Рішення

від 12.03.2015 по справі 914/143/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2015 р. Справа № 914/143/15

За позовом: Виробничо - транспортного підприємства «Автосервіс» об'єднання профспілок Львівщини, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Коморра», м. Львів

про: стягнення 39 869,28 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: Фарйона Т.С. - дов. №14 від 16.02.2015 року,

відповідача: не з'явився.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Виробничо - транспортного підприємства «Автосервіс» об'єднання профспілок Львівщини до Приватного підприємства «Коморра» про стягнення 39 869,28 грн. Ухвалою від 20.01.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.02.2015р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору оренди від 24.09.2010 р., несвоєчасно виконував договірні зобов'язання, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла основна заборгованість у сумі 39 869,12 грн.

Рух справи відображено в ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

11.03.2015 р. за вх. №10152/15 представником позивача подано клопотання, в якому просить стягнути з відповідача 31 191,68 грн. - основного боргу, 8 039,82 грн. - інфляційних втрат, 1871,5 грн. - 3% річних та судовий збір. Тобто, представник позивача уточнює розмір позовних вимог шляхом перерахунку вартості основної суми боргу по договору оренди з орендної плати за період з грудня 2011 р. по квітень 2012 р. з 8000,00 грн. на 5000,00 грн. в місяць і здійснює її розрахунок з застосуванням індексів інфляції, як визначено п. 28. Договору оренди від 24.09.2010 р. (розрахунок позивачем додається).

В судове засідання 12.03.2015 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з врахуванням клопотання вих. №22 від 10.03.2015 р. (вх. №10152/15 від 11.03.2015 року) поданого через відділ обліку та документального забезпечення 11.03.2015 року, вимоги ухвал суду виконав.

В судове засідання 12.03.2015 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причини неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, вимог ухвал суду не виконав.

Відповідно до п. 3.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 р.», право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Таким чином, клопотання №22 від 10.03.2015 р. (вх. №10152/15 від 11.03.2015 року), в частині стягнення 31 191,68 грн. - основного боргу та 1 827,00 грн. витрат понесених на сплату судового збору суд приймає до розгляду, так як це право позивача згідно ст. 22 ГПК України та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і розцінює його, як заяву позивачу про зменшення позовних вимог в цій частині, а в частині вимог про стягнення 8 039,82 грн. - інфляційних втрат та 1871,5 грн. - 3% річних, залишає без розгляду, так як в судовому засіданні 03.03.2015 р. суд перейшов до розгляду даної справи по суті, про що зазначено у протоколі судового засідання від 03.03.2015 р. у даній справі, а така зміна підстави чи предмету позову позивачем можлива тільки до початку розгляду справи по суті (ст. 22 ГПК України).

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Господарським судом Львівської області встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи надсилалися місцевим господарським судом на адресу відповідача, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.10.2014 р. та станом на 24.12.2015 р. поданого суду, а саме: 79035, м. Львів, вул. Пасічна, 141. Поштове відправлення за вказаною адресою повернулось з відміткою: «За зазначеною адресою немає».

Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Згідно вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребуванні господарським судом документи, не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд розглядає справу за наявними в ній доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 12.03.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив таке.

01.04.2010 р. між Виробничо - транспортним підприємством «Автосервіс» об'єднання профспілок Львівщини (надалі - позивач, орендодавець) та Приватним підприємством «Коморра» (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди б/н, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове оплатне користування автозаправочну станцію (АЗС), що знаходиться за адресою м. Львів, вул. проф. Буйка,14.

08.04.2010 року сторони підписали акт прийому - передачі АЗС від орендодавця орендарю по даному договору.

Згідно пункту 2.1. Договору оренди від 01.04.2010 року №б/н, орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п.2.2. Договору оренди від 01.04.2010 року №б/н, орендна плата за орендовану АЗС встановлюється згідно з Постановою ВК Об'єднання профспілок Львівщини від 04.12.1998 р. №ВК-6-8 становить 5000,00 грн. в т.ч. ПДВ грн.. на місяць на 2010 р. В орендну плату не входить оплата за комунальні послуги, експлуатаційні витрати. Оплата за спожиті комунальні послуги, експлуатаційні витрати здійснюється на підставі рахунку і розрахунку обсягу їх споживання.

Протоколом про припинення дії договору оренди від 01.04.2010 року № б/н (Додаток 1) до договору оренди від 01.04.2010 року, сторони за вказаним Договором припинили його дію 23.09.2010 р. Однак, об'єкт оренди орендарем орендодавцю не передався, акт приймання-передачі сторони не складали і не підписували, такий відсутній у справі. Позивач зазначає що об'єкт оренди від орендаря йому не передавався по припиненню договору оренди № б/н від 01.04.2010 року, а продовжував залишатись у користуванні Орендаря.

24.09.2010 р. між Виробничо - транспортним підприємством «Автосервіс» об'єднання профспілок Львівщини (надалі - позивач, орендодавець) та Приватним підприємством «Коморра» (надалі - відповідач, орендар) договір оренди на цих же умовах щодо цієї ж АЗС було укладено шляхом його нотаріального посвідчення (надалі - Договір).

Згідно умов Договору від 24.09.2010 року пунктом, з метою підвищення ефективності використання майна Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування Автозаправочної станції (АЗС), згідно додатку №1, який додається, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. проф. Буйка, 14 (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору від 24.09.2010 року, вказані в п. 1.1. АЗС передається Орендарю з моменту підписання цього Договору за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 2.1. Договору від 24.09.2010 року, орендна плата є платежем, який вносить Орендар Орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 2.2., встановлено, що орендна плата за орендовану АЗС встановлюється згідно з постановою ВК Об'єднання профспілок Львівщини від 04.12.1998 року №ВК/6-8 становить 5000 (п'ять тисяч) гривень, в т.ч. ПДВ грн. на місяць.

Договором від 24.09.2010 року, а саме в пункті 2.3. вказано, що орендар проводить оплату орендних та інших платежів на розрахунковий рахунок ВТП «Автосервіс» ОПЛ шляхом щомісячних перерахувань до 15-го числа поточного місяця на підставі наданого рахунку та при наявності податкової накладної за минулий місяць.

Під час дії вказаного договору, згідно доповнення від 15.11.2011 р., до Договору без нотаріального посвідчення даного доповнення, орендна плата за договором була встановлена сторонами у сумі 8000,00 грн.

09.04.2012 р. відповідач звернувся з листом до позивача, в якому просив переглянути розмір орендної плати з 01.05.2012 р. у зв'язку з простоєм АЗС, малою реалізацією пального та важким фінансовим становищем, встановивши її в розмірі 5 000,00 грн. Крім цього, цим же листом відповідач зобов'язувався протягом двох місяців погасити борг минулих періодів з орендної плати, а відтак підтвердив користування об'єктом оренди по Договору від 24.09.2010 року.

09.04.2012 р. між сторонами було підписане доповнення до договору без нотаріального посвідчення такого, в якому позивач погодився встановити з 01.05.2012 р. орендну плату за договором в розмірі 5000,00 грн. на місяць і таку нарахував у погодженому розмірі.

Однак, укладені до Договору оренди від 24.09.2010 р., який посвідчується нотаріально, доповнення від 15.11.2011 р. про встановлення орендної плати у розмірі 8000,00 грн. та Доповнення до цього ж Договору оренди від 09.04.2012 р., якими встановлювалась орендна плата з 01.05.2012 р. в розмірі 5000,00 грн., були укладені сторонами без нотаріального посвідчення, тобто з порушенням вимог ст. 654 ЦК України, де вказано, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлене договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Іншого договором не встановлено, а відтак суд виходить із умов укладеного між сторонами Договору оренди від 24.09.2010 року.

А відтак, суд виходить із умов укладеного між сторонами Договору оренди від 24.09.2010 року і не бере до уваги доповнення підписані сторонами від 15.11.2011 року та від 01.05.2012 року до Договору.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, зокрема на виконання умов договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове оплатне користування об'єкт оренди за актом приймання-передачі 08.04.2010 р. по договору оренди № б/н від 01.04.2010 року. Вказаний Акт підписано сторонами та завірено відтисками печаток - сторін договору (належним чином завірена копія в матеріалах справи). Доказів повернення Орендарем Орендодавцю орендованого майна по даному Договору внаслідок його припинення 23.09.2014 року, суду не надано, а відтак на час укладення сторонами Договору оренди 24.09.2010 року об'єкт оренди знаходився у користуванні Орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням розрахунку, який доданий позивачем, то борг щодо здійснення платежів за Договором оренди від 24.09.2010 р. розпочинається з січня 2012 р., оскільки до оплати по грудень 2011 р. нараховано 7810,67 грн., а оплачено відповідачем 21.01.2012 р. лише 4000,00 грн. Таким чином борг на кінець січня, початок лютого 2012 р. становить 3810,67 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Згідно поданого розрахунку за період з грудня 2011 р. по 15 листопада 2012 р. Орендодавець надав послуг (оренда майна, частка вартості землекористування, експлуатаційні витрати) на загальну суму 81 334,92 грн. з ПДВ. Орендар згідно розрахунку та платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи, сплатив 50 143,24 грн. Таким чином неоплаченою залишилась основна сума боргу 31 191,68 грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до п.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, сплатити гроші та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 163 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно закону, інших правових актів, договору.

Згідно ч.3 ст.285 ГК України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату .

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як встановлено в судовому засіданні, 24.09.2010 року між Виробничо - транспортним підприємством «Автосервіс» об'єднання профспілок Львівщини та Приватного підприємства «Коморра» укладено Договір оренди, відповідно до умов якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове оплатне користування АЗС за адресою м. Львів, вул. Проф. Буйка, 14.

Доказів повернення (акту приймання - передачі) об'єкту оренди - АЗС за адресою м. Львів, вул. Проф. Буйка, 14 внаслідок припинення 23.09.2010 р. Договору оренди №б/н між сторонами, від орендаря до орендодавця сторонами суду не подано. За твердженням позивача, та як вбачається з матеріалів справи, Об'єкт оренди продовжував знаходитися у Орендаря і на час укладення Договору оренди 24.09.2010 р., а в зв'язку з цим між сторонами акт прийому-передачі по договору оренди від 24.09.2010 року не укладався. Доказом того, що об'єкт оренди знаходився в оренді Орендаря по договору оренди від 24.09.2010 р. свідчать: лист орендаря на адресу орендодавця від 09.074.2012 р. про перегляд розрахунку орендної плати по Договору з 01.05.2012 р., підписані з відповідачем акти звіряння розрахунків станом на 01.09.2012 р. та станом на 01.04.2014 р. а також здійснені відповідачем проплати за надані Орендодавцем послуги по Договору оренди від 24.09.2010 р., згідно виставлених орендодавцем рахунків, що вбачається із банківських виписок, які додано до справи позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням розрахунку, який доданий до клопотання то орендар сплачував платежі за орендований об'єкт орендодавцю по договору. Борг щодо неоплати платежів за Договором оренди від 24.09.2010 р. розпочинається з січня 2012 р., оскільки до оплати по грудень 2011 р. нараховано 7810,67 грн., а оплачено 21.01.2012 р. лише 4000,00 грн. Таким чином борг на кінець січня - початок лютого 2012 р. становить 3810,67 грн.

Згідно поданого розрахунку за період з грудня 2011 р. по 15 листопада 2012 р. Орендодавець надав послуг (оренда майна, частка вартості землекористування, експлуатаційні витрати) на загальну суму 81 334,92 грн. з ПДВ. Орендар згідно розрахунку та банківських виписок, які знаходяться в матеріалах справи, сплатив 50 143,24 грн. Таким чином, відповідачем неоплаченою залишилась сума 31 191,68 грн. по договору за вказаний період.

А відтак, суд прийшов до висновку позов задоволити і стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості по Договору оренди від 24.09.2010 року - 31 191,68 грн.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір суд покладає на відповідача в сумі 1827,00 грн., так як даний спір виник з його вини і вказана сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене, ст. ст. 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Коморра» (адреса: 79035, м. Львів, вул. Пасічна, 141, ідентифікаційний номер ЄДРПОУ 36361126) на користь Виробничо - транспортного підприємства «Автосервіс» об'єднання профспілок Львівщини (адреса: 79034, м. Львів, вул. Професора Буйка, 14, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19164218) 31 191,68 грн. основної заборгованості та 1827,00 грн. витрат понесених на сплату судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.03.2015 р.

Суддя Долінська О.З.