Ухвала

від 10.03.2015 по справі 804/18996/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2015 рокусправа № 804/18996/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Божко Л.А.

           суддів:                     Прокопчук Т.С. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання:          Губар Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року по справі за позовом Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Приватного комерційного підприємства "Спектр" про накладання арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2014 року Східно-Дніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного комерційного підприємства "Спектр" (далі – відповідач), де просила накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, Приватного комерційного підприємства "Спектр".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне комерційне підприємство "Спектр" зареєстровано Покровською районною державною адміністрацією 12.02.2003 року, що підтверджені довідкою з Єдиного державного реєстру та знаходиться на податковому обліку в ДПІ з 03.03.2003 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік.

Станом на 07.11.2014 року Приватне комерційне підприємство "Спектр" має податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб на загальну суму 3396,56 грн.(а.с. 15).

Податковий борг виник в листопаді 2010 року в наслідок несплати поточних податкових зобов'язань згідно податкових декларацій №2937 та №2938 від 01.02.2010 року.

З метою погашення податкового боргу позивачем сформовано податкову вимогу №2-92 від 10.12.2010 року та направлена поштою 14.12.2010 року (повернуто без вручення 29.12.2010 року).

Також позивачем вживалися заходи щодо розшуку майна, що належить відповідачу для погашення податкової заборгованості.

Згідно довідки відділу Держземагенства у Покровському районі №1722/01-22 від 30.10.2014 року за Приватним комерційним підприємством "Спектр" зареєстровано три договора оренди з райдержадміністрацією термін яких закінчився в 2008 році (а.с.6).

Відповідно до довідки ЦНП підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України за ПКП "Спектр" №278 від 25.10.2014 року автотранспортних засобів не зареєстровано (а.с.5).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по ПКП "Спектр" відомості відсутні (а.с.7).

З огляду на те що, вказані дії не призвели до погашення податкового боргу, Східно-Дніпровська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області звернулось до суду з даним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, ПКП "Спектр".

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не нанадо до суду доказів наявності жодної з підстав для застосування арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до п.п. 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Згідно п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п. 7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1437/18732, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Пунктом 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі – арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Суд зазначає, що підстави застосування арешту коштів на рахунку платника податків, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, містить аналогічні норми.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин. Такі обставини у відповідача відсутні.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Крім того суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що умова щодо відсутності майна, за рахунок якого можливо б було погасити податковий борг, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, надає право податковому органу звертатися до суду з вимогою щодо накладенню арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено наявність у відповідача обставин, які є підставами для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на банківському рахунку, у зв'язку із чим позовні вимоги податкового органу не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції перевірено доводи сторін, дано їм правильну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

Керуючись статтями ст.ст. 198 ч.1 п. 1, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року– залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:                                                                      Л.А. Божко

          Суддя:                                                                      Т.С. Прокопчук

          Суддя:                                                                      О.М. Лукманова