Рішення

від 12.03.2015 по справі 902/221/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 березня 2015 р.

Справа № 902/221/15

за позовом :Приватного підприємства "Еталон-Бус" (21037, м. Вінниця, вул. Зодчих, 20/65)

до :відділу освіти Тростянецької районної державної адміністрації (24300, Вінницька область, смт. Тростянець, вул. Леніна,103 корп. А)

про стягнення 16923,87 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Головаченко Т.В.

Представники

позивача : Подолян Я.Д.,

відповідача : Павленка М.К.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов приватним підприємством "Еталон-Бус" до відділу освіти Тростянецької районної державної адміністрації про стягнення 16 923,87 грн. заборгованості; 166,54 3% річних.

Ухвалою суду від 23.02.2015 року порушено провадження у справі № 902/221/15 з призначенням судового засідання на 12.03.2015 року.

В судове засідання 12.03.2015 року з'явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивач позов підтримав лише в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки сума основного боргу відповідачем була погашена повністю, що підтверджується платіжним дорученням №155 від 26.02.2015р. на суму 15 874,69грн.

Представник відповідача позов визнає, про що зазначив у відзиві на позовну заяву № 209/01 від 05.03.2015 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивачем 16 червня 2014 року був складений та затверджений відповідачем дефектний акт про виявленні пошкодження та несправності автобуса БАЗ А 079, державний номер АВ 4498 АЕ, який потребував ремонту внаслідок пожежі.

19 вересня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладеного договір № 39/14 про проведення поточного ремонту автобуса БАЗ А 079, державний номер АВ 4498 АЕ.

Відповідно до п.1.1. договору виконавець зобов'язується проводити поточний ремонт автобуса БАЗ А 079 державний № АВ 4498АЕ.

Відповідно до п.1.2. договору сума договору 56342,69 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору, оплата за надані послуги по ремонту, проводяться по цінах, які склались у Продавця на день їх виконання по домовленості сторін у кожному окремому випадку на підставі підтверджуючих документів, актів виконаних робіт. Форма проведення розрахунку безготівкова.

Відповідно до п.4.2. договору роботи по ремонту автобус Замовника будуть проводитись на основі «акту здачі-прийняття робіт з технічного обслуговування та ремонту автобуса».

Відповідно до п. 5.1. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року.

На виконання умов договору позивачем були виконанні зобов'язання в повному обсязі, що стверджується обопільно підписаним актом № ЕБ-0000211 здачі-прийняття виконання поточного ремонту від 19 вересня 2014 року.

Претензій щодо виконаних робіт зі сторони відповідача не було.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок фактура № ПП-000441 від 19.09.2014 року.

На момент подання позову до суду відповідачем борг було сплачено частково в сумі 40 468,00 грн., що стверджується виписками банку. копії яких містяться в матеріалах справи.

Після подання позову до суду відповідачем було повністю погашено основну заборгованість платіжним дорученням №155 від 26.02.2015р. на суму 15 874,69грн. ноплаченим залишились 3% річних та інфляційні втрати.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Ч.2 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України - у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Матеріалами справи встановлено, що сума основного боргу в розмір 15874,69 грн. відповідачем сплачена повністю.

У пункті п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 15874,69 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 982,64 грн. інфляційних втрат та 66,54 грн. 3% річних.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідно до норм чинного законодавства, прийшов до висновку про правильність нарахування, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 15 874,69 грн. відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Стягнути з відділу освіти Тростянецької районної державної адміністрації (24300, Вінницька область, смт. Тростянець, вул. Леніна,103 корп. А; код ЄДРПОУ 02141466) на користь приватного підприємства "Еталон-Бус" (21037, м .Вінниця, вул. Зодчих, 20/65; код ЄДРПОУ 36967312) 982,64 грн. інфляційних втрат; 66,54 грн. 3% річних; 1827,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Повне рішення складено 13 березня 2015 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи