Постанова

від 03.03.2015 по справі 911/4279/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа№ 911/4279/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БУДТЕХНОСЕРВІС"

на рішення господарського суду Київської області від 05.12.2014 р.

у справі №911/4279/14 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТНА-ТРЕЙД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БУДТЕХНОСЕРВІС"

про стягнення 155042,18грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТНА-ТРЕЙД" (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БУДТЕХНОСЕРВІС" про стягнення 155 042,18грн. заборгованості, з яких: 122 006,33грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № 1742 від 01.07.2013р., № 2581 від 02.09.2013р. та № 2724 від 05.09.2013р. згідно договору поставки № 539240113 від 24.01.2013р., товар згідно договору поставки № 539240113 від 24.01.2013р., товар, 6 364,38грн. пені, 24 401,26грн. штрафу, 1 467,98грн. інфляційних втрат та 802,23грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 539240113 від 24.01.2013р.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.12.2014 р. у справі №911/4279/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БУДТЕХНОСЕРВІС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТНА-ТРЕЙД" 122006 (сто двадцять дві тисячі шість гривень) 33 коп. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № 1742 від 01.07.2013р., № 1975 від 15.07.2013р., № 2241 від 01.08.2013р., № 2581 від 02.09.2013р., № 2724 від 05.09.2013р. згідно договору поставки № 539240113 від 24.01.2013р., товар, 4757 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят сім гривень) 34 коп. пені, 24401 (двадцять чотири тисячі чотириста одну гривню) 26 коп. штрафу, 1467 (одну тисячу чотириста шістдесят сім гривень) 98 коп. інфляційних втрат, 582 (п'ятсот вісімдесят дві гривні) 13 коп. 3 % річних та 3064 (три тисячі шістдесят чотири гривні) 30 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 122 006,33грн. боргу за поставлений товар та штрафних санкцій в сумі 24 401,26грн. є обґрунтованими, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Дослідивши розрахунок пені, інфляційних втрат та річних, суд обмежив суму боргу, на яку здійснено нарахування пені та період її обрахунку, тому вимога про стягнення 6 364,38грн. пені задоволена частково у розмірі 4 757,34грн.; про стягнення 1 67,98грн. інфляційних втрат задоволена повністю, а вимога про стягнення 802,23грн. 3 % річних задоволена частково у розмірі 582,13грн.

При цьому, суд першої інстанції критично оцінив доводи відповідача про те, що сторони не досягали згоди про суму перерахунку та відповідно про зміну ціни, у зв'язку з чим позивачем неправомірно здійснено перерахунок боргу за несплачений товар, оскільки п. 5.2. договору сторони погодили можливість здійснення постачальником перерахунку ціни за несплачений товар за поточним курсом гривні щодо відповідної валюти.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БУДТЕХНОСЕРВІС" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Київської області від 05.12.2014 р. у справі №911/4279/14 частково, стягнувши з відповідача 73 889,56 грн. основного боргу, в іншій частині позову відмовити позивачу.

В обґрунтування апеляційних вимог, відповідач вказує на те, що товару передано на суму 109 129,80грн., з них оплачено 40 281,28грн., тобто заборгованість становить 73 889,56грн.. Відповідно до додаткової угоди до договору, сторони дійшли згоди що борг становить 89 377,72грн. Вимагаючи стягнення заборгованості збільшеної в наслідок зміні курсу гривні щодо євро/долара більш ніж на 3% з моменту відвантаження товару, позивач не надав суду обґрунтованого розрахунку збільшення суми та доказів, які підтверджують країну походження товару, відповідно і необхідність коригування ціни. З огляду на це, стягнення інфляційних втрат, виходячи з коригування суми боргу відносно іноземної валюти, на думку скаржника, є недоречним.

Крім того, відповідач наполягає на тому, що застосування п. 5.2 договору є неправомірним, оскільки п.7 додаткової угоди до договору, сторони передбачили, що будь-які штрафні санкції чи збитки що нараховані чи могли бути нараховані за неналежне виконання зобов'язань за договором, до дати підписання додаткової угоди, стягненню із покупця не підлягають.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно договору поставки № 539240113 від 24.01.2013 ціна товару вказується у видаткової накладній (специфікації) у національній валюті України (п.2.1); поставка здійснюється протягом 3-х робочих днів з дати оплати вартості товару, якщо інший строк не буде узгоджений сторонами у специфікації або іншому документі( п.3.2); покупець здійснює 100% передплату відповідно до рахунків-фактур, наданих постачальником. Постачальник має право відпустити товар без здійснення передплати або на умовах часткової передплати строком на 30 календарних днів, за таких обставин покупець зобов'язується провести повну оплату не пізніше останнього дня звітного періоду, в якому відвантажено товар (п.5.1); у випадку, якщо покупець не здійснив повну оплату товару протягом 30 календарних днів та при цьому відбулась зміна курсу гривні щодо євро або долара США більш ніж 3% з моменту відвантаження товару, постачальник має право перерахувати ціни за несплачений товар за поточним курсом гривні щодо відповідної валюти(п.5.2).

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наступними накладними, а саме: видатковою накладною №2724 від 05.09.2013р. на суму 5441,04 грн.; видатковою накладною №2581 від 02.09.2013 р. на суму 22354,02 грн.; видатковою накладною №1742 від 01.07.2013р. на суму 81334,74 грн. Відповідач частково розрахувався, що підтверджено сторонами.

Додатковою угодою № 1 від 25.03.2014 до договору поставки, сторони погодили, що заборгованість відповідача становить 89 377,72грн., яка підлягає сплаті на умовах розстрочення платежу. При цьому сторони погодили, що будь-яки штрафні санкції чи збитки, яки були нараховані або могли бути нараховані постачальником за неналежне виконання покупцем грошових зобов'язань за договором до дати підписання додаткової угоди, стягненню з покупця не підлягають, а постачальник відмовляється від їх стягнення(п.7).

На виконання умов додаткової угоди відповідач частково здійснив оплату поставленого товару, що підтверджується банківськими виписками: від 11.06.2014р. на суму 354,02 грн.; від 02.06.2014р. на суму 1000,00 грн.; від 21.05.2014р. на суму 1044,92 грн.; від 23.04.2014р. на суму 400,00 грн.; від 08.04.2014р. на суму 200,00 грн.; від 07.04.2014р. на суму 200,00грн.; від 18.04.2014р. на суму 28,02 грн. Отже, відповідачем сплачено 3226,96грн., тому сума заборгованості складає 86 151 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 180 ГК України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 524 ЦК України, зобов'язання повинно бути виражено у грошовій одиниці України - гривні, але сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання у іноземній валюті.

Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління Національного банку України N 200 від 30.05.2007 передбачені випадки, в яких дозволяється використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції стосовно застосування п.5.2 договору поставки з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.2 договору поставки №539240113 від 24.01.2013р., у випадку, якщо покупець не здійснив повну оплату товару, переданого йому постачальником протягом 30 календарних днів та при цьому відбулася зміна курсу гривні щодо євро або долара (в залежності від країни походження товару) більш ніж на 3 % з моменту відвантаження товару, постачальник має право перерахувати ціни за несплачений товар за поточним курсом гривні щодо відповідної валюти.

Як передбачено п. 1.2 цього ж контракту, асортимент, кількість та вартість товару вказуються у видаткових накладних та (або)у специфікаціях, які після оформлення є невід'ємною частиною цього договору.

Цей пункт договору цілком кореспондується з п. 2.1,а тому при здійсненні поставки товарно-матеріальних цінностей сторони вправі були вказати вартість товару в іноземній валюті та з урахуванням курсу Національного банку України - визначити вартість у національній валюті.

Проте, як вбачається з накладних: №2724 від 05.09.2013р. на суму 5441,04 грн.; №2581 від 02.09.2013 р. на суму 22354,02 грн.; №1742 від 01.07.2013р. на суму 81334,74 грн. ціна товару, знижка та загальна сума визначались лише в гривнях, без посилання на іноземну валюту.

На вимогу апеляційної інстанції, позивач надав суду копії митних декларацій, рахунків-фактур, інвойсів, проте зазначені документи не містять жодних посилань, що товар відправлявся для відповідача, а тому не можуть бути належними доказами в розумінні ст.32 ГПК України.

Видаткові накладні, що є предметом судового розгляду також не містять посилань на вищевказані документи. Крім того, відповідно до ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Таким чином, колегія суддів вважає, що до поставки товару по видаткових накладних: №2724 від 05.09.2013р. на суму 5441,04 грн.; №2581 від 02.09.2013 р. на суму 22354,02 грн.; №1742 від 01.07.2013р. на суму 81334,74 грн. п. 5.2 договору поставки №539240113 від 24.01.2013р. не застосовується.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, рішення господарського суду підлягає зміненню з урахуванням суми основного боргу, що становить 86 151грн., а отже підлягає перерахунку розмір штрафних санкцій, 3% річних та інфляції.

Колегія суддів не приймає до уваги зауваження відповідача щодо безпідставності нарахування інфляційних втрат, оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає (рішення Верховного Суду України від 28.03.2012 р. у справі N 6-36736вов10). Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.

Крім того, на думку колегії суддів, відповідач безпідставно зазначає про зміну позивачем підстав позову в уточненні позовних вимог від 21.11.2014р., оскільки за своєю суттю позивач лише додатково обґрунтував свої вимоги без будь-яких змін підстав позову.

Таким чином, за прострочення виконання зобов'язань з 01.07.2014р. по 18.09.2014р. розмір 3% річних становить - 566,47грн.; інфляційні втрати - 3 565,01грн.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань - 4 494,01грн.; штраф - 17 230грн.

За приписами ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що частиною другою статті 49 ГПК України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Таким чином, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає зміненню.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БУДТЕХНОСЕРВІС" задовольнити частково.

2. Частину 2 рішення господарського суду Київської області від 05.12.2014 р. у справі №911/4279/14 змінити і викласти у наступній редакції : Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "БУДТЕХНОСЕРВІС" (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7; ідентифікаційний код 20589354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТНА-ТРЕЙД" (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 103 / В літ. "А"/; ідентифікаційний код 31515550) 86 151грн. (вісімдесят шість тисяч сто п'ятдесят одна грн..00коп.) боргу, 4 494,01грн. (чотири тисячі чотириста дев'яносто чотири грн.. 01коп.) пені, 17 230грн.(сімнадцять тисяч двісті тридцять грн.. 00коп.) штрафу, 3 565,01(три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять грн.. 01коп.) інфляційних втрат, 566,47 грн. (п'ятсот шістдесят шість грн.. 47коп.) 3 % річних та 2 240,13грн. (дві тисячі двісті сорок грн. 13 коп.) судового збору.

3. В іншій частині рішення господарського суду Київської області № 911/4279/14 від 05.12.2014 залишити без змін.

4. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко