Ухвала

від 12.03.2015 по справі 826/15619/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15619/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архіконт" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АРХІКОНТ», звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2014 року № 0010582240, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватного підприємства в розмірі 86899,00 грн., за основним платежем - 69519,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17380,00 грн. та № 0010592204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 91473,00 грн., за основним платежем - 73178,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18295,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.09.2014 року № 0010582240 та № 0010592204.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 14.08.2014 року № 1637 та на підставі ст. 20 , пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 , ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України ) проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «АРХІКОНТ» (код ЄДРПОУ 38484131) при взаємовідносинах з ТОВ «Укрбуд-Капітал» (код ЄДРПОУ 38705704) за період з 01.09.2013 року по 30.04.2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 01.09.2014 № 973/26-54-22-04/38484131.

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України , в результаті чого встановлено заниження податок на прибуток підприємства на загальну суму 69519,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185 , п. 198.1 , 198.6 ст. 198 ПК України , в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 73178,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 01.09.2014 року № 973/26-54-22-04/38484131 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 24.09.2014 року:

- № 0010582240, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватного підприємства в розмірі 86899,00 грн., за основним платежем - 69519,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17380,00 грн.;

- № 0010592204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 91473,00 грн., за основним платежем - 73178,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18295,00 грн.

У той же час, позивач вважає податкові повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з податку додану вартість та податку на прибуток таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказані рішення, звернувшись із позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період а тому у відповідача відсутні підстави для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що висновок податкового органу ґрунтується виключно на акті ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.02.2014 № 611/26-55-22-7/38705704 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрбуд-Капітал» (код ЄДРПОУ 38705704) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 29.04.2013 року по 31.01.2014 року»

Між ТОВ «АРХІКОНТ» та ТОВ «Укрбуд-Капітал» (виконавець) було укладено договорів на виконання проектних робіт від 26.07.2013 № 26/07П-13 (т. 1, арк. 94-97).

Згідно умов даного договору, виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, або залученням спеціалізованої організації, за рахунок замовника, згідно технічного завдання (додаток 1) виконати проектну документацію, а саме: «Улаштування тимчасового АПК на монтажному майданчику ТОВ «Біланівський ГЗК», стадія РП, а замовник зобов'язується прийняти результат таких проектних робіт - проектно-кошторисну документацію і сплатити виконавцеві вартість виконаних робіт.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеними договорами позивачем надано до суду: протокол погодження договірної ціни, завдання на розробку робочого проекту, календарний план виконання робіт, кошторис № 1, рахунок-фактуру, акт здачі-прийняття робіт, податкову накладну (т. 1, арк. 98-107).

Так, в наданих позивачем документах зазначена інформація, згідно якої можливо зробити висновок про отримані роботи (послуги).

Аналіз зазначених вище документів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В даному ж акті зафіксовано зміст та обсяг господарської операції, а тому підтверджено факт здійснення умов договору.

Крім того, між ТОВ «АРХІКОНТ» та ТОВ «Укрбуд-Капітал» (підрядник) було укладено договорів підряду від 26.09.2013 № 92/09-13 (т. 1, арк. 108).

Згідно умов даного договору, збірної будівельної конструкції СONTAINEX. Дані роботи пов'язані з демонтажем та послідуючим монтажем на новому місці тимчасового адміністративно-побутового комплексу ТОВ «КУБ-ГA3».

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеними договорами позивачем надано до суду: рахунки-фактури, акт здачі-прийняття робіт, податкові накладні (т. 1, арк. 109-113).

Так, в наданих позивачем документах зазначена інформація, згідно якої можливо зробити висновок про отримані послуги.

Аналіз зазначених вище документів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В даному ж акті зафіксовано зміст та обсяг господарської операції, а тому підтверджено факт здійснення умов договору.

Крім того, між ТОВ «АРХІКОНТ» та ТОВ «Укрбуд-Капітал» (підрядник) було укладено договорів підряду від 18.10.2013 № 95П/10-13 (т. 1, арк. 114).

Згідно умов даного договору, підрядник зобов'язується виконати демонтажно-монтажні роботи збірної будівельної конструкції СONTAINEX. Дані роботи пов'язані з утворенням тимчасового приміщення 6.055х2.435 м. для охорони ТОВ «Біланівський ГЗК».

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеними договорами позивачем надано до суду: рахунок-фактуру, акт здачі-прийняття робіт, податкову накладну (т. 1, арк. 115-117).

Крім того, між ТОВ «АРХІКОНТ» та ТОВ «Укрбуд-Капітал» (підрядник) було укладено договорів підряду від 28.10.2013 № 96/10-13 (т. 1, арк. 118).

Згідно умов даного договору, підрядник зобов'язується виконати демонтажно-монтажні роботи збірної будівельної конструкції СONTAINEX. Дані роботи пов'язані з демонтажем та послідуючим монтажем на новому місці тимчасового адміністративно-побутового комплексу на стоянці легкового транспорту ТОВ «Єристівський ГЗК» (12,235х6,055 м).

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеними договорами позивачем надано до суду: рахунок-фактуру, акт здачі-прийняття робіт, податкові накладні (т. 1, арк. 119-123).

Так, в наданих позивачем документах зазначена інформація, згідно якої можливо зробити висновок про отримані послуги.

Аналіз зазначених вище документів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В даному ж акті зафіксовано зміст та обсяг господарської операції, а тому підтверджено факт здійснення умов договору.

Крім цього, позивачем надані докази щодо оплати ТОВ «АРХІКОНТ» робіт та послуг ТОВ «Укрбуд-Капітал» (т. 1, арк. 124-127), а також надані докази щодо використання наданих ТОВ «Укрбуд-Капітал» робіт та послуг у власній господарській діяльності ТОВ «АРХІКОНТ» (т. 1, арк. 128-224).

Так, судом першої інстанції досліджено всі первинні документи надані позивачем на підтвердження реальності та товарності укладених договорів, та колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз зазначених вище документів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. у вказаних документах зафіксовано факти здійснення господарських операцій

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених позивачем у зв'язку із з отриманням послуг від контрагентів, до складу валових витрат.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами доведена позивачем, у зв'язку з чим у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з вказаними контрагентом.

Факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик отриманих послуг, які б однозначно свідчили про їх призначення для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Так, слід зазначити, що основним видом господарської діяльності Позивача є проектування, монтаж, демонтаж, ремонт та сервісне обслуговування збірних (модульних, контейнерних) будинків та будівель.

Спірні ж договори укладалися Позивачем в рамках виконання ним своїх зобов'язань по договорам із TOB «КУБ-ГАЗ», TOB «БІЛАНІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» та TOB «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ».

Тобто, з наданих документів також вбачається ділова мета позивача для укладення спірних договорів з контрагентом.

Таким чином, враховуючи, предмет спірних правочинів, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагента, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з контрагентом підтверджуються необхідними документами.

Отже, укладаючи угоду із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів, то відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Так, до висновку про безтоварність господарських операцій, відповідач дійшов на підставі висновків акту ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.02.2014 № 611/26-55-22-7/38705704 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрбуд-Капітал» (код ЄДРПОУ 38705704) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 29.04.2013 по 31.01.2014».

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2014 року, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві щодо здійснення заходів з метою проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд-Капітал", за результатами якої складено акт від 27 лютого 2014 року №611/26-55-22-1/38705704 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укрбуд-Капітал" (код ЄДРПОУ 38705704) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 29.04.2013 по 31.01.2014 року". Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві вилучити з автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію, внесену на підставі акта від 27 лютого 2014 року №611/26-55-22-1/38705704 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укрбуд-Капітал" (код ЄДРПОУ 38705704) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 29.04.2013 по 31.01.2014 року".

Крім того, при розгляді цієї справи судом першої інстанції було перевірено чи мали операції між позивачем та його контрагентами мали реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

Відповідачем, в порушення ст.71 КАС України, доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що контрагент позивача не відобразив у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що акт зустрічної звірки контрагента позивача не може бути належними доказами на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з контрагентами відповідачем не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними мали реальний товарний характер.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Суд першої інстанції правомірно звертає увагу на те, що позивач, як покупець, не може нести відповідальності за неправомірні дії контрагента.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентом є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст.. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текс виготовлено 16 березня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Горбань Н.І.