Постанова

від 02.03.2015 по справі 802/106/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 березня 2015 р. Справа № 802/106/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни

представників позивача: Заремби В.І., Третяка А.М.

представника відповідача: Нестерук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства "Ремшляхбуд Т"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «Ремшляхбуд Т» (далі - ПП "Ремшляхбуд Т», позивач) з позовом до Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000162202 від 14.01.2015р., № 0000172202 від 14.01.2015р., № 0000182202 від 14.01.2015р.

Позов мотивовано тим, що Вінницькою об'єднаною Державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Вінницькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Ремшляхбуд Т» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Авесбуд» за період з 01.08.2013р. по 01.02.2014р., наслідки якої знайшли своє відображення в акті № 375/2202/30743842 від 26.12.2014р. На підставі висновків викладених в акті перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000162202 від 14.01.2015р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 73 600 грн., з них, за основним платежем - 58 880 грн., за штрафними санкціями - 14 720 грн., № 0000172202 від 14.01.2015р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 75 953 грн., з них, за основним платежем - 60762 грн., за штрафними санкціями - 15 191 грн., № 0000182202 від 14.01.2015р., відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1217 грн.

Позивач не погоджується з вказаними рішеннями, вважає їх протиправними та просить скасувати, оскільки, вони є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що винесені з порушенням норм матеріального права та таких принципів адміністративного провадження як безсторонності, добросовісності, розсудливості та рівності всіх перед законом.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надали суду пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях (т.23 а.с.1-5). Крім того, зазначив, що перевірка проводилась згідно вимог податкового законодавства, а податкові рішення прийняті на підставі виявлених порушень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство «Ремшляхбуд Т» зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради 25.01.2000р., свідоцтво про державну реєстрацію від 25.01.2000р. № 92, код за ЄДРПОУ 24894427, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.01.2000р. за № 520980, код за ЄДРПОУ 30743842, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.02.2000р. за № 6/2559, станом на час проведення перевірки перебуває на обліку в Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, у періоді, який перевірявся, був платником, зокрема, податку на додану вартість.

На підставі направлення від 15.12.2014р. № 254/22, виданого Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, посадовою особою податкового органу , згідно зі ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області № 304 від 15.12.2014р., та на виконання постанови слідчого СУ УМВС України у Віннницькій області від 01.10.2010р., проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного підприємства «Ремшляхбуд Т» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Авесбуд» (код за ЄДРПОУ 38643497) за період з 01.08.2013р. по 01.02.2014р., наслідки якої знайшли своє відображення в акті № 375/2202/30743842 від 26.12.2014р.

Позаплановою виїзною документальною перевіркою встановлено порушення ПП «Ремшляхбуд Т»:

1) п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 58 880 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 28 880 грн.;

2) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 60 762 грн. та завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду.

Скориставшись наданим правом, позивач сформував та направив на ім'я в.о. начальника Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області заперечення за № 3 від 30.12.2014р., які останнім були залишені без задоволення, а висновки акта № 375/2202/30743842 від 26.12.2014р. - залишені без змін.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнятті податкові повідомлення-рішення № 0000162202 від 14.01.2015р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 73 600 грн., з них, за основним платежем - 58 880 грн., за штрафними санкціями - 14 720 грн., № 0000172202 від 14.01.2015р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 75 953 грн., з них, за основним платежем - 60762 грн., за штрафними санкціями - 15 191 грн., № 0000182202 від 14.01.2015р., відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1217 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи спір по суті суд визнає заявлені вимоги позивача щодо скасування прийнятих відповідачем рішень необґрунтованими виходячи з наступного.

В ході проведення перевірки, встановлено порушення п.44.1 ст.44, п. 138.2. ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, внаслідок чого ПП «Ремшляхбуд Т» віднесено до складу витрат операційної діяльності, в тому числі: до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) послуги по улаштуванню та відновленню асфальтобетонного покриття без підтвердження реальності здійснення господарських операцій з TOB «Авесбуд» (код за ЄДРПОУ 38643497 ) за період з 01.08.2013 р. по 3 1.12.2013 р. в сумі 309896 грн.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що на порушення п. 198,1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями) ПП «Ремшляхбуд Т» завищило суму податкового кредиту на загальну суму 61979 грн., в тому числі: за серпень 2013 року на суму 15846 грн., за вересень 2013 року на суму 5722 грн., за жовтень 2013 року на суму 6895 грн., за листопад 2013 року на суму 26644 грн., за грудень 2013 року на суму 6872 грн., без підтвердження реальності здійснення господарських операцій по послугах отриманих від TOB «Авесбуд» код за ЄДРПОУ 38643497.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між ПП «Ремшляхбуд Т» та TOB «Авесбуд» (код за ЄДРПОУ 38643497), укладено договори:

- договір підряду б/н від 10.06.2013р, згідно умов даного договору, Замовник (в особі директора Заремби В.І.) доручає, а Підрядчик (в особі Матієк Є.В. представника по довіреності) зобов'язується виконати наступні роботи: відновлення асфальтобетонного покриття після проведення розкопок у м. Вінниця. Підрядчик виконує роботи на своєму обладнанні, своїми інструментами та матеріалами, власним транспортом. Ціна по договору - 300000 грн. Розрахунок за виконані роботи проводиться на основі акта прийняття виконаних робіт в 15-ти денний термін після підписання вище вказаного документа. Замовник зобов'язаний розрахуватися за виконану роботу на протязі 15-ти днів з моменту підписання акту прийняття виконаних робіт. Підрядник зобов'язаний виконувати роботи кожен місяць в наступні строки до 25 числа кожного місяця. Прийняття і оцінка виконаних робіт проводиться уповноваженими представниками Замовника згідно з попередньою калькуляцією кожен місяць. Строк дії договору до 29.11.2013р.;

- договір підряду № 1/11 від 04.11.2013р., згідно умов даного договору, Замовник (в особі директора Заремби В.І.) доручає та оплачує, а Підрядчик (в особі Матієк С.В. представника по довіреності) зобов'язується на власний ризик своїми або залученими силами і засобами виконати улаштування асфальтобетонного покриття території підприємства в м. Калинівка Вінницької області. Загальна сума договору складається з вартості робіт і становить 79581,66 грн., в тому числі ПДВ 13263,61 грн. Розрахунки за договором між Замовником та Підрядником проводяться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника відповідно до вимог чинного законодавства України. Даний договір вступає в дію з дати його підписання та діє до 31.12.2013 року.

Протягом перевіреного періоду встановлено, що по постачальнику TOB «Авесбуд» отримання послуг за період з 01.08.2013р. по 31.12.2013р. склало на загальну суму 371875,05 грн., в тому числі ПДВ 61979,18 грн., та отримано від TOB «Авесбуд» первинні бухгалтерські та податкові документи (т. 1 а.с. 58-229), а саме:

акти приймання виконаних будівельних робіт б/н від 12.08.2013, від 16.08.2013р., 21.08.2013р., 27.08.2013р., 26.09.2013р., 30.09.2013р., 25.10.2013р., 28.10.2013р., 05.11.2013р., 08.11.2013р., 15.11.2013р., 18.11.2013р., 28.11.2013р., 02.12.2013р., 20.12.2013р.;

податкові накладні № 2469 від 12.08.2013р., № 2493 від 16.08.2013р., № 2494 від 16.08.2013р., № 2524 від 21.08.2013р., № 2536 від 27.08.2013р., № 2537 від 27.08.2013р., № 2714 від 26.09.2013р., № 2715 від 26.09.2013р., № 2735 від 30.09.2013р., № 2291 від 25.10.2013р., № 2292 від 25.10.2013р., № 2299 від 28.10.2013р., № 2648 від 05.11.2013р., № 2649 від 05.11.2013р., № 2651 від 08.11.2013р., № 2652 від 08.11.2013р., № 1056 від 15.11.2013р., № 2662 від 18.11.2013р., № 2699 від 28.11.2013р., № 2638 від 02.12.2013р., № 2639 від 02.12.2013р., № 2746 від 20.12.2013р.;

довідки про вартість виконаних будівельних робіт за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року.

Взаєморозрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі.

Станом на 01.08.2013 року кредиторська заборгованість складала 32633,52 грн.

Станом на 01.02.2014 року кредиторська заборгованість складає 137431,88 грн.

Як зазначено в акті, до перевірки підприємством надано акти приймання-передавання виконаних робіт в яких зазначено лише загальну вартість виконаних робіт, при цьому не вказано об'єкти на яких проводились роботи по відновленню та улаштуванню асфальтобетонного покриття, обсяги проведених робіт, іншу інформацію, яка б підтверджувала реальність здійснення господарської операцій.

Відповідно до інформаційно-аналітичної системи «Податковий блок» та Довідки по формі 1 ДФ (кількість працюючих на підприємстві), в 2013 році на TOB «Авесбуд» рахується 2 чол., основні засоби у TOB «Авесбуд» відсутні.

Таким чином у підприємства TOB «Авесбуд» відсутні необхідні виробничі та трудові ресурси для здійснення робіт (надання послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон).

Згідно зі статтею 2 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п. 2 ст. 3 Закону)

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що в ході перевірки використано інформацію отриману від оперативного управління Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області (лист від 28.04.2014р. № 661/7/07-05-02), згідно якої встановлено, що в провадженні СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області знаходиться кримінальне провадження по факту створення невстановленими особами, які діяли від імені службових осіб TOB «Авесбуд» та ряду інших СГД, за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України. Використовуючи реєстраційні дані та реквізити вищевказаного підприємства не маючи у своєму розпорядженні основних засобів, виробничих потужностей, транспорту, виробничих та складських приміщень, трудових ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, зазначені особи проводили сумнівні фінансові операції, які мають ознаки безтоварних, чим сприяли третім особам (підприємствам-покупцям реального сектору економіки) у штучному формуванні витрат та податкового кредиту.

Крім того, встановлено, що Вінницькою ОДПІ отримано від ДПІ у Приморському районі м. Одеси акт від 03.04.2014 року № 1894/15-53-22-3 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Авесбуд», код за ЄДРПОУ 38643497, щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2013р. В змісті акту зазначено, що TOB «Авесбуд» не має основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей. Факт відсутності управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання будь-яких послуг та постачання товарів.

Наведені обставини дають підстави дійти висновку про сприяння штучному формуванню податкового кредиту третім особам та сприяння в отриманні податкової вигоди у вигляді заниження сплати суми податку на додану вартість, що підлягала б сплаті до бюджету у грудні 2013 року на суму ПДВ 42487013.

Відповідно п. 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовленням товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використанні їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку суду слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 24.04.2014р. по справі № К/800/29370/13 звертає увагу на те, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Крім того, для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Ретельно перевіривши доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарських операцій, викладені в акті перевірки, а також підтверджені іншими доказами, що містяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що представниками позивача не підтверджено реальність здійснення господарських операцій по послугах отриманих від TOB «Авесбуд» код за ЄДРПОУ 38643497 за період з 01.08.2013р. по 31.12.2013р., внаслідок чого ПП «Ремшляхбуд Т» завищено суму податкового кредиту на загальну суму 61979 грн., в тому числі: за серпень 2013 року на суму 15846 грн., за вересень 2013 року на суму 5722 грн., за жовтень 2013 року на суму 6895 грн., за листопад 2013 року на суму 26644 грн., за грудень 2013 року на суму 6872 грн.

Судом встановлено, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення податковий орган виходив із тих документів, що надані позивачем в ході перевірки та діяв в межах та в спосіб, визначений Податковим кодексом України.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають критеріям щодо правомірності рішень суб'єкта владних повноважень, в контексті статті 2 КАС України, з боку відповідача надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович