Рішення

від 23.02.2015 по справі 761/21161/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/21161/14-ц

Провадження №2/761/426/2015

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.,

при секретарі Лазоришинець К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності на частку у статутному капіталі в порядку набувальної давності, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2014 року ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності на частку у статутному капіталі в порядку набувальної давності (а.с.2-4).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.07.2014р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в судовому засіданні (а.с.24).

Київська міська державна адміністрація подала заперечення на позовну заяву, в яких зазначила, що виконавчий орган Київської міської ради - Київська міська державна адміністрація є неналежним відповідачем по справі та не має відповідати за пред'явленим позовом (а.с.36-37).

В жовтні 2014 року через канцелярію суду від Позивача надійшло клопотання про заміну первісного відповідача - Київську міську державну адміністрацію на належного відповідача - Київську міську раду (а.с.48) та уточнена позовна заява (а.с.49-51).

Протокольною ухвалою суду від 14.11.2014р. клопотання Позивача про заміну неналежного відповідача задоволено, замінено неналежного відповідача - Київську міську державну адміністрацію на належного відповідача - Київську міську раду, на адресу якої направлено позовну заяву разом з доданими до неї документами та повідомлено про дату наступного судового засідання (а.с.57).

Свої позовні вимоги Позивач обгрунтовує тим, що 24 вересня 1999 року було проведено державну реєстрацію ТОВ «Біотек», яке знаходиться за адресою: м. Київ, Печерський район, проспект Новопечерський, буд. 19/3. Згідно статуту засновниками Товариства є: ОСОБА_1, який володіє 50% статутного капіталу, що становить 3 700,00 грн., та ОСОБА_4, яка володіє 50% статутного капіталу, що становить 3 700,00 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується відповіддю Відділу реєстрації смерті у м. Києві № 1763/01-22-2 від 22.07.2013р. 25 вересня 2013 року Позивачем отримано витяг зі спадкового реєстру № 35229050 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, в якому було зазначено, що 02 серпня 2005 року Сьомою київською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_4 та в подальшому видано свідоцтва про право на спадщину від 10.08.2006р., номери у спадковому реєстрі №№ 40411054, 40411115. Пізніше Позивач дізнався, що померла ОСОБА_4 залишила заповіт на майно на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Згідно відповіді Сьомої київської державної нотаріальної контори № 168/02-14 від 25.01.2014р. Позивачу стало відомо, що спадкове майно, на яке було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом включає в себе тільки 2/3 частини квартири АДРЕСА_1. Тому, частка у статутному капіталі Товариства, яка належала ОСОБА_4, не була успадкована її спадкоємцями - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Окрім того, Позивач зазначив, що з приводу частки у статутному капіталі підприємства ніхто протягом часу, що минув після смерті ОСОБА_4 не звертався, на загальні збори учасників ніхто не з`являвся, прибутку підприємство не отримувало, тому прибуток не розподілявся протягом часу, що минув. Оскільки Позивач відкрито, безперервно та добросовісно володіє часткою в розмірі 3 700,00 грн., яка належить ОСОБА_4 та становить 50% статутного капіталу Товариства, більше 8 років, він просив суд визнати з ним право власності на зазначену частку в статутному капіталі ТОВ «Біотек».

В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач та Треті особи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечувала, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.09.1999р. було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Біотек», код ЄДРПОУ 30574264, що знаходиться за адресою: 01042, м. Київ, проспект Новопечерський, буд. 19/3, яке було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 03.04.2013р. за № 1 070 176 0000 049605, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.04.2013р. (а.с.7).

Відповідно до Статуту ТОВ «Біотек» (код ЄДРПОУ 30574264) учасниками Товариства є: - громадянка України ОСОБА_4, НОМЕР_1, виданий 22.07.1999р., Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1; - громадянин України ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2, виданий 11.04.2002п., Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8-13).

Згідно п.7.2. Статуту ТОВ «Біотек» розмір Статутного капіталу (фонду) складає 7400,00 грн. та формується за рахунок внеску Учасниками майна та грошей. Часки Учасників в Статутному капіталі (фонді) розподіляються наступним чином: - ОСОБА_4 - 50 відсотків статутного капіталу (фонду), що становить 3700,00 грн. та дорівнює 50% голосів на зборах учасників товариства; - ОСОБА_1 - 50 відсотків статутного капіталу (фонду), що становить 3700,00 грн. та дорівнює 50% голосів на зборах учасників товариства.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, про що складено актовий запис про смерть № 12846 від 11.07.2005р., що підтверджується Листом Відділу реєстрації смерті у м. Києві від 22.07.2013р. № 173/01-22-2 (а.с.14) та Свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 11.07.2005р. (а.с.73).

Таким чином, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на усі права та обов'язки, що належали ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

З матеріалів спадкової справи № 701 (номер в Спадковому реєстрі 37026562) (а.с.70-84), заведеної 02.08.2005р. нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_4, вбачається, що 15 лютого 2002 року померлою - ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 800, згідно якого все майно, яке буде належати ОСОБА_4 на момент смерті і на що вона за законом матиме право остання заповіла своїм дочкам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах кожній (а.с.74).

02 та 04 серпня 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно звернулись до Сьомої київської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадкового майна після померлої ОСОБА_4, а саме: 2/3 частин квартири АДРЕСА_1, та просили видати їм свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.72, 71 на звороті).

10 серпня 2006 року державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори спадкоємцям ОСОБА_4 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були видані Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1\3 частини квартири АДРЕСА_1 кожній, зареєстровані в реєстрі за № 1у-1465, № 1у-1463 відповідно (а.с.21-22,81), що також підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 6109116 від 10.08.2006р. (а.с.82) та № 6109027 від 10.08.2006р. (а.с.83).

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести саме позивач (ч. 1 ст. 60 ЦПК України), є законний об'єкт володіння, добросовісність заволодіння цим об'єктом, відкритість володіння давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має враховувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як володілець на протязі всього володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Разом з тим, можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п.13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду Украни з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 11.07.2005 року добросовісно заволодів чужим майном і по теперішній час, тобто більше п'яти років, продовжує відкрито, безперервно володіти часткою в статутному капіталі ТОВ «Біотек», що належала померлій ОСОБА_4

Окрім того, спадкоємці ОСОБА_4 - ОСОБА_2, ОСОБА_3 не звертались до ТОВ «Біотек», Позивача чи нотаріуса з заявами про вступ до складу учасників товариства, заявами про прийняття спадкового майна, що складається з частки ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ «Біотек», заявами про виплату їм компенсації за частку в статутному капіталі, що належала померлій ОСОБА_4 тощо. Треті особи в судове засідання не з'явились, заперечення чи пояснення по суті позовних вимог суду не надали, тому при вирішенні справи, суд виходить з наявних в матеріалах справи доказів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач - ОСОБА_1 добросовісно заволодів часткою в статутному капіталі ТОВ «Біотек», яка належала ОСОБА_4, відкрито та безперервно володіє нею протягом останніх 9 років, а тому відповідно до ст. 344 ЦК України, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на частку в розмірі 3 700,00 грн., яка належала ОСОБА_4 та становить 50% статутного капіталу у ТОВ «Біотек».

Враховуючи наведене, на підставі ст. 344 ЦК України з урахуванням Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 228, 232, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності на частку у статутному капіталі в порядку набувальної давності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку в розмірі 3 700,00 грн., яка належала ОСОБА_4 та становить 50% статутного капіталу у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Біотек» (код ЄДРПОУ 30574264), що знаходиться за адресою: м. Київ, Печерський район, проспект Новопечерський, буд. 19/3.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.

Суддя: