсяги спожитої електричної енергії та рахунком-фактурою на оплату вартості перетікання реактивної електричної енергії, отриманим представником відповідача. Також у липні 2014 р. відповідачем було обчислено плату за перетікання реактивної електричної енергії виходячи з обсягу 13 617 кВАрг на суму 542,76 грн., що підтверджується актом про обсяги спожитої електричної енергії та рахунком-фактурою на оплату вартості перетікання реактивної електричної енергії, отриманим представником відповідача. У серпні 2014 р. відповідачем було обчислено плату за перетікання реактивної електричної енергії виходячи з обсягу 8 815 кВАрг на суму 348,25 грн., що підтверджується актом про обсяги спожитої електричної енергії та рахунком-фактурою на оплату вартості перетікання реактивної електричної енергії, отриманим представником відповідача.

З огляду на те, що відповідач не здійснював оплати за перетікання реактивної електричної енергії, у останнього виникла заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії у період з червня 2014 р. по серпень 2014 р. у розмірі 1395,73 грн.

Поряд з цим відповідно до п. 2.3.2. договору відповідач зобов'язався дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору та режиму роботи електроустановки.

Згідно п. 5.1. договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії з помісячним розподілом (по формі додатку „Обсяги постачання електричної енергії споживачу").

У додатку № 1 до договору сторони узгодили щомісячні обсяги споживання електричної енергії на 2014 рік, а саме: червень 35000 кВт.год; липень 35000 кВт.год.

Відповідно до п.п. 2, 3 додатку № 1 до договору споживач має право протягом розрахункового періоду, але не пізніше ніж за день до зазначеного у додатку „Порядок розрахунків" до договору розрахункового дня, звернутися до постачальника електричної енергії із заявою на коригування договірної величини споживання електричної енергії. Договірні величини споживання електричної енергії на кожен місяць, визначені додатком, можуть бути скориговані постачальником електричної енергії не вище максимально припустимого обсягу споживання електричної енергії (згідно з величиною дозволеної потужності та режимом роботи, зазначеним у додатку „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" до договору) при виконанні споживачем наступних умов: надання постачальнику письмового звернення; виконання оплати обсягу електричної енергії на розрахунковий період з урахуванням обсягу коригування, у відповідності до умов, визначених у додатку „Порядок розрахунків" до договору до дати звернення.

Як зазначає позивач, 26.05.2014 року відповідач звернувся до ПАТ „Одесаобленерго" з листом № 68 щодо коригування договірних величин споживання електричної енергії в червні 2014 р. до 6300 кВт.год. В свою чергу ПАТ „Одесаобленерго" 27.05.2014 року було скориговано договірну величину споживання електричної енергії на червень 2014 року до 6300 кВт.год. Проте, за ствердженнями позивача, у червні 2014 р. споживачем було спожито 22786 кВт.год, тим самим було допущено перевищення договірної величини споживання електричної енергії у червні 2014 р. на 16 486 кВт.год. Отже, оскільки договірна величина споживання електричної енергії у червні 2014 р. складає 6300 кВт.год, а фактично було спожито 22786 кВт.год, відповідно перевищення договірних величин 16 486 кВт.год дорівнює сумі 18693,48 грн.

Аналогічно 01.07.2014 року відповідач звернувся до ПАТ „Одесаобленерго" з листом № 69 щодо коригування договірних величин споживання електричної енергії в липні 2014 р. до 2200 кВт.год. В свою чергу ПАТ „Одесаобленерго" 04.07.2014 р. було скориговано договірну величину споживання електричної енергії на липень 2014 року до 2108 кВт.год. до рівня фактичної оплати. Проте, позивач вказує, що у липні 2014 р. споживачем було спожито 17333 кВт.год., тим самим було допущено перевищення договірної величини споживання електричної енергії у липні 2014 р. на 15225 кВт.год., що складає суму в розмірі 18058,37 грн.

Згідно п. 4.2.2. договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 договору споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Пунктом 4 додатку № 1 до договору передбачено, що у випадку перевищення договірних величин споживання електричної енергії, споживач несе відповідальність згідно з частиною шостою статті 26 Закону України „Про електроенергетику".

Як вказує позивач, повідомлення № 711/65-02 від 02.07.2014 р. про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за червень 2014 р. було вручено відповідачу 04.07.2014 р., а повідомлення № 797/65-02 від 01.08.2014 р. про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за липень 2014 р. було вручено відповідачу 06.08.2014 р., про що свідчить його підпис на вказаних повідомленнях.

Наразі позивач посилається на положення абз. 3 п. 2 Додатку № 5 „Порядок розрахунків" до договору, яким передбачено, що остаточний розрахунок за перевищення договірних величин споживання електричної енергії здійснюється споживачем самостійно на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

При цьому позивач зазначає, що заборгованість за перевищення відповідачем договірних величин споживання електричної енергії у червні та липні 2014 р. відповідачем не була сплачена, що свідчить про неналежне виконання вказаних умов договору в частині своєчасного проведення розрахунків за договором про постачання електричної енергії.

До того ж п. 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. договору (вартість електричної енергії, за перетікання реактивної електричної енергії), з порушенням термінів, визначеній додатком „Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Зі змісту п. 7 додатку № 5 „Порядок розрахунків" до договору вбачається, що у разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, а сума боргу повинна бути сплачена з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних.

У зв'язку із тим, що відповідач у період з 02.08.2014 р. по 24.12.2014 р. належним чином не виконував договірні зобов'язання в частині своєчасної оплати вартості спожитої активної електричної енергії, позивачем нарахована відповідачу пеня у розмірі 2 986,87 грн. та 3% річних в сумі 346,75 грн. Аналогічно у зв'язку з несплатою відповідачем у період з 03.07.2014 р. по 24.12.2014 р. вартості перетікання реактивної електричної енергії позивачем була нарахована пеня у розмірі 144,21 грн. та 3% річних в сумі 16,90 грн.

Крім того, за несвоєчасне здійснення відповідачем платежів позивачем були нараховані інфляційні втрати у період з серпня 2014 року по листопад 2014 року включно на загальну суму 2064,46 грн.

Відтак, заявлена позивачем до стягнення сума складається з заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 31199,53 грн., пені за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії у розмірі 2986,87 грн., 3% річних за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії у розмірі 346,75 грн., інфляційних втрат за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії у розмірі 1970,02 грн., заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 1395,73 грн., пені за несвоєчасну оплату вартості перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 144,21 грн., 3% річних за несвоєчасну оплату вартості перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 16,90 грн., інфляційних втрат за несвоєчасну оплату вартості перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 94,44 грн., заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 36751,85 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.01.2015 р. позовну заяву ПАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/26/15-г, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 78-79). Так, відповідач зазначив, що за умовами укладеного сторонами договору № Л-019 від 14.06.2012 р. ПАТ „Одесаобленерго" продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. Відповідно до п. 2. додатку № 5 до договору „Порядок розрахунків" споживач до 25 числа місяця, що передує розрахунковому здійснює оплату за електроенергію самостійно авансовим платежем 100% вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору „Обсяги постачання електричної енергії споживачу", або вартості величини очікуваного споживання при звичайному відхиленні споживання електроенергії в розрахунковому періоді. Згідно з п. 2. додатку № 1 до договору споживач має право протягом розрахункового періоду, але не пізніше, ніж за день до зазначеного у додатку „Порядок розрахунків" до договору розрахункового дня, звернутись до постачальника електричної енергії із заявою на коригування договірної величини споживання електричної енергії, при цьому датою надходження є дата реєстрації письмового звернення у постачальника електричної енергії. В п. 3. додатку № 1 до договору зазначено, що у разі проведення споживачем оплати нижче або на рівні договірного обсягу електроспоживання. коригування договірних величин споживання електричної енергії не проводиться. На думку відповідача, листи № 68 та № 69, на які посилається позивач, датовані 26.05.2014 р. та 01.07.2014 р. і прийняті ПАТ „Одесаобленерго" 27.05.2014 р. та 04.07.2014 р. відповідно, тобто після спливу кінцевого строку, зазначеного в п. 2. додатку № 1 до договору та п. 2. додатку № 5 до договору. Крім цього, відповідач стверджує., що грошові кошти за спожиту відповідачем електричну енергію за період червень 2014 р. були сплачені в період з 26.06.2014 р. по 27.06.2014 р. в загальному розмірі 25398,08 грн., який за рівнем, є нижчим договірного обсягу. Відтак, відповідач вважає, що, виходячи з умов п. 3. додатку № 1 до договору, коригування договірних величин споживання електричної енергії в такому випадку взагалі не мало бути проведене. Таким чином, на думку відповідача, коригування договірних величин споживання електричної енергії в червні-липні 2014р було проведене позивачем з порушенням умов даного договору і не мало бути здійснене взагалі. В свою чергу враховуючи таке невірне коригування договірних величин споживання електричної енергії, яке не мало бути здійснене, відповідач стверджує, що нарахування заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 36751,85 грн. є неправомірним. Разом з тим відповідач вказує, що наявні в матеріалах справи рахунки-фактури №19/1 від 25.06.2014 р. та № 19/2 від 26.08.2014 р. не містять номер та дату необхідного договору за яким здійснюються платежі, тобто оформлені неналежним чином. Тому відповідач вважає, що зазначені рахунки-фактури не є платіжним (розрахунковим) документом згідно з умовами договору та п. 1 додатку № 5, а й відтак не можуть використовуватись позивачем як вимога щодо сплати за електричну енергію і не мають бути застосовані при розрахунку пені, інфляційних нарахувань і 3% річних.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

14.06.2012 р. між Відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Троїцький молочний завод" (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № Л-019, відповідно до п. 1.1. якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

В п. 2.1 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору з питань, що не обумовлені ним, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПККЕ).

Відповідно до п. 2.2. договору постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору.

В свою чергу відповідач як споживач згідно з п. 2.3.3 договору зобов'язується оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Згідно з п. 5.1. договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії на наступний рік споживач не пізніше 01 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії з помісячним розподілом (по формі додатку „Обсяги постачання електричної енергії споживачу"). У разі ненадання споживачем зазначених відомостей про розмір очікуваного обсягу електричної енергії на наступний рік до 01 листопада поточного року, а також неузгодження між сторонами обсягів електричної енергії на наступний рік по формі додатку „Обсяги постачання електричної енергії споживачу" діючий додаток 1 на поточний рік до договору вважається продовженим на наступний рік, тобто помісячні обсяги споживання електричної енергії зазначені у додатку 1 до договору є договірними величинами на наступний рік, до укладення сторонами нового додатку 1 до договору.

Відповідно до п. 9.4. договору останній набрав чинності з дня його підписання і укладено на строк до 31 грудня 2012 року. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як з'ясовано судом, жодна із сторін не зверталась з відповідною заявою про відмову від договору № Л-019 від 14.06.2012 р. після закінчення строку його дії, у зв'язку з чим вказаний договір є діючим.

При цьому слід зазначити, що під час дії договору у відповідності з вимогами Закону України „Про акціонерні товариства" постачальником електроенергії - ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" було змінено назву на Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго".

За ствердженнями позивача, останній сумлінно виконував свої обов'язки за договором, на відміну від відповідача, який недобросовісно ставився до покладених згідно з договором на нього зобов'язань, зокрема не своєчасно та не в повному обсязі розраховувався за спожиту активну електричну енергію та не дотримувався встановлених договором граничних величин споживання електричної енергії.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, укладений між сторонами по справі договір, за яким позивач здійснює постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як випливає зі змісту вищевказаного договору № Л-019, позивач взяв на себе зобов'язання постачати споживачеві електроенергію в обсягах та з врахуванням визначених договором умов, натомість відповідач як споживач згідно з договором зобов'язався оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії згідно з умовами додатків до договору.

Відповідно до п. 7.1 договору облік електроенергії, спожитої споживачем та або субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Згідно п. 7.5. договору на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка „Графік зняття показів засобів електричної енергії" оформлюються такі документи:

- акт про використану електричну енергію;

- акт результатів замірів електричної енергії.

Так, відповідно до п. 1. додатку № 2 „Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії" до договору, покази засобів обліку, відповідно до додатку „Перелік об'єктів споживача", фіксуються 25 числа кожного місяця о 09.00 годині.

Пунктом 2 додатку № 2 „Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії" до договору передбачено, що споживач зобов'язаний самостійно здійснити зняття показів розрахункових засобів обліку, оформити „Акт про обсяги спожитої електричної енергії" у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, і в перший день наступного розрахункового періоду надати нарочно постачальнику за адресою: смт. Любашівка, вул. Леніна, 200.

Згідно з п. 4 додатку № 5 „Порядок розрахунків" до договору, обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за „Актом про обсяги спожитої електроенергії" за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів. Розмір коштів, які має оплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію визначається на підставі поданого споживачем „Акта про обсяги спожитої електроенергії" як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу, який діяв на кінець розрахункового періоду на обсяг спожитої в розрахунковому періоді електроенергії (п. 5 додатку № 5 „Порядок розрахунків" до договору).

Згідно п. 1 додатку № 5 „Порядок розрахунків", що є невід'ємною частиною договору, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 25 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При цьому споживач до 25 числа місяця, що передує розрахунковому, здійснює оплату за електроенергію самостійно авансовим платежем 100% вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору „Обсяги постачання електричної енергії споживачу" або вартості величини очікуваного споживання при значному відхиленні споживання електроенергії в розрахунковому періоді. Розмір суми платежу розраховується споживачем самостійно як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу на очікуваний обсяг споживання електричної енергії, визначених на поточний розрахунковий період. Остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього договору здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку (п. 2 додатку № 5).

Пунктом 6.11 ПКЕЕ передбачено, що тривалість періоду здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні, тобто має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка.

Як з'ясовано судом, у липні 2014 р. відповідачем було спожито 17333 кВт.год електричної енергії на суму 21670,40 грн., що підтверджується актом про обсяги спожитої електричної енергії та рахунком-фактурою на оплату вартості спожитої електричної енергії, отриманим представником відповідача. Також у серпні 2014 р. відповідачем було спожито 6695 кВт.год електричної енергії на суму 9529,13 грн., що підтверджується актом про обсяги спожитої електричної енергії та рахунком-фактурою на оплату вартості спожитої електричної енергії, отриманим представником відповідача.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити таку електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства згідно виставлених рахунків-фактур на оплату вартості спожитої електроенергії, копії яких поряд з вказаними актами наявні в матеріалах справи.

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, відповідач не здійснив повної оплати за спожиту активну електричну енергію у період з липня 2014 року по серпень 2014 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 31199,53 грн. (21670,40 грн. + 9529,13 грн.).

Так, наявність вказаної суми боргу відповідач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наразі несплатою позивачу вищевказаної суми заборгованості за спожиту активну електроенергію за договором № Л-019 відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Пунктом 1.1. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 р. передбачає, що електрична енергія (активна) - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

Відповідно до п.п. 1 п. 8.1. Правил постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України.

Згідно із п. 10.2. Правил споживач зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії відповідно до умов договору.

Також пунктом 2.3.4 договору передбачено, що відповідач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею ПАТ „Одесаобленерго" та електроустановками відповідача згідно з додатком „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Згідно з п. 9 додатку № 9 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" до договору передача показів розрахункових засобів обліку реактивної електроенергії за розрахунковий період здійснюється порядком і в терміни згідно умов додатку „Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії".

З матеріалів справи вбачається, що у червні 2014 р. відповідачем було обчислено плату за перетікання реактивної електричної енергії виходячи з обсягу 13 767 кВАрг на суму 504,27 грн., що підтверджується актом про обсяги спожитої електричної енергії та рахунком-фактурою на оплату вартості перетікання реактивної електричної енергії, отриманим представником відповідача. Також у липні 2014 р. відповідачем було обчислено плату за перетікання реактивної електричної енергії виходячи з обсягу 13 617 кВАрг на суму 542,76 грн., що підтверджується актом про обсяги спожитої електричної енергії та рахунком-фактурою на оплату вартості перетікання реактивної електричної енергії, отриманим представником відповідача. У серпні 2014 р. відповідачем було обчислено плату за перетікання реактивної електричної енергії виходячи з обсягу 8 815 кВАрг на суму 348,25 грн., що підтверджується актом про обсяги спожитої електричної енергії та рахунком-фактурою на оплату вартості перетікання реактивної електричної енергії, отриманим представником відповідача.

Як встановлено судом, відповідач не здійснював оплати за перетікання реактивної електричної енергії, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії у період з червня 2014 р. по серпень 2014 р. у розмірі 1395,73 грн.

Так, пунктом 1.1. Правил передбачає, що плата за перетікання реактивної електроенергії -плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних електричних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки.

Відповідно до п. 6.33 Правил величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року № 19, та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Пунктом 3.1 Методики передбачено, що розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію в її мережу згідно з відповідними додатками до договорів, передбаченими Правилами, здійснюються з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000 кВт.год. та більше.

Відповідно до п.п. 1 п. 8.1. Правил, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України.

Згідно із п. 10.2. Правил споживач зобов'язаний здійснювати компенсацію перетікань реактивної електричної енергії з метою енергозбереження та дотримання показників якості електричної енергії.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 1395,73 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 36751,85 грн. суд зазначає наступне.

Згідно із п. 1.1. Правил договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Відповідно до п. 2.3.2. договору споживач зобов'язаний дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору та режиму роботи електроустановки.

Аналогічно в п.п. 22 п. 10.2. Правил передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечувати виконання встановлених режимів електроспоживання.

Згідно з п. 5.1. договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії з помісячним розподілом (по формі додатку „Обсяги постачання електричної енергії споживачу").

Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлені додатком № 1 є договірними величинами споживання електричної енергії (п. 5.2 договору). Так, у додатку № 1 до договору сторони узгодили щомісячні обсяги споживання електричної енергії на 2014 рік, а саме: червень - 35000 кВт.год; липень - 35000 кВт.год.

Відповідно до п.п. 2, 3 додатку № 1 до договору, споживач має право протягом розрахункового періоду, але не пізніше ніж за день до зазначеного у додатку „Порядок розрахунків" до договору розрахункового дня, звернутися до постачальника електричної енергії із заявою на коригування договірної величини споживання електричної енергії. Договірні величини споживання електричної енергії на кожен місяць, визначені додатком, можуть бути скориговані постачальником електричної енергії не вище максимально припустимого обсягу споживання електричної енергії (згідно з величиною дозволеної потужності та режимом роботи, зазначеним у додатку „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" до договору) при виконанні споживачем наступних умов: надання постачальнику письмового звернення; виконання оплати обсягу електричної енергії на розрахунковий період з урахуванням обсягу коригування, у відповідності до умов, визначених у додатку „Порядок розрахунків" до договору до дати звернення.

Згідно п. 5.5 договору споживач має право протягом поточного розрахункового періоду, зазначеного у додатку „Порядок розрахунків" до цього договору, звернутись письмово до постачальника за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії та граничної величини електричної потужності.

Пунктом 4.4. Правил передбачено, що споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

За результатами розгляду споживачу надсилається повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин або обґрунтована відмова здійснення коригування. Повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання та електричної потужності є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 6.14. Правил перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2014 року відповідач звернувся до ПАТ „Одесаобленерго" з листом № 68 щодо коригування договірних величин споживання електричної енергії в червні 2014 р. до 6300 кВт.год. В свою чергу ПАТ „Одесаобленерго" 27.05.2014 року було скориговано договірну величину споживання електричної енергії на червень 2014 року до 6300 кВт.год. Проте, у червні 2014 р. споживачем було спожито 22786 кВт.год, тобто відповідачем було допущено перевищення договірної величини споживання електричної енергії у червні 2014 р. на 16486 кВт.год, що є різницею вищезазначених показників (22786 кВт.год - 6300 кВт.год.).

Також 01.07.2014 року відповідач звернувся до ПАТ „Одесаобленерго" з листом № 69 щодо коригування договірних величин споживання електричної енергії в липень 2014 р. до 2200 кВт.год. ПАТ „Одесаобленерго" 04.07.2014 р. було скориговано договірну величину споживання електричної енергії на липень 2014 року до 2108 кВт.год. до рівня фактичної оплати. Проте, у липні 2014 р. споживачем було спожито 17333 кВт.год, тим самим було допущено перевищення договірної величини споживання електричної енергії у липні 2014 р. на 15225 кВт.год, що складає різницю вищезазначених показників (17333 кВт.год. - 2108 кВт.год.).

Згідно п. 4.2.2. договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Пунктом 4 додатку № 1 до договору передбачено, що у випадку перевищення договірних величин споживання електричної енергії, споживач несе відповідальність згідно з частиною шостою статті 26 Закону України „Про електроенергетику".

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Таким чином, відповідальність у вигляді додаткової плати за перевищення договірної величини споживання електроенергії прямо встановлено ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та умовами укладеного між сторонами договору.

Згідно із п. 6.16. Правил, обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору. Визначені відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, а також вартість різниці між найбільшою величиною споживаної електричної потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження, та договірною граничною величиною електричної потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

За розрахунком позивача, сума сплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в червні 2014 р. у кількості 16486 кВт.год склала 18693,48 грн., в липні 2014 року у кількості 15 225 кВт.год - 18 058,37 грн. З матеріалів справи вбачається, що відповідачу були вручені повідомлення № 711/65-02 від 02.07.2014 р. про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за червень 2014 р. (вручено 04.07.2014 р.) та повідомлення № 797/65-02 від 01.08.2014 р. про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за липень 2014 р. (вручено 06.08.2014 р.), про що свідчить його підпис на вказаних повідомленнях.

Згідно з положеннями абз. 3 п. 2 додатку № 5 „Порядок розрахунків" до договору остаточний розрахунок за перевищення договірних величин споживання електричної енергії здійснюється споживачем самостійно на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Однак, нарахована сума за перевищення відповідачем договірних величин споживання електричної енергії у червні та липні 2014 р. відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим заборгованість відповідача по сплаті вказаного перевищення складає 36751,85 грн. Заперечення відповідача у відзиві на позов щодо неправомірності коригування договірних величин споживання електричної енергії та відповідно відсутності підстав для нарахування відповідної плати за таке перевищення суд вважає необґрунтованими, оскільки коригування було проведено саме за ініціативою відповідача згідно Правил та умов договору, що не спростовано відповідачем належними доказами.

За таких обставин, суд вважає цілком правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача 36751,85 грн. за перевищення відповідачем договірних величин споживання електричної енергії у червні та липні 2014 р.

Поряд з вказаним в ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" зазначено, що споживач енергії несе відповідальність, зокрема, за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень частини 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, п. 4.2.1 договору передбачає, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4. цього договору (вартість електричної енергії , за перетікання реактивної електричної енергії), з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків" споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Зі змісту п. 7 додатку № 5 „Порядок розрахунків" до договору вбачається, що у разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені.

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором № Л-019 щодо здійснення оплати вартості спожитої активної електроенергії та вартості перетікання реактивної електричної енергії, а також те, що сторонами у договорі погоджено нарахування пені по день фактичної оплати, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 02.08.2014 р. по 24.12.2014 р. за несвоєчасну оплати вартості спожитої активної електричної енергії у розмірі 2986,87 грн., а також за період з 03.07.2014 р. по 24.12.2014 р. за несвоєчасну оплату вартості перетікання реактивної електричної енергії, відповідачу у розмірі 144,21 грн., виходячи з облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період прострочення, розрахунок якої додано до позову (а.с. 63). Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення вказаної суми пені.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В свою чергу згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

В п. 7 додатку № 5 „Порядок розрахунків" до договору зазначено, що сума боргу повинна бути сплачена з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних.

З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі № Л-019 не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості спожитої активної електроенергії та вартості перетікання реактивної електричної енергії, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних за період з 02.08.2014 року по 24.12.2014 року на суму несплаченої вартості спожитої активної електричної енергії, що складають 346,75 грн . Також цілком правомірним є нарахування позивачем 3% річних за порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії за період з 04.07.2014 року по 24.12.2014 року, що за розрахунком позивача склали в сумі 16,90 грн., розрахунок яких додано до позову (а.с. 64).

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (Постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97р. N 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 р. N 52/30).

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення та ухвалення по ньому судового рішення.

Так, суд вважає обґрунтованим здійснення позивачем нарахування інфляційних за порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості спожитої активної електроенергії, а також за порушення зобов'язання щодо сплати вартості перетікання реактивної електричної енергії. При цьому з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі від 03.04.1997 р. N 62-97р., судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань на загальну суму 2064,46 грн., доданий до позову (а.с. 65) та встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з обранням невірного індексу інфляції у заявленому періоді прострочення з серпня 2014 року по листопад 2014 року на суму боргу по спожитій активній електроенергії та з липня 2014 року по листопад 2014 року на суму боргу по реактивній електричній енергії. За таких обставин, судом здійснено перерахунок інфляційних збитків за весь період прострочення, на відповідну суму боргу по кожному виду електроенергії, а саме:

- за несплату 21670,40 грн. вартості активної електроенергії інфляційне збільшення за період з 02.08.2014 р. по 02.09.2014 р. склало 173,36 грн. (21670,40 грн. (сума боргу) х 1,008 (сукупний індекс інфляції) - 21670,40 грн.);

- за несплату 31199,53 грн. вартості активної електроенергії інфляційне збільшення за період з 03.09.2014 р. по 30.11.2014 р. склало 2308,77 грн. (31199,53 грн. (сума боргу) х 1,074 (сукупний індекс інфляції) - 31199,53 грн.);

- за несплату 504,72 грн. вартості реактивної електроенергії інфляційне збільшення за період з 04.07.2014 р. по 01.08.2014 р. склало 2,02 грн. (504,72 грн. (сума боргу) х 1,004 (сукупний індекс інфляції) - 504,72 грн.);

- на суму боргу 1047,48 грн. вартості реактивної електроенергії інфляційне збільшення за період з 02.08.2014 р. по 02.09.2014 р. склало 8,38 грн. (1047,48 грн. (сума боргу) х 1,008 (сукупний індекс інфляції) - 1047,48 грн.);

- на суму боргу 1395,73 грн. вартості реактивної електроенергії інфляційне збільшення за період з 03.09.2014 р. по 30.11.2014 р. склало 103,28 грн. (1395,73 грн. (сума боргу) х 1,074 (сукупний індекс інфляції) - 1395,73 грн.).

Таким чином, фактичний розмір інфляційних втрат позивача складає 2595,81 грн. В свою чергу оскільки заявлена до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка заявлена позивачем в розмірі 2064,46 грн., у т.ч. у розмірі 1970,02 грн. за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, у розмірі 94,44 грн. за несвоєчасну оплату вартості перетікання реактивної електричної енергії. Адже за приписами п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору, лише у разі наявності про це клопотання заінтересованої сторони. Так, в процесі розгляду позивачем не уточнювались та не змінювались позовні вимоги, також клопотання про застосування п. 2 ст. 83 ГПК позивачем не заявлялось.

Доводи відповідача у відзиві на позов щодо здійснення позивачем невірних розрахунків пені, 3% річних та інфляційних нарахувань з огляду на відсутність у виставлених на оплату рахунках-фактур номеру і дати договору, за яким здійснюються платежі, суд вважає безпідставними, оскільки відповідач не спростував наявність у нього обов'язку по сплаті спожитої вартості активної електроенергії та вартості перетікання реактивної електроенергії, до того ж існування іншого договору між сторонами на постачання електроенергії відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 31199,53 грн., заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 1395,73 грн., заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 36751,85 грн., пеня за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії у розмірі 2986,87 грн., пеня за несвоєчасну оплату вартості перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 144,21 грн., 3% річних за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії у розмірі 346,75 грн., 3% річних за несвоєчасну оплату вартості перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 16,90 грн., інфляційні втрати за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії у розмірі 1970,02 грн., інфляційні втрати за несвоєчасну оплату вартості перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 94,44 грн., що разом становить 74906,30 грн.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Троїцький молочний завод" про стягнення 74906,30 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Троїцький молочний завод" (66560, Одеська область, Любашівський район, с. Троїцьке; код ЄДРПОУ 30914155) на користь Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, б. 28„Б"; код ЄДРПОУ 00131713; р/р 2603730103777 в Одеському обласному управлінні ПАТ „Ощадбанк" м. Одеси, МФО 328845) заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 31199/тридцять одна тисяча сто дев'яносто дев'ять/грн. 50 коп., заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 1395/одна тисяча триста дев'яносто п'ять/грн. 73 коп., заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 36751/тридцять шість тисяч сімсот п'ятдесят одна/грн. 85 грн., пеня за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії у розмірі 2986/дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість/грн. 87 коп., пеня за несвоєчасну оплату вартості перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 144/сто сорок чотири/грн. 21 коп., 3% річних за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії у розмірі 346/триста сорок шість/грн. 75 коп., 3% річних за несвоєчасну оплату вартості перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 16/шістнадцять/грн. 90 коп., інфляційні втрати за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії у розмірі 1970/одна тисяча дев'ятсот сімдесят/грн. 02 коп., інфляційні втрати за несвоєчасну оплату вартості перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 94/дев'яносто чотири/грн. 44 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 10 березня 2015 р.

Суддя В.С. Петров