Постанова

від 13.03.2015 по справі 815/1115/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1115/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Грабової Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Одеської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить зобов'язати відповідача вчинити заходи щодо з'ясування кола осіб, які причетні до порушення трудових прав позивача, поновлення яких передбачено рішенням ЄСПЛ від 26.07.2012 р. по справі «Харук та інші проти України»; зобов'язати відповідача врегулювати питання про поновлення трудових прав позивача та надати звіт суду та позивачу про результати, передбачивши судовий контроль за виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2006 року по справі № 2-332/06 були повністю задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення її на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації та про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 19409,95 грн., проте до теперішнього часу рішення не виконано в повному обсязі. Рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Харук та інші проти України» від 26.07.2012 року державу Україна зобов'язано виконати зазначене рішення національного суду України і сплатити сатисфакцію, яке виконано частково. Обидва рішення не виконані в частині поновлення позивача на роботі, з приводу чого вона неодноразово зверталася до керівництва ООДА та Президента України з метою досудового вирішення питання щодо виконання судових рішень про поновлення на роботі, які виявилися безрезультатними. Позивач також послалась на п.5 ч.7 ст.3 Закону України «Про очищення влади» в контексті спірних правовідносин, зважаючи на те, що голова ООДА повинен вжити заходи щодо з'ясування кола осіб, які причетні до порушення трудових прав позивача, поновлення яких передбачено рішенням ЄСПЛ від 26.07.2012 р. по справі «Харук та інші проти України». При цьому, на думку позивача, саме голова ООДА є відповідальним за виконання вищезазначених рішень, у зв'язку із чим позивач просить зобов'язати голову ООДА врегулювати питання про її поновлення на роботі на виконання вищезазначених судових рішень.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, пославшись на рішення судів по справах, що розглядалися судами за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації. Так, позивач перебувала у трудових відносинах з Управлінням освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, отже голова Одеської обласної державної адміністрації не є учасником спірних відносин, на відміну від ДВС України, тому не може бути відповідальним за виконання рішень, постановлених у відношенні іншого суб'єкта правовідносин. Зважаючи на те, що рішенням ООАС від 12.09.2013 р. № 815/2821/13-а ДВС України зобов'язано вжити заходів по виконанню судових рішень, які покладені в основу даного адміністративного позову, та рішення ООАС від 07.08.2014 р. № 815/2899/14, яким ДВС України зобов'язано вжити заходів щодо виконання рішення ЄСПЛ від 26.07.2012 р. по справі «Харук та інші проти України» через виконання рішення ООАС по справі № 815/2824/13-а, представник відповідача вважала, що голова ООДА не повинен виконувати відповідні судові рішення, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2006 року по справі №2-332/06 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 щодо її поновлення на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 19 409,95 грн. Дане рішення підлягає негайному виконанню, проте, як зазначає позивач, й дотепер не виконано у повному обсязі.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року по справі «Харук та інші проти України», державу Україна зобов'язано, у тому числі, виконати рішення національного суду України, яке винесено на користь ОСОБА_1 і сплатити сатисфакцію. При цьому зазначене рішення виконано лише в матеріальній частині, а в частині зобов'язальних вимог (поновлення на роботі) рішення Європейського суду з прав людини та національного суду не виконані, що зумовило позивача звернутись за судовим захистом.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Савенко Л.І. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Одеської області від 28 квітня 2006 року, виконавче провадження №108 з примусового виконання виконавчого листа № 2-332/06, виданого 28 березня 2006 року Приморським районним судом м. Одеса, про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації, що підлягає негайному виконанню - закінчено. Виконавчий документ направлено до ліквідаційної комісії Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації для подальшого виконання.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації №299/А-2005 від 21 червня 2005 року прийнято рішення про ліквідацію управління освіти та науки облдержадміністрації.

Згідно повідомлення державного реєстратора відділу державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради «Про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису щодо рішення засновників про припинення юридичної особи в результаті ліквідації», 10 травня 2006 року до Єдиного державного реєстру внесений запис щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації: управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації код 02145062 м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83.

Отже боржника у виконавчому провадженні № 108 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-332/06, виданого 28 березня 2006 року, ліквідовано, проте рішення Приморського районного суду м. Одеса від 21 лютого 2006 року по справі №2-232/06 виконано не було.

Крім того, судом встановлено, що 26 липня 2012 року Європейський суд з прав людини ухвалив остаточне рішення у справі «Харук та інші проти України» (заява № 32562/07 від 16 липня 2007 року, заявник - ОСОБА_1), відповідно до якого держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 1, та 1500 (одну тисячу п'ятсот) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 2, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.

Згідно з постановою ВП №33914578 від 17 серпня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойко О.М. відкрито виконавче провадження з виконання рішення № 32562/07 виданого 26 липня 2012 року Європейським судом з прав людини, боржник - Держава, стягувач - ОСОБА_1; боржнику запропоновано самостійно виконати: рішення Європейського суду з прав людини у строк встановлений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

В ході виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харук та інші проти України» на користь стягувача - ОСОБА_1 стягнуто та перераховано 30942,50 грн. (еквівалент 3000 євро), та за рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 21 лютого 2006 року по справі №2-332/06 державою погашено заборгованість у розмірі 19 409, 95 грн.

Однак на момент розгляду справи рішення національного суду, яке відповідно до рішення Європейського суду з прав людини повинно бути виконано, в зобов'язальній його частині - поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації - не виконано.

При цьому відповідач по даній справі - голова Одеської обласної державної адміністрації не є стороною виконавчого провадження по виконанню рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2006 р. по цивільній справі № 2-332/06.

Вирішуючи спір, суд враховує, що передбачене ч.1 ст.72 КАС України звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні встановлює обов'язок суду враховувати такі обставини при вирішенні даної справи.

Так, згідно з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2014 р. по справі № 815/2833/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 р., судом не встановлена бездіяльність голови ООДА відносно часткового невиконання рішень Приморського районного суду м. Одеси по справі № 2-332/06 від 21.02.2006 року та Європейського суду з прав людини по справі «Харук та інші проти України» від 26.07.2012 року, оскільки голова ООДА не є уповноваженою особою на виконання зазначених рішень судів.

Крім того, суди дійшли вичерпного висновку про те, що голова Одеської обласної державної адміністрації не наділений повноваженнями про видання розпоряджень щодо поновлення трудових прав позивача, а саме про поновлення на роботі відповідно до рішень Приморського районного суду по цивільній справі № 2-332/06 від 21.02.2006 р., Європейського суду з прав людини по справі «Харук та інші проти України» від 26.07.2012 р.

З огляду на приписи Закону України «Про місцеві державні адміністрації», голова ООДА наділений повноваженнями щодо прийняття розпоряджень про призначення на посади та звільнення з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів.

У справі № 815/2833/14 судами також встановлено, що ОСОБА_1 не призначалася на зазначені посади (не була державним службовцем та була звільнена згідно приписів п.1 ст. 40 КЗпП України), а працювала на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації та звільнена була звільнена саме за наказом Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, що прямо зазначено в рішенні Приморського районного суду м. Одеси по справі № 2-332/06 від 21.02.2006 р.

Виходячи з наведеного, суди дійшли висновку про те, що голова Одеської обласної державної адміністрації відповідно не наділений повноваженнями про видання розпоряджень щодо поновлення трудових прав позивача, а саме про поновлення на роботі відповідно до рішень Приморського районного суду по цивільній справі № 2-332/06 від 21.02.2006 р., Європейського суду з прав людини по справі «Харук та інші проти України» від 26.07.2012 р.

З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимого щодо зобов'язання відповідача - голову ООДА врегулювати питання про поновлення трудових прав позивача та надати звіт суду та позивачу про результати, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та є безпідставними. При цьому судовим рішенням по справі № 815/2833/14, яке набрало законної сили, судами вже було встановлено, що голова ООДА не є виконавцем рішень Приморського районного суду по цивільній справі № 2-332/06 від 21.02.2006 р., Європейського суду з прав людини по справі «Харук та інші проти України» від 26.07.2012 р.

Крім того, не підлягаючими до задоволення суд вважає й вимоги про зобов'язання відповідача вчинити заходи щодо з'ясування кола осіб, які причетні до порушення трудових прав позивача, поновлення яких передбачено рішенням ЄСПЛ від 26.07.2012 р. по справі «Харук та інші проти України».

Як на правову підставу для задоволення позову в цій частині ОСОБА_1 послалась на приписи п.5 ч.7 ст.3 Закону України «Про очищення влади», відповідно до якого заборона, передбачена частиною четвертою статті 1 цього Закону, застосовується до посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі суддів, співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури та інших правоохоронних органів, стосовно яких встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, що вони своїми протиправними рішеннями, дією чи бездіяльністю призвели до порушення прав людини та основоположних свобод, визнаних рішенням Європейського суду з прав людини.

Суд враховує, що цей Закон визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні і жодним чином не уповноважує голову ООДА на вжиття заходів, про які позивач просить в даному позові. При цьому відповідні повноваження голови ООДА не передбачені ст.39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Доводи позивача про те, що приписи п.5 ч.7 ст.3 Закону України «Про очищення влади» поширюють свою дію на правовідносини, що склалися між нею та головою ООДА, суд оцінює критично та зазначає, що даною нормою розширено коло осіб, які підпадають під заборону обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), протягом п'яти років з дня набрання чинності відповідним рішенням суду.

Таким чином, як зазначеною нормою, так і Законом України «Про очищення влади» в цілому, питання поновлення позивача на роботі через виконання судових рішень жодним чином не регламентується та дію на спірні правовідносини не поширює.

В даному ж випадку, з огляду на пояснення позивача та викладені у позову доводи, а також довідки адміністрації Президента України від 27.01.2015 р. № 22/002801-15, між позивачем та відповідачем склалися відносини, врегульовані Законом України «Про звернення громадян». При цьому позивач не оскаржує дій або бездіяльності відповідача щодо розгляду її звернень в порядку Закону України «Про звернення громадян».

В контексті приписів КАС України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку, а обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004) у загальносоціологічному значенні категорія «інтерес» розуміється як об'єктивно існуюча і суб'єктивно усвідомлена соціальна потреба, як мотив, стимул, збудник, спонукання до дії; у психології - як ставлення особистості до предмета як до чогось для неї цінного, такого, що притягує. В юридичних актах термін «інтерес», враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об'єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.

У п.3.4 цього ж Рішення зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Конституційний Суд України вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З огляду обґрунтування позовних вимог, позивач вважає голову ООДА відповідальним за виконання рішень судів щодо її поновлення на роботі, у зв'язку із чим вважає за необхідне через судовий захист зобов'язати голову ООДА на вчинення певних дій, які на її особисту думку призведуть до поновлення її порушених прав.

Розглядаючи спір, суд може давати оцінку лише питанням факту та права і з огляду на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України 21.10.2010 року № П-278/10.

Аналіз приписів КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя. Суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за ч.3 ст.2 КАС України.

Відомо, що затримка у виконанні судового рішення може за певних обставин бути виправдана, але не за рахунок звуження суті права, яке захищається статтею 6 Конвенції (див. справу «Іммобіліаре Саффі проти Італії», заява N 22774/93, п. 74).

Таким чином, ініціювання позивачем нового адміністративного спору, який по суті випливає з виконання іншого судового рішення, зокрема з порядку його виконання, - не відповідає належному способу захисту порушеного права позивача. До того ж таке звернення може мати наслідком звуження суті права, яке захищається статтею 6 Конвенції, та яке відновлено судовими рішеннями.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення КС України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003).

В даному випадку заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на приписах законодавства та не відповідають при цьому меті судочинства, оскільки не призводять до поновлення порушених прав позивача, адже дії, які позивач просить зобов'язати вчинити відповідача, не входять у його компетенцію та є прямим втручанням у його дискреційні повноваження.

Отже суд приходить до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають у повному обсязі, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Голови Одеської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 13 березня 2015 року.

Суддя

---

І.В. Завальнюк