Рішення

від 06.03.2015 по справі 910/29117/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2015Справа №910/29117/14 За позовом Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.І.К.»

про стягнення 24874,78 грн.

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - Дігтяр О.В., довіреність від 16.06.2014;

встановив :

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «Н.І.К.» про стягнення з відповідача 21500 грн. винагороди за укладеним сторонами у справі договором від 10.11.2011 № КБР-13/11/11, а також 1061,88 грн. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 3% річних у розмірі 808,89 грн. та 1504,01 грн. пені за прострочення платежів за договором.

Письмовим відзивом від 19.02.2015 на позовну заяву відповідач визнав суму заборгованості за договором від 10.11.2011 № КБР-13/11/11 у розмірі 20800 грн., зазначивши про необґрунтованість решти вимог про стягнення заборгованості за договором, а також неправильне визначення позивачем індексів інфляції при здійсненні розрахунку суми інфляційних нарахувань.

Крім того, письмовою заявою від 19.02.2015 позивач заявив вимогу про застосування до вимог про стягнення пені спеціальної позовної давності в один рік відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

В судове засідання 06.03.2015 представник позивача не прибув, причину неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надсилання за його належною юридичною адресою ухвали господарського суду.

З урахуванням обставин справи, думки присутнього у судовому засіданні представника відповідача суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини .

10.11.2011 між позивачем як організацією, що здійснює колективне управління авторськими правами, та відповідачем як Користувачем укладений договір № КБР-13/11/11 (далі за текстом - договір), відповідно до умов пункту 2.1 якого Користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (разом - Твори), а позивач надає Користувачу на умовах, визначених договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання та здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобов'язується виплачувати позивачеві винагороду (роялті) на умовах договору та відповідно до закону.

Відповідно до умов пункту 2.3 договору відповідач зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті) у визначеному договором розмірі не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який здійснюється платіж, після чого надати позивачу Акт про виплату роялті згідно з пунктом 2.5 договору.

У разі прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором позивач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожний день такого прострочення (пункт 2.6 договору).

Додатком № 2 до договору сторони встановили розмір щомісячної винагороди виходячи з фіксованої ставки у сумі 700 грн.

Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що довір діє з моменту його підписання сторонами до 10.11.2012. У випадку, якщо жодна сторона не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної у пункті 4.1 дати припинення договору, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же самих умовах (пункт 4.2 договору).

Станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом жодна з сторін договору не повідомила іншу про припинення договору, тому суд доходить висновку про продовження строку дії договору до 10.11.2015.

Протягом дії договору відповідач сплатив на розрахунковий рахунок позивача щомісячну винагороду за період користування невиключною ліцензією з листопада 2011 року по травень 2012 року у загальному розмірі 4900 грн., а також частково сплатив роялті за червень 2012 року у розмірі 200 грн.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та визнані відповідачем.

Заборгованість з роялті за період з червня 2012 року по листопад 2014 року з урахуванням здійснених позивачем оплат становить 20500 грн .

При цьому позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованість за вказаний період у розмірі 21500 грн ., не надавши відповідного розрахунку.

До стягнення з відповідача позивачем також заявлено інфляційні нарахування на суму заборгованості у загальному розмірі 1061,88 грн. З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку інфляційних нарахувань вбачається, що позивачем використані «сукупні індекси інфляції», що не відповідають індексам інфляції, зазначених у встановлених законом джерелах, зокрема, друкованому виданні «Урядовий кур'єр».

До стягнення з відповідача позивачем також заявлено 3% річних у розмірі 808,89 грн. та 1504,01 грн. пені за прострочення платежів за договором.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав .

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з неповною та несвоєчасною сплатою встановлених договором щомісячних платежів (роялті).

Правовідносини між сторонами у справі регулюються Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про авторські та суміжні права».

Відповідно до умов пункту 2.3 договору відповідач зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті) у визначеному договором розмірі не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем зобов'язання зі сплати встановлених договором платежів (роялті) у період з червня 2012 року по листопад 2014 року включно підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростовується.

Заборгованість з роялті за період з червня 2012 року по листопад 2014 року з урахуванням здійснених позивачем оплат становить 20500 грн .

При цьому позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованість за вказаний період у розмірі 21500 грн ., не надавши відповідного розрахунку.

З урахуванням фактичних обставин справи стягненню з відповідача підлягає заборгованість з щомісячних платежів у розмірі 20500 грн. В решті вимог про стягнення заборгованості з роялті слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до пункту 2.6 договору у разі прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором позивач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожний день такого прострочення.

До стягнення з відповідача позивачем заявлено 1504,01 грн. пені за прострочення платежів за договором за період з червня 2012 року по листопад 2014 року.

Письмовою заявою від 19.02.2015 позивач заявив вимогу про застосування до вимог про стягнення пені спеціальної позовної давності в один рік відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частин 3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням заяви відповідача про застосування до вимог про стягнення пені спеціальної позовної давності в один рік судом здійснено перерахунок суми пені (на підставі наданого позивачем до справи розрахунку, з урахуванням зазначених у ньому періодів). За розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягає пеня у розмірі 754,11 грн. В решті вимог про стягнення пені слід відмовити.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо суми 3% річних, суд доходить висновку про його обґрунтованість та необхідність задоволення вимоги про стягнення 3% річних у сумі 808,89 грн.

До стягнення з відповідача позивачем також заявлено інфляційні нарахування на суму заборгованості у загальному розмірі 1061,88 грн. З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку інфляційних нарахувань вбачається, що позивачем використані «сукупні індекси інфляції», що не відповідають індексам інфляції, зазначених у встановлених законом джерелах, зокрема, друкованому виданні - газеті «Урядовий кур'єр» за відповідні місяці.

За таких обставин судом здійснений власний розрахунок інфляційних нарахувань, виходячи з щомісячних сум заборгованості відповідача за договором, а також з періоду прострочення, зазначеного позивачем у позові.

Під час здійснення судом розрахунку інфляційних нарахувань на суми заборгованості за кожний окремий місяць враховані положення Рекомендацій Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, а також індекси інфляції, оприлюднені ф офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур'єр» за відповідні місяці.

За розрахунком суду сума інфляційних нарахувань на суму заборгованості відповідача за договором становить 4033,31 грн.

З урахуванням обсягу заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних нарахувань (1061,88 грн.) та відсутності у суду у даному випадку права виходу за межі позовних вимог відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягають інфляційні нарахування у розмірі, заявленому позивачем - 1061,88 грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у частині вимог про заборгованості за договором у розмірі 20500 грн., 754,11 грн. пені, 808,89 грн. 3% річних та 1061,88 грн. інфляційних нарахувань на суму заборгованості.

В решті позову слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, винну у виникненні судового спору, на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.І.К.», м. Київ, вул.. Бальзака, буд. 66, код 23726840, на користь Приватної організації «Українська ліга авторських та суміжних прав», м. Київ, вул. Бажова, 15/20, код 37396233, заборгованість за договором у розмірі 20500 грн., 754,11 грн. пені, 808,89 грн. 3% річних, 1061,88 грн. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 1827,00 грн. судового збору. Видати наказ позивачу після набрання рішення законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення складене та підписане 11.03.2015

Суддя В.О. Демидов