Рішення

від 24.02.2015 по справі 442/7184/14-ц

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 442/7184/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"24" лютого 2015 р.

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської обл.

в складі: головуючого - судді Дубеля Р.М.

при секретарі Півала І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Консул» про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

09 вересня 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним Договір про інвестиції в будівництво, укладений 19.04.2010 року між ним та Приватним підприємством «Консул», стягнути з останнього на його користь 71 500 грн. та 715 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 19.04.2010 року між ним та відповідачем в особі директора Кулика В.Я. було укладено Договір про інвестиції в будівництво, згідно умов якого він зобов'язувався фінансувати будівництво житла за рахунок власних коштів, у спосіб пайової участі у будівництві, а ПП «Консул» - прийняти пайовика у пайове будівництво житлового багатоквартирного будинку за адресою м. Дрогобич, АДРЕСА_1, здати будинок в якому буде розміщено вказане житло в експлуатації до 31.12.2010 року, а також передати йому у власність об'єкт нерухомості - житлову квартиру та всі документи на неї. На виконання взятих на себе зобов'язань по договору в період з 21.04.2010 року по 05.07.2010 року ОСОБА_1 інвестував в будівництво 71 500 грн., які були перераховані на рахунок відповідача, що підтверджується доданими квитанціями. Однак, відповідач не вжив належних заходів для виконання своїх обов'язків, а саме: у визначений в договорі термін будинок в експлуатацію не здав, а відтак об'єкт нерухомості (житлову квартиру) та документи на неї йому не передав.

Поряд з тим, вважає такий договір недійсним, так як має місце будівництво житла за рахунок коштів фізичної особи, у спосіб пайової участі у будівництві і дані правовідносини повинні б були регулюватися законодавством України щодо інвестиційної діяльності з врахуванням вимог Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» чого не було вчинено.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, дали пояснення, які по суті, змісту відповідають, викладеному у позовній заяві. Додатково пояснили, що всі намагання позивача врегулювати спір мирним шляхом не дало позитивного результату, директор ПП «Консул» лише обіцяв повернути його кошти. Фактично на даний час спірний будинок відповідачем не зведено. Просять позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив згідно поданого заперечення на позовну заяву.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Матеріалами справи встановлено, що 19 квітня 2010 року між ОСОБА_1 (інвестор) та ПП «Консул»(ЄДРПОУ 31416746, м. Дрогобич, вул. Бориславська,76) було укладено договір про інвестиції в будівництво, згідно якого пайовик зобов'язується здійснити фінансування будівництва житла за рахунок власних коштів у спосіб пайової участі у будівниці, а підприємство прийняти інвестора у пайове будівництво житлового багатоквартирного будинку за адресою - м. Дрогобич, АДРЕСА_1, шляхом фінансування інвестором цього будівництва. Також передбачений певний порядок фінансування такого (п.3.4.). Строк закінчення такого будівництва 31.12.2010 року. Пунктом 2.1. підприємство зобов'язалось передати інвестору у власність упорядковану квартиру загальною площею 40 кв.м., що складається з одної кімнати, розташована на п'ятому поверсі будинку за адресою м. Дрогобич, АДРЕСА_1.

На виконання такого договору ОСОБА_1 було передано 71 500 грн. (квитанції №48424301 від 21.04.2010 р., №48622217 від 30.04.2010 р., №49221767 від 28.05.2010 р., №50125246 від 30.06.2010 р., №50310828 від 05.07.2010 р.).

Оскільки між сторонами було укладено договір про інвестиції у будівництво, тому правовідносини і договори між сторонами повинні відповідати і регулюватися відповідними нормативними актами, а саме Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. № 1560-ХІІ та Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19 червня 2003р. № 978-ІV.

Згідно зі ч.3 ст. 4 Закону «Про інвестиційну діяльність» інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об'єктів визначаються виключно законами.

Встановлено, що зазначеного фонду фінансування будівництва утворено не було, чим порушувалося право інвестора на певний контроль та певну гарантію безпечності його внесків при виникненні негативних випадків.

Крім цього закону, сторонами не додержано обов'язкових умов будівництва житла, визначених у Законі «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», статтею 1 якого визначено, що цей Закон встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування масового будівництва житла та особливості управління цими коштами.

Сторонами не дотримані обов'язкові вимоги ст. ст. 9, 10, 18 Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» до цих правовідносин і судом встановлено, що правочини, які сторони вчинили насправді, не відповідають вимогам законів, що їх регулюють та, відповідно до ст. 215 ЦК України, повинні бути визнані судом недійсними.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право.

Вказаний договір укладений з порушенням ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, що є підставою для визнання недійсності правочину та недодержання в момент його вчинення вимог чинного законодавства.

Згідно п. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не мав права безпосередньо залучати кошти від фізичної особи для житлового будівництва та брати їх в управління, уклавши даний договір про інвестиції у будівництво, він на незаконних підставах одержав від позивача кошти в розмірі 71 500 грн., спосіб захисту порушеного права позивач визначив обґрунтовано, а тому слід захистити таке відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України шляхом визнання договору про інвестиції у будівництво від 19 квітня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Консул» недійсним та стягнути з останнього кошти в розмірі 71 500 грн. на користь позивача.

Окрім цього, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь позивача слід стягнути 715 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 10-11, 60, 88, 203, 209, 212-215 ЦПК України, Законом України «Про інвестиційну діяльність», Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір про інвестиції у будівництво від 19 квітня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Консул»(ЄДРПОУ 31416746, м. Дрогобич, вул. Бориславська 76, Львівської області).

Стягнути з Приватного підприємства «Консул» (ЄДРПОУ 31416746, м. Дрогобич, вул. Бориславська, 76, Львівської області) 71 500 грн. платежів та 715 грн. судового збору в користь ОСОБА_1, ідн. код. НОМЕР_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення - з дня отримання такого.

Суддя Р.М.Дубель