Рішення

від 10.03.2015 по справі 911/496/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р.                                                   Справа № 911/496/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гестія Люкс», м.Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2», м.Сквира

про стягнення 39558,00 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гестія Люкс» (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (далі – відповідач) про стягнення 39558,00 грн.

Провадження у справі №911/496/15 порушено відповідно до ухвали суду від 10.02.2015 року та призначено справу до розгляду на 24.02.2015 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 24.02.2015 року без поважних причин не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. Розгляд справи відкладався до 10.03.2015 року.

В судове засідання 10.03.2015 року позивач та відповідач не з'явились, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, явку повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, відзив на позов не надав.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 16.12.2011 року між ТОВ «ГЕСТІЯ ЛЮКС» (далі – позивач, Постачальник) та ТОВ «КРАЙ-2» (далі – відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки №658 (далі - Договір).

Відповідно п. 3.1. Договору Постачальник поставляє, а Покупець оплачує товари за цінами, зазначеними у Специфікації (Додаток №2) затвердженої сторонами.

Згідно із п. 3.3. Договору Покупець здійснює своєчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок Постачальника, зазначений у ст. 9 Договору протягом терміну платежу зазначеного у п. 1.1. Додатку №3 «Спеціальні умови».

У відповідності до п. 1.1. Додатку №3 до Договору Покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах Покупця протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня.

На виконання умов Договору згідно видаткових накладних № 249 від 21.03.2012 року, № 410 від 29.05.2012 року, № 549 від 26.07.2012 року, № 19 від 17.04.2013 року, та № 25 від 27.05.2013 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товари в асортименті на загальну суму 34 459,62 грн. Відповідний факт відповідачем не заперечено та не спростовано.

Однак відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання не виконав, отриманий товар оплатив лише частково, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 29 758,96 грн., що також підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків від 03.06.2014 року.

03.09.2014 року позивачем було відправлено відповідачеві лист-претензію з вимогою сплатити заборгованість за Договором в сумі 29758,96 грн. У відповідь на вищевказаний лист-претензію позивачем засобом електронного зв'язку, було отримано від відповідача гарантійний лист, у якому відповідач гарантував сплату заборгованості за графіком (період з жовтня 2014 року - по грудень 2014 року). Однак, зазначені в Гарантійному листі зобов'язання своєчасно та в повному обсязі не виконав.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 29 758,96 грн. основного боргу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, за період з 01.07.2013 року по 19.01.2015 року в сумі 8 425, 37 грн. та 1373, 72 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 3.8. Договору, за несвоєчасну оплату продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок позову судом встановлено, що пеня нарахована в розмірі, визначеному п.3.8 Договору з дотриманням ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Однак, нарахування пені за період з 01.07.2013 року по 19.01.2015 року, тобто за 563 дні, не відповідає ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (перевищує шестимісячний строк).

Таким чином, з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню за період 6 місяців з моменту порушення, що за розрахунком суду складає 1995,89 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку річні нараховані на суму заборгованості за періоди фактичного прострочення, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Таким чином, вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 29758,96 грн. основного боргу, 1995,89 грн. пені та 1373,72 грн. 3% річних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» (09000, Київська обл., Сквирський р-н, вул. Леніна, 22, код 35231874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕСТІЯ ЛЮКС» (65025, м. Одеса, п-т Добровольського, 125, кв. 52, код 35302866) 29758,96 грн. боргу, 1995,89 грн. пені, 1373,72 грн. 3% річних та 1530,05 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя                                                             А.Ю. Кошик