cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2015 р. Справа № 914/3440/13
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Р.Матвіїва, судді О.Щигельської, судді С.Кітаєвої при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув матеріали
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліора Інвест", м. Київ;
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ;
про: звернення стягнення на майно в сумі 63 520 500,00 грн. та визнання права власності.
У судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Клаптюк В.А. - представник на підставі довіреності б/н від 15.12.2014 року;
відповідача: Самардак І.С. - представник на підставі довіреності б/н від 20.08.2014 року.
третьої особи: не з' явився.
Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 09.09.2013 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліора Інвест" про звернення стягнення на майно в сумі 63 520 500, 00 грн. та визнання права власності.
Рішенням суду від 06.11.2013 року, залишеним без змін Львівським апеляційним господарським судом 12.02.2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2014 року постанова Львівського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2014 року та рішення Господарського суду Львівської області від 06 листопада 2013 року у справі № 914/3440/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області в іншому складі суду.
Ухвалою суду від 25.07.2014 року прийнято до нового розгляду справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліора Інвест" про звернення стягнення на майно в сумі 63 520 500,00 грн. та визнання права власності. Розгляд справи призначено на 26.08.2014 року.
У судове засідання 26.08.2014 року позивача явки представника не забезпечив, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив. Розгляд справи відкладено на 09.09.2014 року.
У судовому засіданні 09.09.2014 року представник позивача подав пояснення по справі, проте решти вимог попередньої ухвали суду не виконав. Судом відкладно розгляд справи на 23.09.2014 року.
У судовому засіданні 23.09.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав додаткові пояснення по справі та клопотання про продовження строку розгляду справи. Представник відповідача заперечив проти позову, подав доповнення до відзиву. Судом продовжено строк розгляду справи та відкладено її розгляд на 07.10.2014 року.
У судовому засіданні 07.10.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав і подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи. Представник відповідача проти позову заперечив. Клопотання про призначення експертизи суд вважає за доцільне вирішити в наступному судовому засіданні. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 13.10.2014 року.
У судовому засіданні 13.10.2014 року представник позивача позовні вимоги та подане раніше клопотання про призначення експертизи підтримав. Відповідач проти позову заперечив. Клопотання про призначення експертизи суд вважає за доцільне вирішити в наступному судовому засідання. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 16.10.2014 року.
У судовому засіданні 16.10.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач проти позову заперечив. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 20.10.2014 року.
Ухвалою суду від 20.10.2014 року призначено колегіальний розгляд справи № 914/3440/13, у зв'язку з чим оголошувалась перерва в судовому засіданні.
Згідно з розпорядженням керівника апарату суду № 730 від 20.10.2014 року щодо призначення автоматичного розподуілу членів колегії суддів суддями по даній справі визначено О.Щигельську та Р.Кидисюка. Після перерви суд продовжив розгляд справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліора Інвест" про звернення стягнення на майно в сумі 63 520 500 грн. та визнання права власності. У судове засідання представники сторін не з'явилися. Розгляд справи відкладено судом на 18.11.2014 року.
У судове засідання 18.11.2014 року представники сторін не з'явилися, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. судом відкладено розгляд справи на 09.12.2014 року.
У судовому засіданні 09.12.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти позову заперечив, подав пояснення по справі. Судом з власної ініціативи залучено до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та відкладено розгляд справи на 16.12.2014 року.
У судовому засіданні 16.12.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав пояснення по справі. Представник відповідача проти позову заперечив. Третя особа явки представника у судове засідання не забезпечила. Розгляд справи відкладено на 23.12.2014 року.
У судовому засіданні 23.12.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав пояснення по справі. Представник відповідача проти позову заперечив. Третя особа явки представника у судове засідання не забезпечила. Судом відкладено розгляд справи на 25.12.2014 року.
У судовому засіданні 25.12.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти позову заперечив, подав клопотання про продовження строку розгляду справи. Третя особа явки представника у судове засідання не забезпечила. судом задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи та відклаедно її розгляд на 05.01.2015 року.
Згідно з розпорядженням керівника апарату суду про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) від 05.01.2015 року у зв`язку з перебуванням судді Кидисюка Р.А. у відпусті його замінено суддею Кітаєвою С.Б. У судовому засіданні 05.01.2015 року представники сторін не з`явились. Вимоги попередніх ухвал суду сторонами не виконано. Судом відкладено розгляд справи на 15.01.2015 року.
У судовому засіданні 15.01.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Вимоги попередніх ухвал суду сторонами не виконано. Розгляд справи відкладено на 03.02.2015 року.
У судовому засіданні 03.02.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив. Представник третьої особи усно заявив про заперечення позовних вимог, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 24.02.2015 року.
У судовому засіданні 24.02.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.
Від технічної фіксації судового процесу представники сторін відмовились.
Представникам сторін і третій особі, що брали участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22, 27 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
У судовому засіданні 24.02.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору. Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (надалі по тексту рішення - позивач, кредитор згідно з договором, іпотекодержатель згідно з іпотечним договором) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліора Інвест" (надалі по тексту рішення - відповідач) звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21.08.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 2447 (із змінами та доповненнями), а саме - нежитлові приміщення в підвалі та на 1-му поверсі загальною площею 1 242,7 кв.м., що розташовані за адресою м.Львів, вул.Січових Стрільців, 12 шляхом визнання права власності за ПАТ "Укрсоцбанк" в рахунок часткового погашення заборгованості ТзОВ "Пузата Хата" перед ПАТ "Укрсоцбанк" за договором про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 від 09.08.2007 року в сумі 63 520 500,00 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечив. Як і на стадії попереднього судового розгляду, так і на новому розгляді справи, у відзиві зазначив, що ТзОВ "Меліора Інвест" придбало спірне майно 03.07.2013 року на підставі договору купівлі-продажу у фізичної особи Мельничука Володимира Володимировича, даний договір посвідчений нотаріусом Київського міського округу Льовушкіною С.А., який перевіряв наявність заборон та обмежень на дане майно, в момент укладення договору таких не було, отже, на момент укладення договору спірні приміщення в іпотеці не перебували.
У відзивах від 01.10.2013 року та від 22.08.2014 року представник відповідача зазначив, що іпотека забезпечувала виконання зобов'язань по договору про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії №24-12/198 від 09.08.2007 року, проте постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2010 року у справі №50/158-б заборгованість ТзОВ "Пузата Хата" перед ПАТ "Укрсоцбанк" по договору №24-12/198 від 19.08.2007 року визнано погашеною. Відтак на думку відповідача відповідно до ст. 559 ЦК України та ст.ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку" зобов'язання за договором іпотеки також є припиненими, оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
У процесі розгляду справи, з підстав, зазначених у відповідній ухвалі, судом залучено до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Представник третьої особи проти у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив.
Вищий господарський суд України, направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що судами попередніх інстанцій не встановлено обставин належного виконання зобов'язання за іпотечним договором від 21.08.2007 року; підстав вибуття предмета іпотеки із власності іпотекодавця та отримання згоди на його відчуження у іпотекодавця; обставин виконання та наявність дійсної суми заборгованості за кредитним договором; обставини щодо використання позивачем можливості задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням із суми страхового відшкодування.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 09.08.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пузата Хата" було укладено договір про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 (надалі - кредитний договір), відповідно до якого кредитор зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості, платності та цільового характеру використання (надалі - кредит), на умовах визначених цим договором та додатковими угодами.
Згідно з п.1.1.1. договору надання кредиту буде здійснюватися в гривні і доларах США окремими частинами (траншами) зі сплатою 14,5% процентів річних в гривнях, 11,0% процентів річних в доларах США та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою часиною цього договору (надалі - тарифи), в межах максимального ліміту заборгованості до:
а) 44 500 000,00 (сорок чотири мільйони п'ятсот тисяч) доларів США 00 центів (включно) за умови укладання договорів забезпечення, перерахованих у п.п. 1.3.2. - 1.3.7. цього договору, у строки, зазначені в п.п.3.3.3. цього договору;
б) 51 800 000,00 (п'ятдесят один мільйон вісімсот тисяч) доларів США 00 центів (включно) за умови укладання договорів забезпечення, перерахованих у п.п. 1.3.2. - 1.3.8. цього договору, та договору забезпечення, зазначеного у п.п.1.3.1. цього договору у строки, зазначені в п.п.3.3.3. цього договору.
Згідно з п. 2.1. договору видача траншів кредиту на цілі, визначені в п.2.1. цього договору проводиться шляхом списання відповідної сум коштів меморіальним ордером з позичкового рахунку №20736013797911 у доларах США, №20736013797911 у гривнях в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк» на поточний рахунок позичальника №26008013797911 у доларах США№26008013797911 у гривнях, відповідно, в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк» в межах траншів, визначених п. п. 1.1.1.1., 1.1.1.2., .1.1.1.3, 1.1.1.4. цього договору, на підставі письмового звернення позичальника у вигляді листа-запиту (додаток 3 до договору).
Згідно з п.2.5. договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, на рахунок №20781013797911 в доларах США, №20781013797911 в гривнях в київській міській філії АКБ "Укрсоцбанк".
Відповідно до п.3.1.1. договору кредитор зобов'язувався протягом одного робочого дня від дати набрання чинності договорами, за умови виконання позичальником п.п. 3.3.1., 3.3.3. цього договору, відкрити позичальнику в Київській міській філії АКБ "Укрсоцбанк" позичковий рахунок вказаний в п.2.1. цього договору і списувати з нього кредитні кошти меморіальним ордером на поточний рахунок позичальника, в Київській міській філії АКБ "Укрсоцбанк", в порядку визначеному цим договором, на підставі письмового звернення позичальника у вигляді листа-запиту (додаток 5).
Згідно з п.3.3. 5. договору позичальник зобов'язувався сплачувати кредитору проценти та комісії, передбачені п.1.1.1. цього договору, в порядку, визначеному п.п.п.2.2., 2.7., 2.8., 2.12, 2.14., 2.15., 2.16. цього договору та тарифами.
Згідно з п.3.3.7. договору позичальник зобов'язувався повернути кредитору в повному обсязі транші кредиту в строки, визначені п.1.1.2. цього договору.
Між сторонами було укладено 7 (сім) додаткових угод до договору про внесення змін до договору про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії №24-12/198 від 09.08.2007р., а саме: додаткова угода №1 від 07.11.2007р. (зміни до п.п.3.3.20.); додаткова угода №2 від 24.04.2008р. (зміни до п.п.1.1., 1.3.2., 1.3.4., 1.3.5., 1.3.6., 2.1., 2.10.1, 2.13.1, 3.1.1.1., 3.2.5., 3.2.7., 3.2.12., 3.3.3., 3.3.17, 3.3.21, 4.3.1.-4.3.3., 4.5., 6.2., до п.4 додатку №1 до договору, а також доповнити п.1.3., 3.3., 3.4.); додаткова угода №3 від 16.05.2008р. (зміни до п.п.1.1.); додаткова угода №4 від 25.06.2008р. (зміни до п.п.1.1.1.); додаткова угода №5 від 19.03.2008р. (зміни до п.2.5.); додаткова угода №6 від 26.06.2009р. (зміни до п.2.5.); додаткова угода №7 від 29.07.2009р. (доповнити п.п.2.3.1.).
Додатковою угодою №2 від 24.04.2008 року до кредитного договору було внесено зміни, відповідно до яких кредитор зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти із розрахунку максимального ліміту кредитування у розмірі 69 300 000,00 (шістдесят дев'ять мільйонів триста тисяч) доларів США 00 центів США та сплатою плаваючої процентної ставки -дванадцятимісячний LIBOR плюс 8,25% річних, але не менше 12,5% річних.
У подальшому, додатковою угодою №4 від 25.06.2008 року до кредитного договору були внесені зміни, відповідно до яких на транші кредиту, надані позичальнику до підписання додаткової угоди №3 від 16.05.2008 року нараховується плаваюча процентна ставка - дванадцятимісячний LIBOR плюс 8,25%, але не менше 12,5% річних, а на транші кредиту, що будуть надані після підписання додаткової угоди №3 від 16.05.2008 року - дванадцятимісячний LIBOR плюс 8,25% річних, але не менше 13,25%.
У договорі сторони визначили порядок погашення траншів кредиту (п.п.1.1.2). Так, щомісячно до 8-го числа поточного місяця (включно), починаючи з вересня 2010р. по серпень 2011р. (включно), в сумі 2 000 000,00 (два мільйони) доларів США 00 центів; щомісячно до 8-го числа поточного місяця (включно), починаючи з вересня 2011р. по липень 2012р. (включно), в сумі 2 316 666,00 (два мільйони гриста шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) доларів США 00 центів; до 8-го серпня 2012р. в сумі 3 045 841,00 долар США 00 центів; щомісячно до 8-го числа поточного місяця (включно), починаючи з вересня 2012р. до липня 2014р. в сумі по 729 167,00 доларів США 00 центів; з кінцевим терміном погашення всіх траншів кредиту до 08.08.2014р. (включно) в сумі 729 159,00 доларів США 00 центів на умовах, визначених цим договором.
Як вбачається з матеріалів справи, банком було надано позичальнику кредитні кошти, що підтверджується виписками по кредитному рахунку, копії яких знаходяться в матеріалах справи, та не заперечується представником відповідача.
21.08.2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Пузата Хата" за кредитним договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпульс" було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. та зареєстрований в реєстрі за №2447 (надалі по тексту рішення - іпотечний договір), а також договір від 25.04.2008 року про внесення змін і доповнень до іпотечного договору від 21.08.2007 року за №2006 та договір від 25.06.2008 року про внесення змін і доповнень до іпотечного договору від 21.08.2007 року за №3102. Відповідно до п. 1.1 іпотечного договору іпотекодавець передав в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" нерухоме майно, а саме - нежитлові приміщення в підвалі та на 1-му поверсі загальною площею 1242,7 кв. м, що розташовані за адресою м. Львів, вул. Січових Стрільців,12 (надалі по тексту рішення - предмет іпотеки).
19.05.2010 року у зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору позивач направив іпотекодавцю (ТзОВ "Імпульс") вимогу (копія долучена до матеріалів справи) про усунення порушень, в якій зазначив про наявність станом на 18.05.2010 року у позичальника боргу в розмірі 70 372 763, 29 дол., вимагав на протязі 30 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги погасити заборгованість перед банком або передати предмет іпотеки банку для реалізації/оформлення у власність з наданням відповідної довіреності на предмет застави (іпотеки) шляхом відступлення майнових прав та/або передачі банку для реалізації/оформлення у власність. Докази надіслання/отримання такої вимоги, як і відповідь на таку вимогу у матеріалах справи відсутні.
Звертаючись із позовною заявою (06.09.2013 року), позивач зазначив, що у позичальника нараховується заборгованість у розмірі 94 309 273, 51 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 13.02.2013 року становить 753 814 023 грн. 15 коп.
Станом на 01.10.2014 року заборгованість за кредитом, в тому числі прострочена, становить 69 300 000 дол. США, заборгованість за нарахованими процентами, в тому числі прострочена - 18 243 948,53 дол. США, заборгованість за нарахованою пенею на прострочену заборгованість за основним боргом - 3 924 965,85 дол. США, заборгованість за нарахованою пенею на прострочену заборгованість за процентами - 2 840 359,13 дол. США, тобто на загальну суму 94 309 273, 51 дол. США, що підтверджується довідкою за підписом директора департаменту супроводження кредитних операцій та торгового фінансування Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", долученою до матеріалів справи.
Позивач звернувся з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості в розмірі 63 520 500 грн., оскільки відповідно до висновку про вартість майна від 15.11.2007 року, підготовленого представництвом Колієрс Інтернешнл Лімітед, вартість нежитлових приміщень в підвалі та на 1-му поверсі загальною площею 1242,7 кв. м, що розташовані за адресою м. Львів, вул. Січових Стрільців,12, становить 63 520 500 грн. (7 990 000 дол. США), копія якого долучена до позовної заяви.
Позовні вимоги заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліора Інвест", оскільки на сьогоднішній день, у зв'язку з подальшим відчуженням предмет іпотеки перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліора Інвест", яке у відповідності до положень Закону України "Про іпотеку" несе права та обов"язки іпотекодавця.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи договору купівлі-продажу від 03.07.2013 року, акту прийому-передачі нежитлових приміщень, заяви продавця, витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за номером 5631906, Товариство з обмеженою відповідальністю "Меліора Інвест" придбало спірне майно у фізичної особи Мельничук Володимира Володимировича (договір посвідчений нотаріусом Київського міського округу Льовушкіною С.А.). Відповідно до п. 5.1 договору купівлі-продажу зазначено, що продавець свідчить, що на час посвідчення цього договору відчужені нежитлові приміщення під арештом, забороною, в судовому спорі, у податковій заставі не перебувають, що відносно них не укладено будь-яких договорів щодо відчуження, оренди, користування іншими особами, що вони не є предметом іпотеки, не є внеском до статутного капіталу юридичних осіб, як юридична адреса не використовується. Відсутність заборони на відчуження, іпотеки перевірено згідно Витягів за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.07.2013 року.
Як зазначено в п. 1.3 договору купівлі-продажу від 03.07.2013 року, нежитлові приміщення за цим договором належать продавцю на праві приватної власності на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва по справі № 2-1480/2010р. від 04.03.2010 року (Витяг про реєстрацію права власності серії ССХ № 028021 виданий 10.03.2010 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»).
30.08.2013 року позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліора Інвест" з вимогою про усунення порушення зобов'язання: терміново погасити наявну заборгованість або передати предмет іпотеки для реалізації/оформлення у власність (копія вимоги з доказами надіслання долучені до позовної заяви). Відповідь на таку претензію до матеріалів справи не долучено.
Дані факти матеріалами справи підтверджуються та документарно не спростовувались.
Дослідивши вже наявні та представлені у процесі нового розгляду справи докази, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, врахувавши зауваження колегії суддів Вищого господарського суду України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, є, зокрема, укладення договору.
Як встановлено судом, відносини між позивачем та відповідачем виникли у зв'язку з переходом у власність відповідача предмета іпотеки, яким забезпечувалось виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним між позивачем та позичальником, якого ліквідовано як юридичну особу у зв'язку з банкрутством.
Стосовно відносин між сторонами по кредитному договору суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На виконання умов кредитного договору банком (позивачем) було надано позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на визначених договором умовах з кінцевим терміном повернення 08.08.2014 року (п. 1.1.2 додаткової угоди № 2).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом вище, підтверджується виписками по особовому рахунку позичальника та не заперечується відповідачем, позичальник отримав кошти, передбачені договором. Однак, позичальником було порушено умови п. 1.1.2 кредитного договору, оскільки у строк, передбачений договором грошові кошти повернуто не було, у зв'язку з чим прострочення повернення першого траншу виникло 09.09.2010 року. У подальшому позичальником жодним чином не здійснювалось повернення кредитних коштів, що вбачається з розрахунку заборгованості, відповідно до якого заборгованість становить 69 300 000 дол. США (тобто сума, аналогічна сумі виданих грошових коштів).
Описаною вище довідкою банку станом на 01.10.2014 року, як і розрахунком заборгованості станом на 13.02.2013 року, долученим до позовної заяви, підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Пузата Хата» за кредитним договором від 09.08.2007 року у розмірі 94 309 273, 51 дол. США.
Однак, із наявних у матеріалах справи довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №17453535 від 28.10.2013 року вбачається, що 07.09.2011 року державним реєстратором внесено запис про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Пузата Хата" (код ЄДРПОУ 33636438), судове рішення про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом, 01.09.2011 року №50/158-б господарський суд м. Києва.
Згідно з ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (п. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 609 Цивільного кодексу України).
Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2010 року у справі № 50/158-б, копія якої долучена до матеріалів справи, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Пузата-Хата" перед Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" по договору № 24-12/198 від 09.08.2007 року визнано погашеною, відмовлено у задоволенні заяви про визнання грошових вимог ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 582946943 грн. 05 коп. до ТОВ «Пузата Хата».
Встановлений ухвалою господарського суду м. Києва від 01.09.2011 року у справі № 50/158-б факт ліквідації боржника по договору про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 від 09.08.2007 року - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пузата-Хата", списання кредиторської заборгованості останнього як безнадійної та погашення вимог не задоволених за відсутністю майна свідчить про те, що основне зобов'язання припинено. Про такий факт зазначено і в рішенні, прийнятому у даній справі 06.11.2013 року, та не спростовано Вищим господарським судом при розгляді касаційної скарги.
Відтак, зобов'язання позичальника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Пузата-Хата") за договором про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 вважаються припиненим.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Стосовно відносин, що виникли на підставі іпотечного договору, суд зазначає наступне.
Сторонами у кредитному договорі (п. 1.3) визначено, що одним із способів забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором є договір іпотеки 21.08.2007 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпульс" (іпотекодавець згідно з іпотечним договором).
Відповідно до абз. 4, 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Предметом іпотечного договору згідно з п. 1.1 є нерухоме майно, а саме - нежитлові приміщення в підвалі та на 1-му поверсі загальною площею 1242,7 кв.м, що розташовані за адресою м. Львів, вул. Січових Стрільців,12, яке належить на праві приватної власності іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності № Г-02484 від 13.08.2007 року, виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на підставі наказу № 894-НЖ-Г від 13.08.2007 року. Копія згаданого свідоцтва знаходиться в матеріалах справи. Представником відповідача до матеріалів справи долучено копію рішення Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2009 року у справі № 2-5298/2009, згідно з яким визнано недійсним договір купівлі-продажу 7 вересня 2004 року спірного приміщення і таке спірне приміщення повернуто у власність фізичної особи 1 від ТОВ «Імпульс». За твердженням представника відповідача, таким способом майно вибуло із власності ТОВ «Імпульс», однак, суд не може грунтувати свої висновки на вказаному рішенні суду, оскільки останнє не є доказом у розумінні ст. ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, є незавіреною копією з Єдиного державного реєстру судових рішень, не містить реквізитів фізичної особи та адреси, за якою знаходиться майно.
Як встановлено судом вище, предмет іпотеки - нежитлові приміщення в підвалі та на 1-му поверсі загальною площею 1242,7 кв.м, що розташовані за адресою м. Львів, вул. Січових Стрільців,12, перейшов у власність до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліора-Інвест» на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 03.07.2013 року, укладеного з Мельничуком Володимиром Володимировичем.
Згідно з нормами Закону України «Про іпотеку», зокрема ст. 23, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Однак, як зазначено в ухвалі господарського суду м. Києва від 01.04.2011 року, 28.02.2011 до господарського суду м. Києва надійшла заява від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс» про виключення з реєстру вимог кредиторів боржника грошових вимог публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на суму 39999999,60 грн., що забезпечені заставою майна боржника та скасування обмеження майна боржника - нежитлових приміщень в підвалі та на 1-му поверсі загальною площею 1242,7 кв.м., що розташовані за адресою м. Львів, вул. Січових Стрільців, 12, як предмету іпотеки за договором укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк»та ТОВ «Імпульс» 21.08.2007 реєстровий №2448. Господарський суд м. Києва прийшов до висновку, що оскільки припинилося зобов'язання ТОВ «Пузата Хата» за договором про надання не відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 від 09.08.2007 року, зобов'язання ТОВ «Імпульс» як майнового поручителя за зобов'язання останнього за договором іпотеки (майнового поручительства) також є припиненим в силу вимог ст. 559 ЦК України та ст. 17 Закону України «Про іпотеки», а ПАТ «Укрсоцбанк» як кредитор боржника втратив своє право вимоги до нього. Вказаною ухвалою, залишеною в силі Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року та Постановою Вищого господарського суду від 10.08.2011 року, також виключено з реєстру вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс» грошові вимоги публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на суму 39999999,60 грн., що забезпечені іпотекою майна банкрута у справі №50/164-б.; скасовано заборони, іпотеку та арешт на об'єкти рухомого та нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс» та знято заборону відчуження приміщення в підвалі та на 1-му поверсі загальною площею 1242,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 12, зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 5522895 на підставі Іпотечного договору, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс» від 21.08.2007 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим N 2447 та виключено з Державного реєстру іпотек запис №5522973 про обтяження іпотекою майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс».
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом).
Наведене свідчить про припинення не лише основного зобов'язання, а й договору іпотеки, а відтак, і про безпідставність позовних вимог банку до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліора-Інвест».
Крім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» однією із підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. Частина 3 ст. 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі ліквідації боржника - сторони основного зобов'язання - право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим. При цьому, ураховуючи імперативний характер норми п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, зазначення в договорі застави інших умов, за яких право застави у разі припинення основного зобов'язання залишається дійсним, слід вважати нікчемним. Таким чином, виходячи з однорідної юридичної природи поруки та застави як засобів забезпечення виконання зобов'язань, а також того факту, що як порука, так і застава припиняються у разі припинення основного зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 575, п. 1 ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 609 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека як вид застави припиняється в разі припинення основного зобов'язання (кредитного договору). Зважаючи на це, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняється.
Урегулювання сторонами договірних відносин на власний розсуд за наявності в законі імперативних приписів є протиправним (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 11.03.2013 року у справі № 6-52цс13).
Стосовно належного виконання сторонами умов договору іпотеки, суд зазначає, що позивачем не подано належних доказів надіслання іпотекодавцю (ТзОВ "Імпульс") вимоги про усунення порушень, як і доказів отримання такої вимоги іпотекодавцем; відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліора Інвест" на претензію банку у матеріалах справи також відсутня, які докази її виконання. Однак, разом з цим, суд зазначає, що положення ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України (господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами) є загальною умовою припинення господарських зобов'язань, а підстави припинення іпотеки прямо передбачені зазначеними вище нормами ст. 17 Закону України «Про іпотеку». Із аналізу наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що зобов'язання за договором іпотеки є припиненим, відповідно і виконанню не підлягає.
Вищий господарський суд України звернув увагу на необхідність з'ясування можливості позивача скористатися правом, передбаченим ст. 8 Закону України «Про іпотеку», та факту отримання згоди на відчуження предмета іпотеки у іпотекодержателя, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержателя. У разі наступної іпотеки страхування предмета іпотеки не є обов'язковим. Договір страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика. У разі набуття прав за іпотечним договором новим іпотекодержателем він також набуває право вимоги до страховика.
Докази здійснення іпотекодавцем (ТОВ «Імпульс») страхування предмета іпотеки у матеріалах справи відсутні. Також суд зазначає, що іпотекодавець не був залучений до участі у даній справі, оскільки згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.10.2013 року за № 17453572 (знаходиться в матеріалах справи) та записом державного реєстратора від 02.03.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпульс" (код ЄДР 32709452) припинено за судовим рішенням, судове рішення припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом, 16.02.2012 року у справі № 50/164-б, господарський суд м. Києва.
Як правильно зазначив представник відповідача у відзиві від 22.08.2014 року, на момент придбання майна Товариством з обмеженою відповідальністю "Меліора Інвест" спірне майно в іпотеці не перебувало і обов'язку страхувати це майно на користь позивача у Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліора Інвест" не було. Відповідно, договори страхування спірного майна на користь позивача не укладались. Відсутність будь-яких обтяжень спірного нерухомого майна підтверджена також п.5.1 договору купівлі-продажу від 03.07.2013 року зазначено, що продавець свідчить, що на час посвідчення цього договору відчужені нежитлові приміщення під арештом, забороною, в судовому спорі, у податковій заставі не перебувають, що відносно них не укладено будь-яких договорів щодо відчуження, оренди, користування іншими особами, що вони не є предметом іпотеки, не є внеском до статутного капіталу юридичних осіб, як юридична адреса не використовується. Відсутність заборони на відчуження іпотеки перевірено згідно Витягів за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.07.2013 року. Відтак, нотаріус при посвідченні вищевказаного договору купівлі-продажу перевірив наявність заборон та обмежень на дане майно, які були відсутні на момент його укладення.
Суд зазначає, що спору стосовно дійсності договору купівлі-продажу від 03.07.2013 року між сторонами немає, договір не оскаржувався.
Позивач у поясненнях від 09.09.2014 року зазначив, що не звертався з вимогою до страховика з огляду на відсутність страхової події, з якою пов'язане право вимоги, так як предмет іпотеки жодним чином не пошкоджено та не знищено.
Відповідно до абз. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
У матеріалах справи відсутні докази і сторонами не заперечується відсутність згоди іпотекодержателя на відчуження майна та укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки. Проте, на укладення договору купівлі-продажу від 03.07.2013 року згода позивача не одержувалась, так як згідно з описаною вище ухвалою господарського суду м. Києва від 01.04.2011 року зобов'язання за договором іпотеки (майнового поручительства) є припиненим.
Як і обтяження нерухомого майна іпотекою (ст. 4 Закону України «Про іпотеку»), так і відомості про припинення іпотеки (ст. 17 Закону України «Про іпотеку»), підлягають державній реєстрації відповідно до закону. Як встановлено господарським судом м. Києва в ухвалі від 01.04.2011 року у справі № 50/164-б, при посвідченні договору іпотеки від 21.08.2007 року, нотаріусом було внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за №5522895 про заборону відчуження приміщення в підвалі та на 1-му поверсі загальною площею 1242,7 кв.м., що розташоване за адресою м. Львів, вул. Січових Стрільців, 12., зареєстровану на підставі Іпотечного договору, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс»(01001, м. Київ, вул. Басейна 1/2, літера "А", код ЄДРПОУ 32709452) від 21.08.2007 за реєстровим N 2447 та виключено до Державного реєстру іпотек запис №5522973 про обтяження іпотекою майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс» (01001, м. Київ, вул. Басейна 1/2, літера "А", код ЄДРПОУ 32709452).
Проте, господарський суд м. Києва у зазначеній вище ухвалі ухвалив виключити з Державного реєстру іпотек запис №5522973 про обтяження іпотекою майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс»(01001, м. Київ, вул. Басейна 1/2, літера "А", код ЄДРПОУ 32709452).
Крім цього, із поданого представником відповідача витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 28199110 від 16.10.2014 року вбачається відсутність будь-яких іпотек на оспорюване майно на користь позивача. Натомість 11.07.2014 року приватним нотаріусом Сидоренком А.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 14386881 від 11.07.2014 року) внесено запис про іпотеку нерухомого майна - нежитлових приміщень в підвалі та на 1-му поверсі загальною площею 1242,7 кв.м, що розташовані за адресою м. Львів, вул. Січових Стрільців,12, за основним зобов'язанням договір кредитної лінії № 958 від 19.02.2014 року, іпотекодавцем за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Меліора-Інвест», а іпотекодержателем - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Копії договору кредитної лінії № 958 від 19.02.2014 року та іпотечний договір № 845 від 11.07.2014 року долучені представником третьої особи до матеріалів справи.
Враховуючи все наведене вище, суд приходить до висновку, що станом на дату прийняття рішення, як і станом на дату укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меліора Інвест" та фізичною особою Мельничуком В.В. договору купівлі-продажу, основне зобов'язання позичальника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Пузата-Хата") за договором про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 було припиненим, а нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Січових Стрільців, 12, в іпотеці не перебували, оскільки договір іпотеки був припинений в силу закону.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).
Так, суд зазначає, що у процесі розгляду справи представником позивача було заявлено клопотання (вх. № 4828/14 від 07.10.2014 року) про проведення судової будівельно-технічної експертизи для визначення вартості нерухомого майна - нежитлових приміщень в підвалі та на 1-му поверсі загальною площею 1242,7 кв.м, що розташовані за адресою м. Львів, вул. Січових Стрільців,12, станом на сьогоднішній день.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення (п. п. 2, 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).
Встановивши наявність обставин, які свідчать про безпідставність позову, суд вважає за необхідне відмовити також і в задоволенні поданого клопотання як недоцільного та безпідставного.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за вирішення спору на новому розгляді справи залишається за позивачем, а відшкодування сплаченого судового збору за подання касаційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в :
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліора Інвест" (89600, Закарпатська обл., місто Мукачеве, вул. Івана Франка, будинок 132, код ЄДР 38780635) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, будинок 29, код ЄДР 00039019) 36 540 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене та підписане 02.03.2015 року.
Головуючий суддя Матвіїв Р.І.
Суддя Кітаєва С.Б.
Суддя Щигельська О.І.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 24.02.2015 |
Оприлюднено | 19.03.2015 |
Номер документу | 43097217 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні