Рішення

від 12.03.2015 по справі 921/194/15-г/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2015 р.Справа № 921/194/15-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув справу

за позовом Прокурора міста Тернополя в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Кн. Острозького, 14, м. Тернопіль

до відповідача Фермерського господарства "Сосулівське", вул. Л.Українки, 69 Г, с.Сосулівка, Чортківський район, Тернопільська область

про cтягнення заборгованості в сумі 14 000,00 грн.

За участі представників:

прокуратури: Матієк Л.Г., довіреність 05/1/2-240 вих -15 від 24.02.2015 р.;

позивач: не прибув;

відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Прокурор м. Тернополя звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до фермерського господарства "Сосулівське" про стягнення заборгованості в розмірі 14 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором № 4 від 30.03.2009 р. та договором № 26 від 29.09.2009 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, а саме, не повернув позивачу кошти фінансової підтримки згідно встановленого договорами графіку, внаслідок чого допустив заборгованість в сумі 14 000,00 грн, стягнення якої є предметом розгляду у даній справі.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 19.02.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 02.03.2015 р., який відкладався на 12.03.2015 р.

Прокурор в судовому засіданні 12.03.2015 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Представник позивача у призначене на 12.03.2015 р. судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, однак згідно усних пояснень наданих у судовому засіданні 02.03.2015 р., останній позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд позов задоволити.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судові засідання 02.03.2015 р. та 12.03.2015 р. не прибув, хоча про дату, час і місце слухання фермерське господарство "Сосулівське" було повідомлене належним чином, в порядку ст.ст. 64,87 ГПК України.

За таких обставин, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, а брати участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за правилами ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Враховуючи, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції з реалізації державної політики з підтримки селянських (фермерських) господарств, майно Фонду є державною власністю, видатки на забезпечення функціонування Укрдержфонду та його регіональних відділень здійснюються за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, що надходять від повернення кредитів, наданих з державного бюджету селянським (фермерським) господарствам, а неповернення кредитів завдає шкоди інтересам держави, відтак прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом.

30.03.2009 р. між Тернопільським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (позивачем по справі) та фермерським господарством "Сосулівське" (відповідачем по справі) укладено договір № 4 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, за умовами якого позивач зобов'язався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі відповідачу в сумі 20 000 грн., а відповідач взяв на себе зобов'язання використати фінансову допомогу за цільовим призначенням - придбання поголів'я свиней та повернути її у визначений договором строк (розділ 1 договору).

Підпунктом 3.4.2. п. 3.4. розділу 3 даного договору фермерське господарство зобов'язувалось повернути кошти Тернопільському відділенню Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств згідно з графіком: до 01.10.2010 р. в сумі 4 000 грн.; до 01.10.2011 р. в сумі 4 000 грн.; до 01.10.2012 р. в сумі 4 000 грн.; до 01.10.2013 р. в сумі 4 000 грн.; до 30.03.2014 р. в сумі 4 000 грн.

Також, 29.09.2009 р. між Тернопільським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (позивачем по справі) та фермерським господарством "Сосулівське" (відповідачем по справі) укладено ще один договір № 26 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, за умовами якого позивач зобов'язався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі відповідачу в сумі 50 000 грн., а відповідач взяв на себе зобов'язання використати фінансову допомогу за цільовим призначенням - провадження виробничої діяльності та повернути її у визначений договором строк (розділ 1 договору).

Підпунктом 3.4.2. п. 3.4. розділу 3 даного договору фермерське господарство зобов'язувалось повернути кошти Тернопільському відділенню Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств згідно з графіком: до 01.10.2010 р. в сумі 10 000 грн.; до 01.10.2011 р. в сумі 10 000 грн.; до 01.10.2012 р. в сумі 10 000 грн.; до 01.10.2013 р. в сумі 10 000 грн.; до 29.09.2014 р. в сумі 10 000 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою мають ознаки договору позики, згідно якого в силу ст. 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання згідно договорів про надання фінансової підтримки № 4 від 30.03.2009 р. та № 26 від 29.09.2009 р. виконав належним чином, та надав відповідачу фінансову допомогу в сумі 20 000 грн. та 50 000 грн. про що свідчать платіжні доручення №57 від 01.04.2009 р. на суму 20 000 грн. та №216 від 16.10.2009 р. на суму 50 000 грн., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач, в порушення умов договору № 4 від 30.03.2009 р. (п.п.3.4.2). зобов'язання щодо повернення наданої допомоги, строк виконання якого настав 30.03.2014 р., в сумі 4 000 грн. та зобов'язання щодо повернення наданої допомоги згідно договору № 26 від 29.09.2009 р., строк виконання якого настав 29.19.2014 р., в сумі 10 000 грн. не виконав. А тому станом на день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за зазначеними вище договорами становить 14 000 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

При цьому, варто зазначити що невиконання наведених вище законодавчих приписів відповідачем уже було предметом розгляду судами неодноразово.

Так, рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.02.2011р. у справі №18/101-2023 констатовано, що ФГ "Сосулівське", в порушення умов Договорів не виконало зобов'язання щодо повернення наданої допомоги, строк виконання якої настав 01.10.2010 р. в сумі 14 000 грн.; рішенням цього ж суду від 21.02.2012 р. у справі №9/79/5022-1688/2011 встановлено неповернення господарюючим суб'єктом коштів в сумі 14 000 грн., строк виконання яких настав 01.10.2011р.; а також рішенням від 24.04.2013 р. у справі №921/287/13-г/14 встановлено неповернення господарюючим суб'єктом коштів в сумі 14 000 грн., строк виконання яких настав 01.10.2012р. та рішенням від 16.01.2014 р. у справі №921/1150/13-г/3 - неповернення господарюючим суб'єктом коштів в сумі 14 000 грн., строк виконання яких настав 01.10.2013р.

Так, в судовому порядку визнано заборгованість відповідача на загальну суму 56 000 грн., з якої, станом на 30.01.2015 р., ФГ "Сосулівське" сплачено тільки борг в сумі 16 490 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, належні копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що факт надання відповідачу фінансової допомоги підтверджено матеріалами справи, а також те, що відповідачем у встановленому порядку не перераховані позивачу відповідні платежі в сумі 14000 грн., строк виконання яких настав 30.03.2014 р. та, відповідно, 29.09.2014 р., суд задовольняє заявлені у справі позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Фермерського господарства "Сосулівське" (ідентифікаційний код 36164605) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (ідентифікаційний код 140033150) заборгованість в сумі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Сосулівське" (ідентифікаційний код 36164605) в дохід Державного бюджету України - 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 16.03.2015 року через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька