Рішення

від 04.03.2015 по справі 910/1030/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2015Справа №910/1030/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "База матеріально-технічного забезпечення агро-промислового комплексу"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібна скарбниця"

про стягнення боргу за договором купівлі-продажу продукції № 44 від 15.07.2014 р. в розмірі 28 207,12 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Пархоменко С.О., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "База матеріально-технічного забезпечення агро-промислового комплексу" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібна скарбниця" (далі - відповідач) про стягнення боргу за договором купівлі-продажу продукції № 44 від 15.07.2014 р. в розмірі 28 207,12 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/1030/15-г, розгляд справи призначено на 11.02.2015 р.

У судове засідання 11.02.2015 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 23.01.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/1030/15-г позивач не виконав.

У судове засідання 11.02.2015 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 23.01.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/1030/15-г відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 11.02.2015 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 23.01.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/1030/15-г, розгляд справи було відкладено на 04.03.2015 р.

У судове засідання 04.03.2015 р. представник позивача з'явився, надав суду пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 04.03.2015 р. не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "База матеріально-технічного забезпечення агро-промислового комплексу" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібна скарбниця» (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу продукції № 44 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець по заявкам покупця зобов'язується здійснити поставку борошна пшеничного в кількості згідно товарних накладних (надалі - товар), передати його у власність покупця, який зобов'язується здійснити оплату товару та прийняти його.

За пунктами 2.5, 2.6 Договору товар поставляється згідно заявок покупця протягом 2-х робочих днів за умови наявності товару на складі, про що продавець повідомляє покупця у момент прийняття заявки. Якість товару, що постачається, має відповідати вимогам норм відповідних державних стандартів.

Відповідно до п 2.9 Договору у випадку прострочення оплати за поставлений товар понад 3 (три) дні від терміну, вказаному в п. 3.1. даного Договору, продавець має право додатково застосувати до покупця оперативно-господарські санкції у формі відмови від поставки товару до повного здійснення розрахунку за поставлений товар.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що розрахунок за товар покупець здійснює протягом 10 (десяти) календарних днів, починаючи з дати поставки, але не пізніше дня одержання продавцем наступної заявки покупця, шляхом оплати на поточний рахунок продавця.

Позивач зазначає суду про те, що ним, на виконання умов Договору, з липня по вересень 2014 року було поставлено відповідачу продукцію (борошно пшеничне) на загальну суму 140 550,00 грн., в т.ч. ПДВ - 23 425,00 грн., в свою чергу, відповідач розрахувався з позивачем лише частково, а саме сплатив позивачу 112 550,00 грн., в т.ч. ПДВ - 18 758,33 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 28 000,00 грн.

Позивачем була направлена на адресу відповідача претензія № 12/12 від 12.12.2014 року з пропозицією сплатити заборгованість в розмірі 28 000,00 грн. згідно умов Договору та скласти акт звірки взаємних розрахунків за вказаним договором. Однак, відповідач залишив дану претензію без відповіді.

За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 28 207,12 грн. (основний борг - 28 000,00 грн. та 3% річних - 207,12 грн.), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу , а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України ).

Судом встановлено, що позивачем на виконання Договору було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 140 550,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № РН-0000811 від 15.07.2014 р. (на суму 18 150,00 грн.), № РН-0000848 від 23.07.2014 р. (на суму 36 100,00 грн.), № РН-0000948 від 20.08.2014 р. (на суму 35 100,00 грн.), № РН-0001046 від 17.09.2014 р. (на суму 14 600,00 грн.) та № РН-0001084 від 26.09.2014 р. (на суму 36 600,00 грн.).

Окрім того, відповідачем на виконання Договору було оплачено вищезазначений товар частково, на загальну суму 112 550,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, надані позивачем банківські виписки є первинним документом, а відповідно, і належним та допустимим доказом в розумінні статті 34 ГПК України , тому приймається до уваги судом.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за Договором в сумі 28 000,00 грн.

Відповідно до статей 33 , 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за поставлений товар за Договором у розмірі 28 000,00 грн.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 28 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 207,12 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова) за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України ) або на відсутність вини (статті 614 , 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України ).

Відповідно до п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних, а тому судом було здійснено перерахунок та встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню, є більшою, ніж заявлена позивачем. Проте, в силу п. 2. ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог лише за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Зважаючи на те, що клопотань про вихід за межі позовних вимог суду не було подано, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 207,12 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 207,12 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором, з урахуванням 3% річних, в загальному розмірі 28 207,12 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4 , 49 , 82 - 85 ГПК України , суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібна скарбниця" (03045, м. Київ, вул. Плещеєва, буд. 10; ідентифікаційний код: 38514380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "База матеріально-технічного забезпечення агро-промислового комплексу" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23-А; ідентифікаційний код: 19485589) заборгованість в розмірі 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 207 (двісті сім) грн. 12 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 10.03.2015 р.

Суддя О.В. Нечай