Рішення

від 05.03.2015 по справі 910/25841/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2015Справа №910/25841/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДІС КОМПАНІ»

до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

про оплату виконаних робіт 61 888,97 грн.

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Картавцева Ю.В.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

Від позивача: Воронюк Н.П. (дов. №б/н від 03.11.2014),

Від відповідача: Сидоришина Т.Г. (дов. №15 від 25.12.2014),

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РОДІС КОМПАНІ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про оплату виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду міс та Києва від 21.11.2014 порушено провадження у справі №910/25841/14 та призначено її до розгляду на 18.12.2014 року.

За наслідками судового засідання 18.12.2014, у задоволення клопотання представника позивача, суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 03.02.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів, а також зауважено, що розгляд наданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог буде здійснюватись на наступному судовому засіданні.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 визначено для розгляду справи №910/25841/14 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Картавцева Ю.В., Отрош І.М.

Відповідною ухвалою суду від 03.02.2015 справу №910/25841/14 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.03.2015 року.

У судовому засіданні 05.03.2015 судом заслухано думку сторін щодо заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, подану ним до суду 03.02.2015, прийнято її до розгляду та роз'яснено, що подальший розгляд буде здійснено із врахуванням поданої заяви.

У судовому засіданні 05.03.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача, у свою чергу, проти позову заперечував, однак відзив до суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Родіс Компані» (виконавець) та Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (замовник) укладено Договір №200114/1 виконання робіт по розробці документації із землеустрою (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання комплексу проектно-пошукувальних робіт з підготовки матеріалів та розроблення проекту землеустрою щодо відведення комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» земельної ділянки на вул. Милославській на перетині з вул. Радунською у Деснянському районі м. Києва для паркування автотранспорту, облаштування, експлуатації та обслуговування автостоянки з об'єктами транспортної інфраструктури (надалі - Роботи).

Згідно п.1.2. Договору, вимоги на виконання робіт визначені Завданням на виконання робіт (додаток №1).

Умовами положення пункту 1.3. договору сторони погодили, що результатом виконаних робіт є сформований у відповідності до Завдання на виконання робіт проект землеустрою.

За виконання робіт за цим Договором замовник перераховує на поточний рахунок виконавця відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (додаток №2)кошти у розмірі 56 000.00 грн. в строк до 30.04.2014 (включно) на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 2.1. договору).

Відповідно до п.3.1. договору, приймання виконаних за цим договором робіт оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт по розробці документації із землеустрою.

Термін виконання робіт за цим договором - 60 (шістдесят) календарних днів з дня підписання сторонами цього договору (п.4.1. договору).

Так, на виконання умов договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Родіс Компані» виконано роботи за договором та передано замовникові проект землеустрою, що підтверджується актом приймання-передачі документації із землеустрою від 10.07.2014, який долучений до матеріалів справи.

Звертаючись із позовом до суду, позивач вказує на порушення з боку відповідача зобов'язань щодо оплати виконаних робіт та просить стягнути з КП «Київтранспарксервіс» 56 000,00 грн. вартості виконаних робіт та 9 709,44 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 1 288,77 грн. - 3% річних (із врахуванням поданої 03.02.2015 заяви про збільшення позовних вимог).

У свою чергу, відповідачем не надано жодного доказу на спростування доводів позивача щодо неналежного виконання договірних зобов'язань.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір №200114/1 виконання робіт по розробці документації із землеустрою за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який регулюється Главою 63 Цивільного кодексу України.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У частині 2 статті 902 ЦК України зазначено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та передав відповідачеві проект землеустрою щодо відведення комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» земельної ділянки на вул. Милославській на перетині з вул. Радунською у Деснянському районі м. Києва для паркування автотранспорту, облаштування, експлуатації та обслуговування автостоянки з об'єктами транспортної інфраструктури, про що сторонами складений, підписаний та скріплений печатками акт приймання-передачі документації із землеустрою.

Проте відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих на себе за Договором, не здійснив оплату виконаних робіт у розмірі 56 000,00 грн., у зв'язку із чим у нього виникла сума заборгованості у розмірі вартості робіт, яка підлягає стягненню.

За неналежне виконання договірних зобов'язань в установлені договором строки, ТОВ «Родіс Компані» заявило також до стягнення 9 709,44 грн. інфляційної складової боргу та 3% річних у розмірі 1 288,77 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі розміром 9 709,44 грн., тобто як визначено законодавством, за весь час прострочення платежу а саме за період.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 1 288,77 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Родіс Компані" до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про оплату виконаних робіт - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6; ідентифікаційний код 35210739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Родіс Компані" (01032, місто Київ, вулиця Старовокзальна, будинок 17; ідентифікаційний код 38727833) 56 000 (п'ятдесят шість тисяч) гривень 00 копійок основного боргу, 9 709 (дев'ять тисяч сімсот дев'ять) гривень 44 копійок інфляційної складової боргу, 3% річних у розмірі 1 288 (одну тисячу двісті вісімдесят вісім) гривень 77 копійок та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 05.03.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 10.03.2014 року

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя Ю.В. Картавцева

Суддя І.М. Отрош