Постанова

від 02.11.2012 по справі 2а-4636/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 листопада 2012 року Справа № 2а-4636/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Кириченко Д.С., за участю:

представника позивача - Коваленко Р.А.,

представника відповідача - Місеври Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до про Публічного акціонерного товариства «Трібо» стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИВ: Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області звернулось до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Трібо» заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списками № 1 та № 2 у загальному розмірі 479475 грн. 59 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 та списком № 2 за серпень-вересень 2012 року.

Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

У судовому засіданні, призначеному на 02.11.2012, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що відповідачем включено до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 осіб, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, тобто, до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Представник відповідача вважає, що законодавчі підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій на користь таких осіб відсутні.

До наведених розрахунків також включено осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким законом знижено вік виходу на пенсію на п'ять років, у зв'язку з чим, на думку представника відповідача, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій таким особам в силу закону здійснюються за рахунок державного бюджету і не можуть покладатися на відповідача.

Представник відповідача також звертає увагу суду на те, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій визначено Управлінням Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області виходячи не тільки з розміру основної пенсії, призначеної кожному пенсіонеру, але й з урахуванням додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства. На думку представника відповідача, фактичні витрати на виплату і доставку вказаних доплат, надбавок та підвищень не підлягають відшкодуванню відповідачем, а мають відшкодовуватись за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідач також стверджує, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 (згідно з додатком 7 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1) сформовано територіальним органом Управління Пенсійного фонду України за неповного з'ясування фактичних обставин, що впливають на визначення сум таких витрат, з порушенням вимог чинного законодавства, докази понесення Управлінням Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій пенсіонерам відсутні, у зв'язку з чим, на його думку, позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Публічне акціонерне товариство «Трібо» (ідентифікаційний код 05495578, місцезнаходження: 09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 95) зареєстроване як юридична особа 11.12.1996 (копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ № 751842 (а.с. 26).

Як платник страхових внесків відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області, а отже є страхувальником у розумінні положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-IV).

З матеріалів справи вбачається, що у серпні-вересні 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області понесено витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1, у розмірі 479374 грн. 59 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників) (а.с. 8-10, 12-25).

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що позивачем до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 включено осіб, яким пенсії призначено до 1 січня 2004 року (до набрання чинності Законом України № 1058-IV) та осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, вік виходу на пенсію яких знижено на п'ять років.

Крім того, судом встановлено, що у серпні 2012 року позивачем було проведено виплату пенсій, призначених працівникам відповідача за списком № 2, на загальну суму 101 грн. 00 коп., що підтверджується розрахунком фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (а.с. 11).

Станом на час розгляду справи суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками № 1 та № 2, відповідачем сплачено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

В силу положень частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон України «Про пенсійне забезпечення») (абзац 1 підпункту 1 частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV).

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України № 1058-IV.

При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до 01.01.2004, тобто до набрання чинності цим Законом.

В силу приписів абзацу четвертого підпункту 1 частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до положень абзацу п'ятого підпункту 1 частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів «а», «б»-«з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених територіальними органами Пенсійного фонду України після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII

За таких обставин, суд дійшов висновку, що включення позивачем до розрахунків суми заборгованості осіб, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, тобто, до набрання чинності Законом України № 1058-IV, є правомірним.

Крім того, до набрання чинності Законом України № 1058-IV обов`язок щодо відшкодування пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII було передбачено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР).

Так, згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 4 Закону України № 400/97-ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону встановлюються ставки збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

У свою чергу, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (стаття 1 Закону України № 1058-IV).

Тобто, у розумінні Закону України № 1058 - IV, грошові кошти, які сплачуються суб'єктами господарювання на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, є страховими внесками.

На підставі викладеного судом встановлено, що у відповідача утворилась та наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, у вказаному вище розмірі .

Що стосується включення позивачем до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд звертає увагу на наступне.

Як вже зазначалось судом вище, абзацом 4 підпункту 1 частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV передбачено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Умови призначення пенсії за віком визначено статтею 26 Закону України № 1058-IV, відповідно до приписів якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Винятків, які б передбачали зменшення пенсійного віку на підставі інших законодавчих актів, Закон України № 1058-IV не містить.

Порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (надалі - Інструкція).

Пунктом 6.7 розділу 6 Інструкції встановлено, що фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, які призначені з додатковим зниженням пенсійного віку, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ, відшкодовуються підприємствами протягом періоду цього додаткового зниження.

Періодом додаткового зниження пенсійного віку є різниця між загальним пенсійним віком, встановленим статтею 26 Закону України № 1058-IV, та зниженим пенсійним віком, визначеним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ.

Суд звертає увагу на те, що норми Закону України № 1058-IV є спеціальними для відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Так, частиною першою статті 5 Закону України № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що не суперечить цьому з Закону.

Крім того, відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать зазначеному Закону.

Таким чином, витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, що були виплачені територіальним органом Пенсійного фонду України особам, яким за наявності визначених статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII підстав призначено пенсії із зменшенням пенсійного віку, підлягають відшкодуванню підприємствами до досягнення такими особами загального пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України № 1058-IV.

Доводи представника відповідача про включення позивачем до фактичних витрат на виплату і доставку пенсій розміру додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

В силу приписів абзацу 4 підпункту 1 частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV на відповідача покладено обов'язок відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, що виплачуються на користь осіб, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, з поступовим збільшенням таких витрат до набуття такими особами права на пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV.

Водночас, згідно з частиною шостою Прикінцевих положень Закону України №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 6.6 розділу 6 Інструкції, додаткові пенсії, додаткові витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", доплати, надбавки та підвищення призначені відповідно до законодавства України, які виплачуються за рахунок інших джерел, ніж кошти Пенсійного фонду України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.

Тобто, на страхувальників законом покладено обов'язок здійснювати відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку сум пенсії без врахування доплат, надбавок та підвищень. Відшкодування витрат на виплату і доставку додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, призначених відповідно до законодавства України понад розмір основної пенсії, не можуть покладатися на страхувальників, оскільки джерелом таких виплат в силу приписів Закону України №1058-IV є Державний бюджет України.

Як вбачається з розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за серпень-вересень 2012 року, суми надбавок, доплат, підвищень з інших джерел зазначаються в розрахунках окремим рядком № 9 та не беруть участі у розрахунках рядків № 10 та № 11, в яких зазначається сума фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню відповідачем.

Жодних доказів, які б свідчили про включення позивачем до фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій розміру додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства, представником відповідача суду надано не було.

Суд звертає увагу на те, що індексація розміру основної пенсії у зв'язку із зміною розміру мінімальної заробітної плати, не є доплатою, надбавкою або підвищенням у розумінні пенсійного законодавства, оскільки при визначенні основної суми пенсії діє принцип пропорційності розміру мінімальної заробітної плати, що встановлюється законодавством.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування, органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Водночас, жодних доказів стосовно повідомлення відповідача про настання обставин, які вплинули на розмір відшкодування витрат Пенсійного фонду з дати призначення пенсії до дати складання розрахунків фактичних витрат, представником позивача суду надано не було.

Слід також зазначити, що відшкодуванню підлягають лише фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, тобто такі витрати, які на час звернення до суду фактично понесені територіальним органом Пенсійного фонду України та розмір яких є документально підтвердженим.

Так, фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій складаються з витрат, що здійснюються через банківську систему або через мережу відділень Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

Згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 «Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року № 734», операції з відкриття поточних рахунків, зарахування і виплати пенсій та грошової допомоги з них (у тому числі з доставкою додому) здійснюються уповноваженими банками безоплатно.

Тобто, у разі доставки пенсій пенсіонерам на їх пенсійні рахунки через банківську систему Пенсійний фонд жодних витрат не несе.

Оскільки висновки відповідача про відсутність у позивача права на стягнення з підприємства заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 у наведеному вище розмірі ґрунтуються, зокрема, на твердженнях про відсутність доказів понесення Управлінням Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області фактичних витрат на виплату і доставку пенсій пенсіонерам відповідача, а також складення розрахунків витрат за неповного з'ясування фактичних обставин, що впливають на визначення їх сум, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2012 було витребувано у позивача, зокрема: докази надсилання на адресу відповідача розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (форми 7) за серпень-вересень 2012 року; детальний розрахунок заборгованості відповідача по періодам та в розрізі витрат на виплату і доставку пенсій кожному з пенсіонерів із зазначенням дати виникнення заборгованості, сум та підстав, а також належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких позивачем встановлено заборгованість; зведені відомості про пенсіонерів, на користь яких здійснювалась виплата пенсій, а саме: прізвище, ім'я, по батькові; дата виходу на пенсію на пільгових умовах; дата набуття права на пенсію за віком на загальних умовах; наявність іншого соціального статусу, згідно з яким вік виходу на пенсію додатково знижується; розмір основної пенсії; розмір інших пенсійних виплат - додаткової пенсії, доплат, надбавок чи підвищень, призначених відповідно до законодавства України; спосіб виплати пенсії (зарахування на пенсійний рахунок в банку чи доставка підприємством поштового зв'язку) та розмір витрат на доставку в розрізі по кожному пенсіонеру; копії розпоряджень про призначення та підвищення пенсій кожному з пенсіонерів; докази понесення витрат на виплату і на доставку пенсій.

Під час судового розгляду справи представником позивача не надано суду жодних належних доказів щодо правомірності визначення розміру та складу фактичних витрат Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1, обґрунтованості їх нарахування та фактичного їх понесення позивачем.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною четвертою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Проте, це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування розміру фактичних витрат на виплату і доставку пенсій та правомірності їх формування замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

Враховуючи ту обставину, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення Управлінням Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1, розміру та складу фактичних витрат на їх виплату та доставку, а також правомірності їх нарахування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Доказів понесення будь-яких судових витрат представниками сторін суду надано не було, вимог про їх відшкодування не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Трібо» на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у сумі 101 (сто одна) грн. 00 коп.

3.У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 7 листопада 2012 року.