Рішення

від 05.03.2015 по справі 910/29485/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2015Справа №910/29485/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії

до Товариства з обмеженою відповідальністю Київське міське довідково-інформаційне підприємство "Київміськдовідка"

про стягнення заборгованості 1 8286,70 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Поліщук С.О. (дов.№3305 від 03.11.2014)

від відповідача: Карпенко К.В. (дов.№б/н від 28.01.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Київське міське довідково-інформаційне підприємство "Київміськдовідка" про стягнення заборгованості 18286,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих за Договором №53-28/1190-15 від 01.09.2011 зобов'язань, а саме щодо своєчасної сплати орендних платежів, у зв'язку із чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 18286,70 грн. разом із нарахованими штрафними санкціями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2014 порушено провадження у справі №910/29485/14 та призначено її до розгляду на 10.02.2015 року.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 10.02.2015, суд виніс ухвалу, якою продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів у задоволення клопотання представника позивача та відклав розгляд справи на 05.03.2015 року.

У судовому засіданні 05.03.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні заперечення на заявлені позовні вимоги та просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2011 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київське міське довідково-інформаційне підприємство «Киї» (орендар) укладений Договір оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №53-28/1190-15 (надалі - Договір), за умовами якого в оренду відповідачу передано у строкове платне користування частину приміщення, розташоване у м. Києві на 3 поверсі 4-поверхового будинку №11/15 по вул. Софіївська, загальною площею 2 м 2 (надалі за текстом - Приміщення) для розміщення обладнання зв'язку.

Додатковою угодою №2/1 від 01.08.2014 до вищевказаного Договору сторони погодили його дію на період з 01.08.2011 до 30.09.2014 та зобов'язались протягом 20 днів після закінчення строку дії Договору, здійснити остаточні розрахунку за ним.

Фактичне передання приміщення Відповідачу здійснено 01.09.2011 на підставі акту приймання-передачі нежилого приміщення.

Відповідно п. 3.1. Договору, розмір місячної орендної плати становить 1021,00 грн. у т.ч. ПДВ, за 1 кв.м. технологічних приміщень

Пунктом 3.4. Договору сторони погодили, що Орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку Орендодавця у термін, зазначений у п.3.6. Договору.

Згідно п. 3.6. Договору орендна плата перераховується Орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 27-го числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються Орендарю разом з актом про надання послуги та податковою накладною.

Пунктом 3.8. Договору передбачено, що орендна плата за перший місяць обчислюється згідно з п. 3.1. цього Договору, з урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до Акта приймання-передачі орендованого майна.

Відповідно п. 6.1.3. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Незважаючи на договірні зобов'язання та вимоги законодавства стосовно своєчасності та належності виконання зобов'язань, оплата оренди та відшкодування витрат за використану електроенергію починаючи з травня по вересень 2014 від відповідача не надходила, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення 16488,99 грн. основного боргу.

До того ж, крім основної суми заборгованості, позивачем заявлено до стягнення також 816,19 грн. пені, 3% річних у розмірі 93,26 грн. та 888,26 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

За своєю правовою природою Договір оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №53-28/1190-15 від 01.09.2011 є змішаним договором, а саме договором найму з елементами договору про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які також підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено наявність обов'язку відповідача сплатити на користь позивача 16488,99 грн. основного боргу, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно п. 8.2. Договору у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Судом перевірено розрахунок пені з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань пені у розмірі 816,19 грн.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 617 ЦК України, норми якої кореспондуються з положеннями ст. 218 ГК України, визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши математичний розрахунок сум нарахованих 3% річних суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування 3% річних у розмірі 93,26 грн.

Щодо інфляційної складової боргу, то використовуючи дані, наявні у матеріалах справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд зауважує, що дана вимога підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 624,35 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 16488,99 грн. - основного боргу, 816,19 грн. - пені, 624,35 грн. - інфляційних втрат та 93,26 грн. - 3% річних.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю Київське міське довідково-інформаційне підприємство "Київміськдовідка" про стягнення заборгованості 1 8286,70 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Київське міське довідково-інформаційне підприємство "Київміськдовідка" (01030, місто Київ, вулиця Б.Хмельницького, будинок 50Б, літ.Г, офіс 39; ідентифікаційний код 14349410) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18; ідентифікаційний код 21560766) 16488 (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 99 копійок основного боргу, 816 (вісімсот шістнадцять) гривень 19 копійок пені, 3% річних у розмірі 93 (дев'яносто три) гривні 26 копійок, суму інфляційних втрат у розмірі 624 (шістсот двадцять чотири) гривні 35 копійок та 1800 (одну тисячу вісімсот) гривень 63 копійки витрат зі сплати судового збору.

У іншій частині позову - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 05.03.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 10.03.2015 року.

Суддя К.В. Полякова