Постанова

від 12.03.2015 по справі 923/46/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 р.Справа № 923/46/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А.,

Поліщук Л.В.

при секретарі - Альошиній Г.М.

за участю представників:

Від прокурора: Врублевська О.О.

Від позивачів: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області

на ухвалу господарського суду Херсонської області

від 06 лютого 2015р.

по справі № 923/46/15

за позовом: прокурора Цюрупинського району Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної ради, Цюрупинської районної ради та Солонцівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний-технічний клуб "СічКарт",

про стягнення 172133,03 грн. заборгованості з відшкодування вартості втрат сільськогосподарського виробництва

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року прокурор Цюрупинського району Херсонської області звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Херсонської обласної ради, Цюрупинської районної ради, Солонцівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-технічний клуб "СічКарт" про стягнення заборгованості з відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 172133,03 грн., з яких Херсонській обласній раді - 25% вказаної суми втрат - 43033,26 грн., Цюрупинській районній раді - 15% вказаної суми втрат - 25819,95 грн., Солонцівській сільській раді - 60% вказаної суми втрат - 103279,82 грн.

Позовні вимоги з посиланням на положення ст. ст. 207, 209 Земельного кодексу України, п. 4 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11.1997р. обґрунтовувалися обов'язком відповідача відшкодувати втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, що виникли внаслідок вилучення земельної ділянки для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти задоволення позову.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 06 лютого 2015 року (суддя Ситюк В.Г.) позов залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

При винесенні ухвали місцевий господарський суд керувався п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11.1997р., яким передбачено, що контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держсільгоспінспекція та її територіальні органи, у зв'язку з чим дійшов висновку, що позивачем по стягненню втрат сільськогосподарського виробництва, тобто органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Держсільгоспінспекція (відповідні територіальні органи Держсільгоспінспекції). За таких обставин, враховуючи неправильне визначення прокурором позивача, тобто органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд ухвалив позов залишити без розгляду.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Херсонської області просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст. ст. 8, 10, 12, 207, 209 Земельного кодексу України, ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11.1997р., ст. ст. 16, 18-1, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони та прокурор були повідомлені заздалегідь належним чином, проте сторони не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога прокурора Цюрупинського району Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної ради, Цюрупинської районної ради, Солонцівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області про стягнення з ТОВ "Спортивно-технічний клуб "СічКарт" заборгованості з відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 172133,03 грн., з яких Херсонській обласній раді - 25% вказаної суми втрат - 43033,26 грн., Цюрупинській районній раді - 15% вказаної суми втрат - 25819,95 грн., Солонцівській сільській раді - 60% вказаної суми втрат - 103279,82 грн.

В обґрунтування пред'явлених вимог прокурором подано до матеріалів справи розпорядження голови Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області від 07.05.2014р. № 185 «Про затвердження проекту відведення та зміни цільового призначення земельної ділянки», яким затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки ТОВ "Спортивно-технічний клуб "СічКарт" під розміщення картодрому у складі спортивно-технічного центру загальною площею 13,9987 га, із земель, що знаходяться у власності ТОВ "Спортивно-технічний клуб "СічКарт" для ведення особистого селянського господарства згідно державного акта на право власності на земельну ділянку ЯК № 834654 в адміністративних межах Солонцівської сільської ради за межами населеного пункту. Згідно з п. 2.2 вказаного розпорядження відповідач зобов'язаний в двомісячний строк відшкодувати втрати сільськогосподарських угідь внаслідок їх вилучення для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом, у розмірі 263 133,03 грн.

Відповідно до ст. 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.

Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11.1997р., відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання. Контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держсільгоспінспекція та її територіальні органи. Територіальні органи Держкомзему в 5-денний строк з моменту затвердження розрахунку розміру втрат, які підлягають відшкодуванню, надсилають копію затвердженого розрахунку до відповідного територіального органу Держсільгоспінспекції для здійснення контролю за своєчасним відшкодуванням втрат.

Статтею 209 Земельного кодексу України унормовано, що втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що зараховуються у розмірі: 100 відсотків - до бюджетів міст Києва та Севастополя, 25 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, 75 відсотків - до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, 15 відсотків - до районних бюджетів, 60 відсотків - до бюджетів міст районного значення, селищ і сіл.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів.

Згідно з ст. 18-1 вказаного Закону, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Звертаючись до господарського суду з цим позовом прокурор відповідно до вимог ст. 2 ГПК України обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави та вказуючи орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах,

вказував те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем вимог закону щодо обсягу та строків сплати втрат сільськогосподарського виробництва до бюджетів обласного, районного та сільського значення порушуються інтереси відповідних територіальних громад.

Отже, при зверненні до господарського суду з даним позовом прокурором правильно визначено позивачами Херсонську обласну раду, Цюрупинську районну раду та Солонцівську сільську раду, а висновок місцевого суду про те, що позивачем по стягненню втрат сільськогосподарського виробництва є Держсільгоспінспекція, є помилковим.

Статтею 106 ГПК України визначено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про залишення позову без розгляду, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

За таких обставин, визнати оскаржувану ухвалу місцевого суду законною та обґрунтованою не можна, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа - передачі місцевому господарському суду на розгляд по суті.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 06 лютого 2015 року у справі № 923/46/15 скасувати.

Справу передати господарському суду Херсонської області на розгляд.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повна постанова складена 13.03.2015р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

Поліщук Л.В.