Рішення

від 10.03.2015 по справі 902/1827/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 березня 2015 р. Справа № 902/1827/14

за позовом : Управління державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області 21034, м.Вінниця, пров.Залізничний, 6

до : Вінницького міського палацу дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 22

про стягнення 2 186,84 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники сторін не з''явились

ВСТАНОВИВ :

Подано позов управлінням державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області до Вінницького міського палацу дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної про стягнення 2186,84 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 29.12.2014 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 04.02.2015 року.

04.02.15 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 10.03.15 р.

В судове засідання представники сторін не з''явились, причини неявки суду не повідомили, незважаючи на той факт, що про дату, час та місце проведення судового засідання останні були повідомлені особисто, про що свідчать їх власноруч здійснені підписи на розписці про оголошення перерви від 04.02.15 р.

Зважаючи на строки розгляду справи, передбачені ст.69 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК україни.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02.01.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 7300 на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при МВС України.

Відповідно до п.2.1. договору «Замовник» на умовах даного Договору доручає, а «Виконавець» приймає на себе зобов'язання по спостереженню за системою сигналізації та її обслуговуванню на об'єкті, який входить до дислокації (додаток №1, далі - Дислокація), що є невід'ємною частиною договору та зобов'язується терміново направити ГЗ ( групу затримки) в разі спрацювання сигналізації на такому об'єкті для відповідного реагування в дні та години, зазначені в дислокації. Межі такого об'єкту вказуються у плані (схемі) - додаток № 5 до Договору. За цим Договором «Виконавець» не приймає майно «Замовника» на зберігання і не вступає у володіння ним.

Відповідно до п.3.1. договору ціна охоронних послуг за цим договором є договірною і визначається Сторонами в Рахунку та протоколі узгодження договірної ціни (додатки №№ 2,3 до Договору), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.3.2. договору вартість охоронних послуг по Договору на кожний окремий місяць розраховується Сторонами на підставі дислокації та Розрахунку (Додатки №№ 1.2, до Договору), відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості. Оплата за послуги «Виконавця» здійснюється «Платником» в кінці поточного місяця після підписання сторонами акту виконаних робіт.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів «Замовника» на банківський рахунок «Виконавця».

Відповідно до п.8.3. договору у випадку несвоєчасної або неповної оплати послуг по договору, «Замовник» сплачує «Виконавцю» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ ( що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день, прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності.

Відповідно до п.8.4. договору у разі порушення платником зобов'язань, визначених у пункті 3.2. цього Договору, він сплачує «Виконавцю» (крім пені) погоджену Сторонами неустойку (штраф) у розмірі 10 відсотків від суми невиконаного своєчасно зобов'язання. Якщо порушення, про яке йде мова в цьому пункті, будуть систематичними в два і більше рази, платник сплачує «Виконавцю» штраф у розмірі 50 % від суми своєчасно не виконаного зобов'язання.

Відповідно до протоколу узгодження ціни, ціна за надані послуги становить: 0,70 грн. за одну годину охорони ПЦС за кожне приміщення зазначене в дислокації; 200 грн. в рік за технічне обслуговування однієї умовної установки сигналізації.

02.01.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 7301 на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при МВС України.

Відповідно до п.2.1. договору «Замовник» передає, а «Охорона» приймає під спостереження систему тривожної сигналізації, встановлену на об'єкті «Замовника», зазначену в дислокації - розрахунку (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору та негайно направляє наряд міліції охорони на об'єкт у разі спрацювання.

Відповідно до п.3.1. договору сума оплати за одну годину централізованого спостереження за цим договором визначається на підставі узгодженої протоколом Сторін договірної ціни охорони ( Додаток № 3 до Договору) і вказується в розрахунку ( Додаток № 2 до Договору).

Відповідно до п.3.3. договору оплата за послуги Виконавця здійснюється Замовником в кінці поточного місяця після підписання сторонами акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 7.1. договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об'єкта нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ суми прстроченої плати за кожний день прострочення платежу та штрафні санкції, передбачені законодавством.

Відповідно до додаткової угоди (узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони) (Додаток № 3 до договору № 7301 від 02.01.2013 року) - сторонами досягнута домовленість про договірну ціну за здійснення заходів охорони до договору, яка становить 200,00 грн. у т.ч. ПДВ.

Позивачем послуги надавались відповідно до укладених договорів.

Всього позивачем було надано послуг на загальну суму 1378,66 грн., що підтверджено актами прийому здачі виконаних робіт за листопад 2013р. №15-0046099 та грудень 2013р. №15-0050332.

Позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія про перерахування боргу на рахунок позивача.

Непроведення розрахунків відповідачем в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договорів, укладених між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Ч.1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.8.3. договору № 7300 у випадку несвоєчасної або неповної оплати послуг по договору, «Замовник» сплачує «Виконавцю» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ ( що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день, прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності.

Відповідно до п. 7.1. договору № 7301 у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об'єкта нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу та штрафні санкції, передбачені законодавством.

Відповідно до п.8.4. договору №7300 у разі порушення платником зобов'язань, визначених у пункті 3.2. цього Договору, він сплачує «Виконавцю» (крім пені) погоджену Сторонами неустойку (штраф) у розмірі 10 відсотків від суми невиконаного своєчасно зобов'язання. Якщо порушення, про яке йде мова в цьому пункті, будуть систематичними в два і більше рази, платник сплачує «Виконавцю» штраф у розмірі 50 % від суми своєчасно не виконаного зобов'язання.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Суд, перевіривши нарахування суми основного боргу, пені, неустойки, 3% річних та інфляційних втрат приходить до висновку, що позов обгрунтований, правомірний та підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача, які були надані в попередньому судовому засіданні, судом до уваги не приймаються, оскільки правовідносини між Вінницьким міським палацом дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної та ПАТ "Брокбізнесбанк" не є предметом розгляду даного спору.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити в сумі 2186,84 грн.

2. Стягнути з Вінницького міського палацу дітей та юнацтва імені Лялі Ратушної (м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 22, код ЄДРПОУ 21728007) на користь Управління державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області (пров. Залізничний, 6, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 08596825) 1378,66 грн. основного боргу, 89,86 грн. пені, 8,24 грн. індекс інфляції, 20,74 грн. 3% річних, 689,34 грн. неустойки та 1827,00 грн. судових витрат.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

4. Рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 13 березня 2015 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу 21034, м.Вінниця, пров.Залізничний, 6; 3 - відповідачу м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 22