Ухвала

від 12.03.2015 по справі 804/534/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2015 рокусправа № 804/534/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажпроектбуд» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажпроектбуд» (далі - ТОВ «Спецмонтажпроектбуд») звернувся до суду з позовом до відповідача Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Криворізька ПОДПІ), в якому просить скасувати прийняте відповідачем 20.08.2013 року податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000262201 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 52404 грн., з яких за основним платежем в розмірі 34936 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 17468 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2014 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Криворізької ПОДПІ форми «Р» №0000262201 від 20.08.2013 року, на користь позивача стягнутий судовий збір в сумі 524,04 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Криворізькою ПОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01.08.2013 року по 06.08.2013 року Криворізькою ПОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Спецмонтажпроектбуд» з питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Трансстандарт-2002» за період липень - вересень 2012 року та з ПАТ «Ресурси Кривбасу» за червень - грудень 2012 року та січень 2013 року, за результатами якої складено акт №25/222/31932809 від 07.08.2013 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем на порушено п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України завищено суму податкового кредиту, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 34934,68грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Трансстандарт-2002» за жовтень 2012 року на суму 30440,83 грн., та по взаємовідносинам з ПАТ «Ресурси Кривбасу» з липня по грудень 2012 року, та лютий 2013 року на суму 4493,85грн.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на отриманих від інших податкових органів актах перевірки ТОВ «Трансстандарт - 2002» ПАТ «Ресурси Кривбасу» щодо відсутності реальності фінансово-господарських операцій зазначених контрагентів.

На підставі акту перевірки Криворізькою ПОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000262201 від 20.08.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 52404 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 34936 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17468 грн.

Оскаржене у адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Позивач оскаржив податкове повідомлення - рішення в судовому порядку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем з контрагентом ТОВ «Трансстандарт-2002» в 2012 році укладені договір та додаткова угода поставки нафтопродуктів, з ПАТ «Ресурси Кривбасу» договори поставки товаро-матеріальних цінностей та запчастин.

Здійснення господарської діяльності з вищезазначеними контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, специфікаціями, товаро-транспортними накладними, копіями банківських виписок тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до складу податкового кредиту за перевірений період часу віднесено суми ПДВ по виписаним контрагентами податковим накладним, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит зазначеного періоду.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту за перевірений період та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентами ТОВ «Трансстандарт-2002», ПАТ «Ресурси Кривбасу» господарських угод, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів протиправною, так як на час дії угод контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд першої інстанції правомірно врахував, що судовими рішеннями,які набули законної сили, визнані незаконними дії податкових органів щодо коригування податкової звітності ТОВ «Трансстандарт-2002» ,ПАТ «Ресурси Кривбасу» за актами перевірки, які стали підставою для перевірки позивача, та зобов'язано відновити в електронній базі даних ДПС України суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість , в тому числі за період фінансово-господарської діяльності з позивачем.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ «Трансстандарт-2002» , ПАТ «Ресурси Кривбасу», внаслідок збільшення податковим органом позивачу платежу з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0000262201 від 20.08.2013 року у загальному розмірі 52404 грн.- є неправомірним.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0000262201 від 20.08.2013 року є обґрунтованим та вірним.

Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КАС України правомірно присудив з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати в сумі 524,04 грн.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова