Ухвала

від 05.03.2015 по справі 823/2998/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2998/14 Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л.В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український граніт» про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво», звернувшись до суду з позовом до Корсунь-Шевченківської ОДПІ, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2014 року № 0001022200 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 739661,00 грн. у тому числі за основним платежем - 493107,00 грн., за штрафними санкціями - 246554,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як встановлено судом першої інстанції, з 20.08.2014 року до 27.08.2014 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час взаємовідносин із ТОВ «Український граніт» за червень, липень 2014 року. Результати перевірки оформлено актом від 03.09.2014 року № 76/22-00/33757711 у якому зафіксовано порушення п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, наказу МФУ від 22.11.2011 року № 1333/20071, п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996), пп.2.5 п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88 (надалі - Положення №88) у результаті чого завищено податковий кредит, що було включено до декларацій з ПДВ за червень 2014 року у сумі 240000,00 грн., за липень 2014 року у сумі 253107,00 грн.

На підставі акту від 03.09.2014 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2014 року № 0001022200, про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 739661,00 грн. у тому числі за основним платежем - 493107,00 грн., за штрафними санкціями - 246554,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, а колегія суддів погоджується з таким висновком, суд першої інстанції виходив з наступного.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України). Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюються відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV (надалі за текстом - Кодекс №435) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст. 760 Кодексу №435 предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом. Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Український Граніт» (Орендодавець) та філією «Новодністровська дільниця» TOB «Енергетично-дорожнє будівництво» (Орендар) було укладено договір оренди від 28.05.2014 року № 28/1, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування та володіння предмет оренди, зазначений у додатку до договору, що являється також і актом приймання-передачі для використання у господарсько-виробничій діяльності. На виконання умов зазначеного договору сторонами укладено додаток від 01.06.2014 року №1 до договору від 28.05.2014 року № 28/1 - акт приймання-передачі та договірна ціна предмету оренди за договором від 28.05.2014 року № 28/1, згідно якого орендодавцем передано, а орендарем прийнято в оренду: асфальтоукладчик TITAN 473 у кількості 2 шт., орендною платою за одну одиницю у сумі 536900,00 грн. з ПДВ, дробарно-сортувальний комплекс ПДСУ у кількості 1 шт. орендною платою за одну одиницю у сумі 1440000,00 грн., бульдозер Komatsu у кількості 1 шт., орендною платою за одну одиницю у сумі 280000,00 грн., автогрейдер SHM5-200B у кількості 1 шт. орендною платою за одну одиницю у сумі 76840,00 грн., автогудронатор MASSENZA у кількості 1 шт. орендною платою за одну одиницю у сумі 88000,00 грн. Згідно додатку № 2 до договору оренди від 28.05.2014 року № 28/1 - акт приймання - передачі та договірна ціна предмету оренди за договором від 28.05.2014 року №28/1, орендар передав а орендодавець прийняв визначені предмети, що повертаються за договором оренди. На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Український Граніт» виписано на адресу філії «Новодністровська дільниця» TOB «Енергетично-дорожнє будівництво» податкові накладні від 30.06.2014 року: №16 на загальну суму 1073800,00 грн., у т.ч. ПДВ 178966,67 грн., №17 на загальну суму 444840,00 грн. у т.ч. ПДВ 74140,00 грн. та №18 на загальну суму 1440000,00 грн. у т.ч. ПДВ 240000,00 грн. Зазначені податкові накладні прийнято контролюючим органом без зауважень та внесено до єдиного реєстру податкових накладних, що підтверджується витягами з єдиного державного реєстру податкових накладних №2 та №3. Реальність операцій також підтверджується актами здачі - прийняття робіт № ОУ-0000003, №ОУ-0000004, № ОУ-0000005. Послуги з оренди було оплачено, що підтверджується платіжним дорученням від 02.07.2014 року №754 на суму 2958637,53 грн. - наявний відбиток печатки АТ «Укрбудінвестбанк» та підпис посадової особи банку. Суду не надано доказів визнання недійсним договору оренди від 28.05.2014 року № 28/1.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз.1 цього пункту. У випадках, передбачених ст. 216 Податкового кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 Податкового кодексу України. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз. 2 п. 44.7 ст. 44 платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абз. 2, 4 п. 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України).

У справі Інтерсплав проти України (п.38 рішення) ЄСПЛ визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. У справі «Булвес» АД проти Болгарії (п.71 рішення) ЄСПЛ визнав, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

У акті від 03.09.2014 року на сторінці 9 зазначено: «Корсунь-Шевченківською ОДПІ отримано від ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт про результати документальної виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Український Граніт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Севен Агро» (код ЄДРПОУ 37770563) за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року від 19.08.2014 року №397/26-57-22-04». На сторінці 10 акту від 03.09.2014 року зазначено: «Враховуючи неможливість придбання в оренду устаткування у ТОВ «Севен Агро» на користь ТОВ «Український Граніт» тож неможливе і надання в оренду у подальшому на користь філії «Новодністровська дільниця» TOB «ЕДБ».

Представником позивача зазначено: лист контролюючого органу про проведення службового розслідування ставить під сумнів належність висновків акту від 19.08.2014 №397/26-57-22-04-10/34841133 згідно вимог методичних рекомендацій щодо оформлення актів перевірок та зобов'язано вжити заходів щодо проведення додаткової перевірки ТОВ «Український Граніт» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Севен Агро».

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» 15.05.2003 №755-IV (надалі - Закон №755), якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону №755, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до витягу стосовно ТОВ «Український Граніт» (ідентифікаційний код 34841133) керівником є Созонтова Н.Є., тобто та сама особа, що підписала договір оренди від 28.05.2014 року №28/1 з боку орендодавця. Одним із видів діяльності ТОВ «Український Граніт» згідно відомостей з ЄДР зазначено 77.39 «надання в оренду інших машин, устаткування та товарів».

Платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію конкурентоспроможної особи на ринку, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Заходи, спрямовані на отримання витягу з ЄДР та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання зобов'язань. Позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції зазначено, що він перевіряв повноваження особи, яка діяла від імені його контрагента, ідентифікував особу, яка підписала договір оренди від 28.05.2014 року №28/1.

Частиною 2 ст.61 Конституції України встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності. Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно із п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством.

Підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Перевіряючи твердження відповідача щодо підписання актів приймання-передачі обладнання здійснювалось у вихідні (святкові) дні, директором філії «Новодністровська дільниця» TOB «Енергетично-дорожнє будівництво», Клімовим Юрієм Миколайовичем, та не підтверджено табелем робочого часу працівників за червень 2014 року суд першої інстанції вірно встановив, що згідно наказу від 30.05.2014 року №05-12 К про штатний розклад філії «Новодністровська дільниця» TOB «Енергетично-дорожнє будівництво» директором є Клімов Ю.М. Відповідно до ст.6.1 Положення філії «Новодністровська дільниця» TOB «Енергетично-дорожнє будівництво», затвердженого наказом TOB «Енергетично-дорожнє будівництво» за підписом Хмарука В.І. (керівник TOB «Енергетично-дорожнє будівництво» згідно витягу з ЄДР) управління філією здійснює директор, який призначається на посаду директором Підприємства. Відповідно до контракту з директором філії «Новодністровська дільниця» TOB «Енергетично-дорожнє будівництво» від 30.08.2010 року він має право укладати господарські та інші угоди та для нього встановлюється ненормований робочий день, що може передбачати роботу у вихідні і святкові дні на безкоштовній основі за його власним графіком організації відпочинку (Клімов Ю.М. є одночасно засновником позивача).

Згідно ст. 42 Кодексу № 436 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодиректор філії «Новодністровська дільниця» TOB «Енергетично-дорожнє будівництво» підписуючи акти прийому - передачі у вихідні та святкові дні діяв у межах повноважень, визначених Положенням філії «Новодністровська дільниця» TOB «Енергетично-дорожнє будівництво» та Контрактом від 30.08.2010 року з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Щодо твердження відповідача про відсутності документів, підтверджуючих ознайомлення працівників з наказом TOB «Енергетично-дорожнє будівництво» від 28.05.2014 року №05-08/1К про закріплення працівників за орендованими механізмами, судами першої і апеляційної інстанцій, досліджено копію наказу та встановлено, що на звороті наказу наявні підписи про ознайомлення з наказом осіб, які були закріплені за орендованими механізмами.

З приводу твердження відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних щодо транспортування орендованого обладнання, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до договору оренди від 28.05.2014 року №28/1 та актів приймання-передачі з переліком вся орендована техніка у користування філією «Новодністровська дільниця» ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» передавалась від TOB «Український Граніт» безпосередньо на місці проведення господарської діяльності, а саме у м. Новодністровськ, і філія «Новодністровська дільниця» ТОВ «ЕДБ» не займалась її транспортуванням до м. Новодністровськ.

Відповідно до Закону № 996 одним з основних принципів, на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Колегія суддів погоджується із зазначеним судом першої інстанції з приводу того, що податкові накладні від 30.06.2014 року: №16, №17, та №18 є первинними документами у розумінні ст. 1 Закону № 996 та містять обов'язкові реквізити встановлені ч.2 ст.9 Закону №996.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.10.2012 року № К-24491/10 зазначено: «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, що б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», що вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Стосовно тверджень відповідача щодо ненадання первинних документів до перевірки та про застосування п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, суд першої інстанції вірно встановив, що первинні документи було надано до перевірки, про що зазначено у акті перевірки від 03.09.2014 року на сторінці 3, 4 у частині 2.10 перелік документів, що було використано при проведені перевірки: податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «ЕДБ» за червень 2014 року від 17.07.2014 року № 9041118966, липень 2014 року від 20.08.2014 року №9048576689; додатки 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до декларацій ТОВ «ЕДБ» за червень 2014 року від 17.07.2014 року №9041118966, липень 2014 року від 20.08.2014 року №9048576689; реєстр отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «ЕДБ» за червень 2014 року від 17.07.2014 року №9041118966, липень 2014 року від 20.08.2014 року №9048576689; копії документів щодо взаємовідносин ТОВ «ЕДБ» з контрагентом - постачальником ТОВ «Український Граніт»: договір оренди від 28.05.2014 року №28/1, податкові накладні від 30.06.2014 року №16, №17 та №18, акти виконаних робіт від 30.06.2014 року №ОУ-0000003, №ОУ-0000004, №ОУ-0000005, платіжне доручення банку від 02.07.2014 року №754, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за червень 2014 року, акти приймання - передачі орендованого устаткування (додаток 1 і 2) до договору оренди від 28.05.2014 року №28/1, наказ ТОВ «ЕДБ» про закріплення працівників за орендованим устаткуванням (механізмами) з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року, табель робочого часу працівників ТОВ «ЕДБ» за червень 2014 року, інформація, що міститься в базі даних ІС «Податковий блок».

Згідно ст.1 Закону №996 облікова політика це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Судом першої інстанції встановлено, що 01.12.2013 року прийнято наказ №12-01/1 про облікову політику ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» на 2014 рік. У п.20 цього наказу зазначено: «В основному виробництві використовувати позамовний метод обліку витрат на виробництво та калькулювання фактичної виробничої собівартості продукції із застосуванням елементів нормативного (у ливарному виробництві - попередільного). У ремонтно-механічному та інструментарному цехах застосовувати позамовний метод, у всіх інших цехах допоміжного виробництва - простий метод калькулювання».

Позивачем надано економічне обґрунтування доцільності господарської операції ТОВ «Український Граніт» (Орендодавець) та філією «Новодністровська дільниця» TOB «Енергетично-дорожнє будівництво» (Орендар), використання її результатів у господарській діяльності, а саме - будівництві Дністровської ГАЕС м. Новодністровськ, що підтверджується: наказом про закріплення працівників від 28.05.2014 року №05-08/1 К, калькуляцією №04-2014-ИН, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, змінними рапортами, відомістю за червень, довідкою про вартість виконаних робіт та витрати, актами приймання виконаних будівельних робіт.

Відповідно до пп. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано суду належних доказів, що свідчили б про відсутність у ТОВ «Український Граніт» техніки та устаткування, що були предметом оренди.

Відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання договору від 28.05.2014 року №28/1, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване у якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітний період - червень 2014 року, облікових документів на підтвердження використання орендованої техніки, акти прийняття виконаних будівельних робіт за червень-липень 2014 року підтверджують відображення операцій у звітності, зокрема у: балансі (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2014 року; звіті про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2014 року, а також у податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «ЕДБ» за червень 2014 року від 17.07.2014 року №9041118966, липень 2014 року від 20.08.2014 року №9048576689; додатках 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до декларацій ТОВ «ЕДБ» за червень 2014 року від 17.07.2014 року №9041118966, липень 2014 року від 20.08.2014 року №9048576689; реєстрах отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «ЕДБ» за червень 2014 року від 17.07.2014 року №9041118966, липень 2014 року від 20.08.2014 року №9048576689, про що зазначено у акті від 03.09.2014 року та не заперечується сторонами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції оцінивши надані сторонами і зібрані у справі докази, дійшов вірного висновку, що відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 18.09.2014 року №0001022200 (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з ПДВ не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на що, задовольнив адміністративний, а податкове повідомлення-рішення від 18.09.2014 року №0001022200 - скасував.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український граніт» про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 10.03.2015 року

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.