Рішення

від 03.03.2015 по справі 911/426/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа № 911/426/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожні знаки», с.Черляни, Лвівська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія доріг», с.Тарасівка, Броварського р-ну, Київської області

про стягнення 245659,76 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

за участю представників сторін:

позивача: Багрій О. Л.

від відповідача не з'явився

Суть спору:

До Господарського суду Київської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожні знаки» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія доріг» про стягнення 245659,76 грн. заборгованості, з яких 185072,06 грн. основного боргу, 46944,82 грн. інфляційних та 13642,88 грн. 3% річних.

Провадження у справі №911/426/15 порушено відповідно до ухвали суду від 06.02.2015 року та призначено справу до розгляду на 19.02.2015 року.

Від позивача 18.02.2015 року до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 19.02.2015 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Ухвалою суду від 19.02.2015 року розгляд справи відкладався на 03.03.2015 року у зв'язку з неявкою сторін, на підставі поданого позивачем клопотання.

Представник позивача подав клопотання від 03.03.2015 року, яким на виконання вимог ухвали суду від 19.02.2015 року долучив до матеріалів справи наступні документи: лист вих. №59/02-15 від 02.03.2015 року, із змісту якого вбачається, що позивач підтверджує відсутність у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; оригінал витягу з ЄДРПОУ.

В судовому засіданні 03.03.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, явку повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду від 06.02.2015 року та 19.02.2015 року не виконав, про причини неявки представника та невиконання ухвал суду не повідомив.

Станом на 03.03.2015 року від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

25 квітня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №05/04/2011 (далі - Договір), згідно якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу Товар, а відповідач - прийняти та оплатити його на умовах договору. Згідно з п. 6.1. ціна Товару вказується у додатку №1. Порядок здійснення розрахунків визначено у п. 7.2. Договору, у відповідності до приписів якого покупець (відповідач) здійснює передоплату у розмірі 100% вартості конкретної партії Товару.

Впродовж 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв Товар (технічні засоби організації дорожнього руху) на загальну суму 185072,06 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-05/14 від 11.05.2012 року на суму 48987,19 грн., №РН-05/51 від 24.05.2012 року на суму 40595,83 грн., №РН-07/12 від 10.07.2012 року на суму 18604,20 грн., №РН-07/38 від 26.07.2012 року на суму 13726,26 грн., №РН-08/38 від 23.08.2012 року на суму 17918,94 грн., №РН-09/53 від 28.09.2012 року на суму 11006,52 грн., №РН-11/18 від 14.11.2012 року на суму 34233,12 грн., які підписані та скріплені печатками сторін у справі (оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Для оплати позивач пред'явив наступні рахунки-фактури: №СФ-04/31 від 09.04.2012 року на суму 48987,19 грн., №СФ-05/34 від 11.05.2012 року на суму 40595,83 грн., №СФ-07/23 від 05.07.2012 року на суму 18604,20 грн., №СФ-07/60 від 23.07.2012 року на суму 13726,26 грн., №СФ-08/51.1 від 23.08.2012 року на суму 17918,94 грн., №СФ-09/77 від 27.09.2012 року на суму 11006,52 грн., №СФ-11/19 від 14.11.2012 року на суму 34233,12 грн. Разом на загальну суму 185072,06 грн.

Однак, відповідач, в порушення умов договору, свого обов'язку не виконав, отриманий Товар не оплатив. Таким чином, на день пред'явлення позову, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 185072,06 грн.

Згідно умов ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 46944,82 грн. інфляційних втрат та 13642,88 грн. 3% річних.

з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, враховуючи, що в порушення умов Договору відповідач не здійснив попередню оплату Товару, однак поставлений Товар прийняв, оплата за такий Товар згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України мала бути проведена після отримання Товару, тобто на наступний день. За наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 185072,06 грн. основного боргу, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 185072,06 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог, позивач просить стягнути інфляційні втрати на загальну суму 46944,82 грн. та три проценти річних на загальну суму 13642,88 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення інфляційні втрати на загальну суму 46944,82 грн. та три проценти річних на загальну суму 13642,88 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язання за Договором купівлі-продажу суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що позивач передав товар на виконання умов Договору купівлі-продажу, строк оплати відповідно до Договору настав, доказів оплати товару відповідачем не надано, борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія доріг» (Київська обл., Броварський р-н, с. Тарасівка, вул. 9-го Січня, 11, код 36287619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожні знаки» (Львівська обл., Городоцький р-н, с. Черляни, вул. Польова, 34, код 32127030) 185072,06 грн. основного боргу, 46944,82 грн. інфляційних, 13642,88 грн. 3% річних та 4913,20 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю.Кошик