Рішення

від 03.03.2015 по справі 911/267/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа № 911/267/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства «КОМПАНІЯ СПЕЦМЕТАЛІНДУСТРІЯ», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛТОН ПЛАС», м.Вишневе

про стягнення 50544,00 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Гуйда Д.М.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «КОМПАНІЯ СПЕЦМЕТАЛІНДУСТРІЯ» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛТОН ПЛАС» (далі - відповідач) стягнення 50544,00 грн.

Провадження у справі №911/267/15 порушено відповідно до ухвали суду від 29.01.2015 року та призначено справу до розгляду на 17.02.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 17.02.2015 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався до 03.03.2015 року.

В судовому засіданні 03.03.2015 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 03.03.2015 року повторно не з'явився, вимог суду не виконав, відзив на позов не надав.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази та пояснення, судом встановлено наступне.

31 липня 2014 року Позивач помилково перерахував платіжним дорученням № 76 від 31 липня 2014 року на розрахунковий рахунок Відповідача грошові кошти в сумі 45 000,00 грн.

03 жовтня 2014 року Позивач звернувся до Відповідача з листом № 031001, в якому просив повернути грошові кошти в сумі 45 000 грн. на поточний рахунок підприємства.

На вказаний лист Відповідач надав відповідь Позивачу, в якій повідомив про відсутність будь-яких фінансово-господарських операцій, укладених правочинів між підприємствами та підтвердив надходження грошових коштів 31.07.2014 року на поточний рахунок Відповідача від Позивача в сумі 45 000 грн. на підставі платіжного доручення № 76.

24 листопада 2014 року Позивач повторно звернувся до Відповідача з листом № 191101 від 19.11.2014 року, в якому просив повернути грошові кошти в сумі 45 000 грн. на поточний рахунок підприємства, який Відповідач отримав 02.12.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

26 листопада 2014 року Позивач в черговий раз звернувся до Відповідача з листом № 261101 від 26.11.2014 року, в якому просив повернути грошові кошти в сумі 45 000 грн. на поточний рахунок підприємства, який Відповідач отримав 02.12.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

18 грудня 2014 року Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія-вимога № 1712-01 з вимогою негайно повернути помилково перераховані грошові кошти в сумі 45 000 грн., що підтверджується квитанцією та описом вкладення поштової кореспонденції. Відповідач отримав претензією-вимогу 25.12.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач не надав відповіді на претензію-вимогу і не повернув грошові кошти Позивачу.

Позивач підтверджує, що між Відповідачем та Позивачем не існує будь-яких договірних відносин, жодних договорів та правочинів не укладено.

Таким чином, 31 липня 2014 року Відповідач безпідставно набув грошові кошти Позивача в сумі 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп., тому зобов'язаний був негайно їх повернути.

У відповідності до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку (п.2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.04 №22).

Підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти (ст.6 Указу Президента України від 16.03.95 № 227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»).

З огляду на викладене вище, помилково перераховані Позивачем на рахунок Відповідача кошти в сумі 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп. підлягають поверненню Позивачу, оскільки правові підстави для їх утримання у Відповідача відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (починаючи із шостого банківського дня після помилкового надходження коштів на рахунок одержувача).

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Аналогічної позиції дотримуються суди (постанови ВГСУ від 18.06.2013 р. у справі № 5011-4/16093-2012, від 09.08.2011 р. у справі № 13/268-09/4, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 р. у справі № 25/149-12 тощо).

Отже, помилково перераховані 31.07.2014 року Позивачем на рахунок Відповідача кошти в сумі 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп. підлягали поверненню Відповідачем у строк до 07.08.2014 року включно.

Cтаном на 19.01.2015 року Відповідач грошові кошти в сумі 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп. Позивачу не повернув, тому Позивач має право на стягнення відповідних сум втрат від інфляційних процесів та трьох відсотків річних згідно доданого до позову розрахунку.

Відповідно до розрахунку, проведеного Позивачем та перевіреного судом, втрати Позивача від інфляційних процесів за період з серпня 2014 року по грудень 2014 року включно склали 4 950 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., а три проценти річних за період з 08 серпня 2014 року по 19 січня 2015 року - 594 (п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Таким чином, Відповідач зобов'язаний сплатити 45 000,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів; 4 950,00 грн. втрат від інфляційних процесів; 594,00 грн. 3% річних.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, оскільки позивач помилково перерахував грошові кошти, які відповідач зобов'язаний був повернути, 45 000,00 грн. вважаються такими, що безпідставно утримуються відповідачем і підлягають поверненню позивачу на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати про сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 10 140,00 грн.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у мiсцi їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем на підтвердження надання витрат на правову допомогу надано суду копії договору про надання юридичної допомоги № 244 від 02.12.2014 р. та витягу з нього, укладеного між адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Соколовський і Партнери» та ПП «КОМПАНІЯ СПЕЦМЕТАЛІНДУСТРІЯ», платіжними дорученнями: № 8 від 15.12.2014 року на суму 2 000,00 грн. за складання претензії-вимоги згідно пункту 4.2. Договору, № 18 від 08.01.2015 року на суму 4 000,00 грн. за написання позовної заяви до суду згідно пункту 4.3. Договору, № 33 від 11.02.2015 року на суму 2 140,00 грн., з яких 2 000,00 грн. за ведення справи та представництва інтересів клієнта у судовому засідання 17.02.2015 року та 140,00 грн. за Витяги з ЄДР щодо Позивача та Відповідача на виконання вимог Ухвали про порушення провадження у справі від 29.01.2015 року (пункти 4.4. та 3.1.3. Договору), № 41 від 25.02.2015 року на суму 2 000,00 грн. за ведення справи та представництва інтересів клієнта у судовому засідання 03.03.2015 року та Актами про надання правової допомоги згідно з Договором № 244 від 26.12.2014 року, 19.01.2015 року та 18.02.2015 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5428 від 03.10.2013 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих втрат, крім державного мита, не повинен бути явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх встановлено); вартість економних транспортних послуг; час, який би міг витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, які склалися в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Суду надано докази розумності витрат на оплату послуг адвоката за даним позовом в розмірі 10 140,00 грн., тому з відповідача підлягає стягненню 10 140,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛТОН ПЛАС» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Залізнична, 92, ідентифікаційний код 38857388) на користь Приватного підприємства «КОМПАНІЯ СПЕЦМЕТАЛІНДУСТРІЯ» (01021, м. Київ, вул. Шовковична, 13/2, ідентифікаційний код 33783689) 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп. безпідставно отриманих грошових коштів, 4 950 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. втрат від інфляційних процесів, 594 (п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп. трьох відсотків річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 10 140 (десять тисяч сто сорок) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик