Постанова

від 13.03.2015 по справі 815/170/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 815/170/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року м. Одеса

15:59

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Філімоненка А.О.;

представника позивача - Пущенської О.А. (довіреність від 26.12.2014 року);

представника відповідача - Астахової Ю.М. (довіреність від 10.02.2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2014 року № 0003272201 та № 0003282201, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 15.10.2014 року № 0003272201 та № 0003282201.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 14.08.2014 року по 25.09.2014 року співробітники Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провели планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року 31.12.2013 року.

За результатами цієї перевірки 02.10.2014 року відповідач склав акт № 3459/15-54-22-03/19349403, яким встановлені порушення позивачем:

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України», в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток на суму 8468119,00 грн., у тому числі: три квартали 2012 року - на 4200,00 грн., 2013 рік - на 8463919,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 5984629,00 грн., у тому числі: липень 2012 року - на 4000,00 грн., вересень 2012 року - на 254,00 грн., березень 2013 року - на 226,00 грн., вересень 2013 року - на 576,00 грн., листопад 2013 року - на 35559447,00 грн., грудень 2013 року - на 2423626,00 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення:

- від 15.10.2014 року № 0003272201, яким позивачеві, за порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 12702179,00 грн., у тому числі за основним платежем 8468119,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 4234060,00 грн.;

- від 15.10.2014 року № 0003282201, яким позивачеві, за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8976944,00 грн., у тому числі за основним платежем 5984629,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 2992315,00 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області та вважає їх протиправними, винесеними з порушенням норм чинного законодавства та такими, що належать до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (т.1 а.с.6-10).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (т.1 а.с.90-96).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» зареєстроване рішенням виконавчого комітету Жовтневої Ради народних депутатів м. Одеси за № 468 від 25.03.1993 року (т.1 а.с.12).

Позивач зареєстрований та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області як платник податків з 23.01.2013 року за № 9493 згідно повідомлення про взяття на облік платника податків у зв'язку зі зміною місцезнаходження від 03.01.2013 року № 110/7/18-5 (т.1 а.с.13).

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» зареєстроване та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області як платник податку на додану вартість з 07.02.2013 року за № 200107093.

На підставі направлень від 13.08.2014 року № 437/15-54-22-01 (т.1 а.с.115), від 13.08.2014 року № 438/15-54-22-03 (т.1 а.с.117), від 13.08.2014 року № 439/15-54-22-01 (т.1 а.с.116), від 13.08.2014 року № 440/15-54-22-01 (т.1 а.с.118), від 13.08.2014 року № 441/15-54-17-03, від 18.09.2014 року № 478/15-54-22-01 (т.1 а.с.119), Наказів від 21.07.2014 року № 711 (т.1 а.с.113) та від 29.08.2014 року № 866 (т.1 а.с.114), в період з 14.08.2014 року по 25.09.2014 року співробітники Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провели планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року.

За результатами цієї перевірки 02.10.2014 року відповідач склав акт № 3459/15-54-22-03/19349403 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (код за ЄДРПОУ 19349403) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року» (т.1 а.с.11-80).

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України», в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток на суму 8468119,00 грн., у тому числі: три квартали 2012 року - на 4200,00 грн., 2013 рік - на 8463919,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 5984629,00 грн., у тому числі: липень 2012 року - на 4000,00 грн., вересень 2012 року - на 254,00 грн., березень 2013 року - на 226,00 грн., вересень 2013 року - на 576,00 грн., листопад 2013 року - на 35559447,00 грн., грудень 2013 року - на 2423626,00 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що у позивача відсутні належним чином складені та оформлені первинні документи, а також згідно актів ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.11.2013 року № 1936/22-01/301279224 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вторметекспорт» (код ЄДРПОУ 30127924) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період 01.01.2012 року по 30.09.2013 року», від 09.12.2013 року № 2260/26-59-22-01/30127924 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вторметекспорт» (код ЄДРПОУ 30127924) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.10.2013 року по 31.10.2013 року», від 13.11.2013 року № 1854/26-59-22-01/31681342«Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ферко» (код ЄДРПОУ 31681342) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.01.2012 року по 30.09.2013 року», акту ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.01.2014 року № 35/26-54-22-02-10/32663539 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Флавіта» (код ЄДРПОУ 32663539) щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період 01.11.2013 року по 30.11.2013 року», акту ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 11.004.2014 року № 812/14-04-22-02/24796736 «Про результати документальної позапланової невизної перевірки ПВПП «Промстройдеталь» (код за ЄДРПОУ 24796736) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з контрагентами ТОВ «Проф-Трейд» (код за ЄДРПОУ 32283867) за період з 01.07.2013 року по 30.09.2013 року, ТК «Веста» (код за ЄДРПОУ 38396318) за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року та ТОВ «Греймаркет» (код за ЄДРПОУ 38693972) за період з 01.09.2013 року по 30.11.2013 року», що свідчать про наявність ознак фіктивності та відсутності фактів реального здійснення господарських операцій.

08.10.2014 року позивач подав заперечення на акт перевірки від 02.10.2014 року № 3459/15-54-22-03/19349403 (т.1 а.с.101-102).

Відповідач 14.10.2014 року прийняв висновок № 26/3459/15-54-22-03/18, в якому зазначив, що висновки акту перевірки від 02.10.2014 року № 3459/15-54-22-03/19349403 відповідають вимогам чинного законодавства.

За наслідками перевірки позивача, податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

- від 15.10.2014 року № 0003272201, яким позивачеві, за порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 12702179,00 грн., у тому числі за основним платежем 8468119,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 4234060,00 грн. (т.1 а.с.81);

- від 15.10.2014 року № 0003282201, яким позивачеві, за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8976944,00 грн., у тому числі за основним платежем 5984629,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 2992315,00 грн. (т.1 а.с.82).

Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими.

Так, впродовж судового розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, одним із контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» було ТОВ «Юлярос», ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Ферко», ТОВ «Флавіта», ПВПП «Промстройдеталь», ПП «Гранд Стройгефест».

ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (покупець) та ТОВ «Юлярос» (продавець) уклали договір купівлі-продажу від 09.07.2012 року за яким продавець зобов'язаний передати покупцеві у власність товар, передбачений у рахунку протягом 5 днів з моменту одержання заявки на поставку товару, а покупець зобов'язаний прийняти товар, а також оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 даного договору (т.3 а.с.16-17).

Згідно з п.5.1 розділу 5 зазначеного договору оплата товару здійснюється на підставі рахунку продавця, що виставляється покупцеві шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця в термін 5 банківських днів з моменту підписання договору.

На виконання умов зазначеного договору позивач здійснив оплату за товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, що свідчить про реальність здійснення господарської операції (т.3 а.с.18-19).

Також, ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (покупець) та ТОВ «Вторметекспорт» (постачальник) уклали договір поставки товару на умовах СРТ № 15-10/2013 від 15.10.2013 року (т.1 а.с.196-200).

Відповідно до п.1.1 розділу 1 цього договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця олію соняшникову нерафіновану наливом врожаю 2013 року (товар), а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар.

Згідно з п.3.3 розділу 3 договору загальна вартість товару, що поставляється становить 13500000,00 грн. +/- 5 % в залежності від кількості товару. Пунктом 3.4 розділу 3 договору передбачено, що вартість товару, вказана у п.3.2 з урахуванням вартості завантаження товару в транспортний засіб постачальника, а також з урахуванням вартості транспортування за рахунок постачальника.

Відповідно до п.5.1 розділу 5 договору оплату за товар, який поставляється покупець проводить в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у вигляді 100 % оплати загальної вартості кожної окремої партії товару протягом 20 банківських днів з дати поставки товару.

20.12.2012 року ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (орендар) та ТОВ «Вторметекспорт» (орендодавець) уклали договір оренди за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування частину нежитлового приміщення 10 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 67/69, в стані, придатному для використання в якості офісу (т.2 а.с.247).

10.07.2013 року ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» та ТОВ «Вторметекспорт» уклали договір комісії № К-10-07/13.

На виконання умов зазначених договорів позивач здійснював оплату за поставлений товар та надані послуги відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, актів надання послуг, що свідчить про реальність здійснення господарських операцій (т.1 а.с.201-250, т.2 а.с.1-246, 248-249).

Також, ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (покупець) та ТОВ «Ферко» (продавець) уклали договір купівлі-продажу № 0112/2012 від 01.12.2012 року за яким продавець зобов'язаний продати, а покупець прийняти та оплатити сою, українського походження врожаю 2012 року (т.3 а.с.37-38).

Відповідно до п.4.1 розділу 4 договору ціна товару складає 4600,00 грн. за 1 тонну. Згідно з п.5.1 розділу 5 договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахунку покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця.

01.01.2013 року ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (замовник) та ТОВ «Ферко» (агент) уклали агентський договір за яким замовник доручає, а агент приймає на себе обов'язки надати замовнику допомогу в пошуку продавців залізорудного концентрату на експорт, здійснити дослідження ринку і визначити потенційних продавців залізорудного концентрату, надавати замовнику інші інформаційні і консультаційні послуги (т.3 а.с.87-88).

Згідно з п.3.1 розділу 3 договору сума винагороди агента у разі успішного виконання ним прийнятих на себе зобов'язань є твердою і визначається в сумі 12 грн. за кожну тонну залізорудного концентрату.

На виконання умов зазначених договорів позивач здійснював оплату за поставлений товар та надані послуги відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових та податкових накладних, виписок по рахунку, актів надання послуг, що свідчить про реальність здійснення господарських операцій (т.3 а.с.39-86, 89-102).

Також, ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (покупець) та ТОВ «Флавіта» (продавець) уклали договір купівлі-продажу № 222-11-13 від 01.11.2013 року за яким продавець приймає на себе зобов'язання передати, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (т.2 а.с.250-251).

Відповідно до п.1.2 розділу 1 договору під сільськогосподарською продукцією розуміється соя врожаю 2013-2014 року.

Згідно п.4.1 розділу 4 договору покупець здійснює розрахунок за товар після його отримання.

На виконання умов зазначеного договору позивач здійснював оплату за поставлений товар відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових та податкових накладних, виписок по особовому рахунку, що свідчить про реальність здійснення господарських операцій (т.3 а.с.1-15).

Також, ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (покупець) та ПВПП «Промстройдеталь» (постачальник) уклали договір поставки № 88МЮ-2013 від 08.08.2013 року за яким постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари (ланцюги, вантажозахватне і т.п.) (т.3 а.с.22-24).

Згідно з п.3.1.1 розділу 3 договору оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

На виконання умов зазначеного договору позивач здійснював оплату за поставлені товари відповідно до наявних в матеріалах справи видаткової та податкової накладних, платіжного доручення, що свідчить про реальність здійснення господарських операцій (т.3 а.с.20-21, 25).

Також, 01.11.2013 року ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (замовник) та ПП «Гранд Стройгефест» (агент) уклали агентський договір № 0111/13-МЮ за яким замовник доручає, а агент приймає на себе обов'язки надати замовнику допомогу в пошуку продавців експортних вантажів, здійснити дослідження ринку і визначити потенційних продавців відповідного вантажу, надавати замовнику інші інформаційні і консультаційні послуги (т.3 а.с.26-27).

Відповідно до п.2.4 розділу 2 договору зобов'язання агента вважаються виконаними в повному обсязі за фактом підписання сторонами відповідного акту приймання-здачі виконаних робіт (послуг).

Згідно з п.3.1 розділу 3 договору сума винагороди агента у разі успішного виконання ним прийнятих на себе зобов'язань є твердою і визначається в сумі 36 грн. за кожну тонну вантажу.

На виконання умов зазначеного договору позивач здійснював оплату за надані послуги відповідно до наявних в матеріалах справи акту виконаних робіт (зроблених послуг), податкової накладної, платіжних доручень, що свідчить про реальність здійснення господарських операцій (т.3 а.с.28-33).

Суд критично ставиться до доводів відповідача, що позивач не має належним чином оформлених первинних документів, в зв'язку з чим неможливо встановити право позивача на віднесення до складу валових витрат вартість придбаних та реалізованих товарів та послуг у зазначених вище контрагентів.

З огляду на те, що за договорами, укладеними позивачем з контрагентами, позивач придбав продукцію та послуги, суд робить висновок, що вказані господарські операції реально пов'язані з його господарською діяльністю.

Іншими словами, на думку суду, придбання продукції позивачем та надання послуг за вищезазначеними договорами, повністю узгоджується, є логічним та відповідає тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт перевезення вантажів, дає підстави робити висновок про наявність ознак фіктивності та відсутності фактів реального здійснення господарських операцій.

З огляду на Податковий кодекс України суд встановив, що товарно-транспортна накладна не передбачена в якості документа за наявності якого підприємство має право на включення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Також, суд встановив, що за отримання зазначених вище товарів та послуг позивач з своїми контрагентами розрахувався, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Дані факти підтверджується податковими накладними, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся, а також копіями відповідних документів про оплату продавцю вартості товарів та послуг, які є в матеріалах справи.

На підставі викладених обставин, суд вважає, що витрати за договорами укладеним з зазначеними вище контрагентами позивач правомірно включив до складу витрат.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України: «Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.6 цієї статті собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

З сукупного аналізу вказаних норм законів суд робить висновок, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами надавалися позивачеві послуги з продажу та постачання товару, а позивач в свою чергу здійснював оплату за ці послуги, що підтверджується матеріалами справи.

Крім цього, з огляду на матеріали справи, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені ними у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся.

Також суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Крім того, суд встановив, що позивач та його контрагенти ТОВ «Юлярос», ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Ферко», ТОВ «Флавіта», ПВПП «Промстройдеталь», ПП «Гранд Стройгефест» на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками ПДВ.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту отримання позивачем зазначених податкових накладних від контрагентів у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

При цьому факт виконання вказаними контрагентами позивача передбачених укладеними договорами послуг підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Більше того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Таким чином, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п.37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа».

Відповідно до пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 15.10.2014 року № 0003272201, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 12702179 (дванадцять мільйонів сімсот дві тисячі сто сімдесят дев'ять),00 грн., у тому числі за основним платежем 8468119 (вісім мільйонів чотириста шістдесят вісім тисяч сто дев'ятнадцять),00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 4234060 (чотири мільйони двісті тридцять чотири тисячі шістдесят),00 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 15.10.2014 року № 0003282201, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8976944 (вісім мільйонів дев'ятсот сімдесят шість тисяч дев'ятсот сорок чотири),00 грн., у тому числі за основним платежем 5984629 (п'ять мільйонів дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі шістсот двадцять дев'ять),00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 2992315 (два мільйони дев'ятсот дев'яносто дві тисячі триста п'ятнадцять),00 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» (код ЄДРПОУ 19349403) суму сплаченого судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім),20 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складений 13 березня 2015 року.

Суддя М.М. Кравченко