Рішення

від 11.03.2015 по справі 910/2008/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2015Справа №910/2008/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний комплекс «Альянс»

про стягнення 133 147,56 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Петченко І.В. - довіреність б/н від 23.12.2014 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтура» звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний комплекс «Альянс» про стягнення 133 147,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати, згідно умов Договору оренди №98 від 03.09.2012 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 83 322,19 грн. - основного боргу (з якого: 51 866,77 грн. - вартість втраченого обладнання, 31 455,42 грн. - орендних платежів), 27 101,86 грн. - пені, 18 077,01 грн. - інфляційних втрат, 4 646,50 грн. - 3% річних, 2 662,96 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 11.03.2015 року.

В судове засідання 11.03.2015 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 04.02.2015 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.03.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 11.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтура» (далі по тексту - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний комплекс «Альянс» (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено Договір оренди №98 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове володіння та користування (оперативну оренду) рухоме майно - стінову опалубку «MANTO» (далі за текстом - «Обладнання»). Монтаж та демонтаж орендованого Обладнання не є предметом цього Договору, Орендар здійснює монтаж та демонтаж орендованого Обладнання на свій ризик власними силами та за свій рахунок.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування складових частин та вартість Обладнання, що передається в оренду, зазначено в Специфікаціях та в Актах прийому-передачі Обладнання до цього Договору. Технічний стан Обладнання, яке передається в оренду, зазначається в Актах прийому-передачі Обладнання. Специфікації та Акти приймання передачі є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору, Обладнання вважається переданим Орендодавцем та прийнятим Орендарем з дати підписання Акту прийому-передачі Обладнання в оренду уповноваженими представниками Сторін.

Відповідно до п. 5.1. Договору, Орендар здійснює оплату за оренду Обладнання за весь час фактичного знаходження Обладнання у Орендаря, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду і закінчуючи датою підписання акту повернення Обладнання Орендодавцю згідно з умовами цього Договору, у т.ч. після закінчення терміну дії Договору та/або оренди, якщо це не пов'язано із діями Орендодавця, чи після закінчення строку, коли Обладнання мало бути повернуто Орендодавцю у визначений Сторонами строк.

Згідно з п. 5.7. Договору, Орендна плата сплачується шляхом передплати в безготівковому порядку за перші 30 календарних днів оренди Обладнання на поточний рахунок Орендодавця на підставі наданого Орендодавцем рахунку-фактури протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від Орендодавця рахунку-фактури на оплату. За кожний наступний строк оренди Обладнання Орендар здійснює передоплату за 5 робочих днів до настання цього чергового строку оренди Обладнання на підставі наданого Орендодавцем рахунку-фактури протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від Орендодавця рахунку-фактури на оплату, але не пізніше дня початку наступного чергового строку оренди.

Факт передачі-приймання обладнання в оренду підтверджується підписаним між сторонами Актами прийому-передачі обладнання в оренду та специфікаціями.

19.02.2013 року та 01.03.2013 року відповідачем повернуто позивачу орендоване обладнання, що підтверджується підписаними між сторонами Актами прийому-передачі обладнання з оренди, а також в акті від 01.03.2013 року сторонами погоджено що вартість втраченого обладнання відповідачем становить 51 866,77 грн.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати орендної плати та відшкодування вартості втраченого обладнання, згідно умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі: 83 322,19 грн. - основного боргу (з якої: 51 866,77 грн. - вартість втраченого обладнання, 31 455,42 грн. - орендних платежів), на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до с. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 772 ЦК України, наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування обладнання на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не в повній мірі сплатив на користь позивача орендні платежі та втратив частину орендованого майна, та має перед останнім заборгованість в розмірі 83 322,19 грн. - основного боргу (з якого: 51 866,77 грн. - вартість втраченого обладнання, 31 455,42 грн. - орендних платежів)

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 83 322,19 грн. - основного боргу і, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу та не повернув устаткування, а тому позивач, керуючись пунктами 5.18. Договору просить суд стягнути з відповідача 27 101,86 грн. - пені.

Згідно з п. 5.18. Договору, у випадку несвоєчасного виконання орендарем зобов'язань по сплаті орендних та інших платежів, орендодавець матиме право нараховувати пеню за кожен день прострочення та за весь час прострочення, штрафи в розмірі, який обумовлений цим Договором та чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню і за уточненим розрахунком суду становлять 6 017,05 грн.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 18 077,01 грн. - інфляційних втрат, 4 646,50 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу , сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 18 077,01 грн. - інфляційних втрат, 4 646,50 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний комплекс «Альянс» (03035, м. Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯШОВА, будинок 3, офіс 15, код ЄДРПОУ 35489190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура» (03179, м. Київ, БРЕСТ-ЛИТОВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 8-А, офіс 420, код ЄДРПОУ 37867112) 83 322 (вісімдесят три тисячі триста двадцять дві) грн. 19 коп. - основного боргу, 18 077 (вісімнадцять тисяч сімдесят сім) грн. 01 коп. - інфляційних втрат, 4 646 (чотири тисячі шістсот сорок шість) грн. 50 коп. - 3% річних, 6 017 (шість тисячі сімнадцять) грн. 05 коп. - пені, 2 241 (дві тисячі двісті сорок одну) грн. 25 коп. - судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 13.03.2015 року.